Блог | Не справа військова: чому захисники України позбавлені права голосу
2019 рік для України - рік президентських та парламентських виборів. Зареєстровано кандидатів на посаду Президента, триває передвиборча кампанія, витрачаються шалені кошти на здобуття уваги виборців. Однак чи створено в Україні належні умови для реалізації конституційних виборчих прав усіх громадян?
Згідно із частиною 2 статті 8 Закону України "Про Державний реєстр виборців" виборчою адресою виборця є адреса, за якою зареєстровано його місце проживання відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні". Простіше кажучи, місце прописки і є Вашою виборчою адресою.
Але що ж робити військовослужбовцям, які служать у військових частинах за сотні кілометрів від того самого місця прописки? Припустимо, що місце реєстрації військовослужбовця, який уклав контракт про проходження військової служби – Тернопільська область, його направили для виконання завдань ООС у Луганську область. Як наслідок, людина не зможе взяти участь у виборах, тому що проголосувати не за місцем реєстрації не може, покинути місце служби – тим більше.
Для повного розуміння масштабу проблеми - кілька цифр. Станом на 01 листопада 2018 року за різними даними ЗМІ, лише у Збройних Силах України проходили військову службу за контрактом понад 150 тис. військовослужбовців, а це близько 0,4% від загальної кількості виборців у 2014 році (35,5 млн. осіб) та 0,5% від загальної кількості виборців у 2019 році. Частина із них сьогодні залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Очевидно, що це значна кількість від загальної чисельності виборців, яка за даними представників Державного реєстру виборців становитиме у 2019 році більше 30 мільйонів осіб.
Для таких військовослужбовців повинні бути створені механізми, які надають реальну можливість реалізації ними конституційних виборчих прав. Питання щодо спрощення механізму голосування для військовослужбовців, які знаходилися в АТО, народні депутати хотіли вирішити ще у 2014 році, однак досі це питання залишається відкритим.
Президентські вибори
У 2014 році Законом України №879-VII було внесено зміни до частини 2 статті 20 Закону України "Про вибори Президента України", які надали можливість Центральній виборчій комісії у винятковому випадку утворювати спеціальні виборчі дільниці на території військових частин (формувань).
Таким чином, у разі утворення спеціальної виборчої дільниці у винятковому випадку список виборців складався дільничною виборчою комісією не пізніше як за сім днів до дня виборів на підставі відомостей, поданих командиром військової частини (формування).
Тоді ж, у 2014 році, в Прикінцеві положення Закону України "Про вибори Президента України" були внесені зміни, що дозволили військовослужбовцям, які виконували завдання у місцях тимчасового перебування їх підрозділів на території Донецької та Луганської областей, голосувати за наявністю військового квитка на звичайних виборчих дільницях.
Постановою ЦВК №711 від 23 травня 2014 року було затверджено Порядок включення до списків виборців на звичайних виборчих дільницях на позачергових виборах Президента України 25 травня 2014 року військовослужбовців та осіб начальницького чи рядового складу, які виконували завдання за призначенням у місцях тимчасового перебування їх підрозділів на території Донецької та Луганської областей.
Згідно із вказаним Порядком, командир військової частини формував список військовослужбовців, який подавав на паперовому носії до виборчої дільниці, яка знаходилася найближче до військової частини. В списку командир вносив дані щодо прізвища, власного імені, по батькові, року народження кожного військовослужбовця. Таке подання вносилось командиром в одному примірнику не пізніше закінчення голосування та за підписом командира, який і ніс відповідальність за достовірність поданих ним даних.
Тоді у 2014 році ці зміни були дуже важливими, адже в районах проведення АТО за різними даними перебувало до 100 тис. військовослужбовців, а це приблизно 0,5% виборців, голоси яких для кандидатів та окремих політичних сил могли стати вирішальними.
Слід зазначити, що вказані зміни вирішили проблему лише частково та були чинними лише у 2014 році на позачергових виборах Президента України. Про тимчасову дію було прямо зазначено в нормі "виборці з числа військовослужбовців та осіб начальницького чи рядового складу, які виконують завдання за призначенням у місцях тимчасового перебування їх підрозділів на території Донецької та Луганської областей, включаються на позачергових виборах Президента України 2014 року до уточнених списків виборців на звичайних виборчих дільницях у день голосування за поданням командирів відповідних підрозділів у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією". Тобто у 2019 році дана норма вже не буде діяти.
Таким чином, поки що чинне законодавство не передбачає можливості військовослужбовцям долучитись до вибору Глави держави та Головнокомандувача. Доволі дивна ситуація, враховуючи, що підписавши контракт, людина не перестає бути громадянином своєї держави та не втрачає своїх політичних прав.
Але прогалини в законодавстві явно свідчать про протилежне. З поточним станом справ та редакцією законів, можливостей для голосування на виборах Президента у переважної більшості військовослужбовці, які виконують обов’язки служби в районах ООС, просто не буде.
Ситуація з правами політичного волевиявлення під час виборів народних депутатів, до речі, аналогічна.
Парламентські вибори
Технічно варіант щоб проголосувати є: військовослужбовці можуть скористатись механізмом тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси. Така практика здебільшого застосовується в поодиноких випадках, наприклад, якщо особа перебуває в іншому населеному пункті чи державі у зв’язку із навчанням, роботою чи перебуванням у санаторії.
Для тимчасової зміни місця голосування військовослужбовцю потрібно подати заяву до органу ведення Реєстру виборців з проханням тимчасово змінити місце голосування. В заяві обов’язково зазначається дільниця чи адреса, за якою виборець бажає проголосувати. Також до заяви додаються документи, які підтверджують необхідність тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни виборчої адреси (наприклад, контракт про проходження військової служби). Заява та документи до неї подаються до органу ведення Державного реєстру ОСОБИСТО заявником. Тобто, військовослужбовцям, які бажають скористатись даною процедурою однозначно доведеться брати щонайменше день відпустки лише для подання заяви. Не найпростіший механізм, який вимагає доволі високого рівня свідомості виборця.
Якщо вірити цифрам в ЗМІ, то в 2014 році таким механізмом скористалась лише ¼ військовослужбовців, які проходили службу в районах бойових дій на Сході України (це близько 25 тис осіб). Небагато.
Крім того, навіть якщо отримати таку можливість голосувати не за місцем прописки, то свій голос військовослужбовці зможуть віддати тільки за партії та кандидатів в народні депутати, які балотуються за закритими партійними списками в багатомандатних виборчих округах. Адже в Україні діє змішана система виборів народних депутатів, тобто 225 депутатів обираються за пропорційною системою у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, а 225 депутатів обираються за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах.
Важливо, що громадянин України, якому тимчасово змінено місце голосування на іншу виборчу дільницю поза межами одномандатного округу, має право голосу на виборах депутатів лише у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. Таким чином, військовослужбовці, які залучаються до здійснення завдань в зоні ООС не можуть обирати мажоритарних депутатів, тому що місце голосування в мажоритарних округах чітко прив’язане до місця реєстрації.
Тобто військовослужбовці обиратимуть лише 225 з 450 народних депутатів.
Крім того, сьогодні відкритою залишається проблема коли військовослужбовець, який уклав контракт про проходження військової служби може голосувати лише при наявності паспорта громадянина. Поширеними є випадки, коли паспорт залишають вдома, а скористатись військовим квитком чи службовим посвідченням військовослужбовця не можуть, бо ні Законом України "Про вибори Президента України", ні Законом України "Про вибори народних депутатів" це не передбачено. Вказана проблема була актуальною й у 2014 році, тоді в законодавстві також не було закріплено норми згідно з якою військовослужбовці, які уклали контракт змогли б голосувати за наявності військового квитка чи службового посвідчення військовослужбовця, а не паспорта громадянина України.
Як результат, частина військовослужбовців, які брали участь в АТО або знаходилися у військових частинах далеко від дому, не змогли взяти участь у тодішніх парламентських виборах навіть у тих випадках, коли їхні прізвища були включені до списку виборців на виборчих дільницях поблизу військових частин.
Про політичні права громадян
Стаття 38 Конституції України передбачає право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Відповідно до частини 3 статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" військовослужбовці - це громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу.
Якщо в частині права бути обраним для військовослужбовців існують певні обмеження, наприклад, стаття 17 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачає, що військовослужбовці зупиняють членство у політичних партіях та професійних спілках на період військової служби, в статті 5 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачається, що військовослужбовці не можуть бути членами будь-яких політичних партій або організацій чи рухів, то в частині права обирати для військовослужбовців обмежень немає.
Згідно із статтею 70 Конституції України, для того, щоб громадянин України мав право стати суб'єктом виборчих правовідносин і брати участь у референдумах, він повинен досягти 18 років і бути дієздатним.
Міжнародний досвід та рекомендації
Згідно з резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи "Про усунення обмежень на право голосу" № 1459 від 2005 року, як правило пріоритетом є надання ефективних, вільних і рівних виборчих прав максимально великій кількості громадян, незалежно від їх етнічного походження, місця проживання, стану здоров’я, статусу військовослужбовця чи наявності судимості. Необхідність демократичного контролю над збройними силами не повинна використовуватися як виправдання для автоматичного позбавлення військовослужбовців їх права голосу.
Кодексом належної практики у виборчих справах, який був ухвалений Венеціанською комісією на 52-й сесії у 2002 році, вказано:
● військовослужбовці мають, якщо це можливо, голосувати за місцем проживання;
● у тих випадках, коли військовослужбовці не можуть прибути додому в день голосування, бажано їх зареєструвати на виборчих дільницях поблизу місць дислокації військових частин;
● паспортні дані відповідних військовослужбовців місцеве командування надсилає муніципальним органам влади, які потім включають їхні імена в список виборців;
● виняток з цього порядку можна зробити якщо казарми розташовані надто далеко від найближчої виборчої дільниці;
● у військових частинах для спостереження протягом передвиборного періоду доцільно створити спеціальні комісії, які слідкували б за тим, щоб командири не накидали підлеглим певного політичного вибору чи не наказували його зробити.
При розгляді питання дотримання виборчих прав військовослужбовців варто звернути увагу на ізраїльський досвід. В Ізраїлі передбачено створення виборчих дільниць на території військових частин. Військовослужбовці Армії оборони Ізраїлю можуть проголосувати як за місцем служби, так і за місцем проживання.
Відповідно до статті 29 Кодексу про вибори Республіки Молдова, особи, які проходять військову службу, голосують на виборчій дільниці населеного пункту за місцем знаходження військової частини. Згідно із статтею 39 Кодексу, списки виборців із числа військовослужбовців, які знаходяться у військових частинах, складаються на основі даних, поданих командирами відповідних військових частин.
Які зміни необхідні?
Насправді зміни не такі значні, як значущі. Все, що треба змінити. це дві статті в двох законах: законів України "Про вибори Президента України" та "Про вибори народних депутатів України". Зміни до вказаних законів повинні бути внесені якнайшвидше, адже вибори президента відбудуться уже 31 березня 2019 року, а парламентські – 27 жовтня 2019 року.
Насамперед, держава повинна забезпечити створення порядку, за яким військовослужбовці, які залучаються до здійснення завдань в зоні ООС будуть автоматично включатися до списків виборців на звичайних виборчих дільницях.
Для ефективної реалізації такої норми, списки таких виборців повинні формуватися командиром військової частини та подаватися в одному примірнику до органу ведення Державного реєстру виборців, а не до конкретної військової частини задля уникнення зловживань та недопущення голосування військовослужбовців на декількох виборчих дільницях.
Крім того, варто пам’ятати, що кожен військовослужбовець у повсякденному житті та діяльності військової частини і поза її межами зобов’язаний дотримуватися чітко окреслених правил поведінки. Так, відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, виїзд військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини.
У зв’язку із наведеним, потрібно закріпити на законодавчому рівні можливість надання таким військовослужбовцям часу, необхідного для участі в голосуванні. Тривалість такого часу повинна забезпечити можливість голосувати в день проведення виборів протягом часу роботи виборчої дільниці, на якій такого військовослужбовця включено до списку виборців.
Станом на березень 2019 року у Верховній Раді України зареєстровано 11 законопроектів, спрямованих на забезпечення виборчих прав військовослужбовців (серед них слід виокремити законопроекти №3112-1 від 02.10.2015, №7366-2 від 20.12.2017, №7366-3 від 20.12.2017, №7366-4 від 22.12.2017 та №9301 від 19.11.2018), однак лише один з них було прийнято в першому читанні ще наприкінці 2017 року - це законопроект №3112-1, який фактично не сприяє спрощенню процедури участі військовослужбовців, які виконують завдання в зоні ООС у виборах. Більшість із зареєстрованих законопроектів передбачають зміну цілої виборчої системи, а не на зміну окремих норм. А прийняття нового виборчого законодавства процес довготривалий, який до президентських виборів 2019 року точно не завершиться.
Читайте: Що задумала Росія і чому вона наривається
В той же час народні обранці, приділяючи увагу законопроектам, які передбачають прийняття нового Виборчого кодексу, лишають поза увагою точкові законопроекти, які покликані вирішити нагальні проблеми вже сьогодні. Такі законопроекти не можуть бути винесені на розгляд Верховної Ради, оскільки не отримали висновків профільного Комітету.
Враховуючи перевантаженість роботи Верховної Ради та те, що до президентських виборів у Верховній Раді залишається лише тиждень пленарних засідань (19-22 березня), навряд чи якийсь із законопроектів щодо реалізації виборчих прав військовослужбовців буде прийнято.
Вікторія Дідач, юрист-аналітик ГО "Юридична Сотня"
