Широков: cловник – це такий же символ, як державний герб чи прапор.Ч.1

Інформаційно-мовна революція нарешті досягла і наших берегів. Більш ніж через 30 років на вітчизняних теренах народився і новий багатотомний академічний тлумачний словник. Правда, світ побачив лише перший том на 900 сторінок - від літери «А» до «Б». Усього таких томів буде 20. І вони знайдуть свого користувача, за найоптимістичнішими сподіваннями, в 2016 році. Але враховуючи той факт, що за 20 років незалежності був виданий лише перший том, ці надії можуть не справдитись. Чому? Про це «Обозреватель» вирішив поспілкуватися з директором Українського мовного інформаційного фонду, член-кореспондентом НАН України Володимиром Широковим, науковим керівником проекту «Словники України».

- Володимире Анатолійовичу, що принципово нового було використано чи запропоновано у підготовці першого тому тлумачного словника?

- Хоч цей словник виданий і на папері, але робився він за допомогою найновітніших комп’ютерних технологій. Їх розробили в Українському мовному інформаційному фонді. Наш Фонд – науково-дослідний інститут НАН України, який досліджує мовно-інформаційні властивості мови. Ми досліджуємо мову як інформаційну систему. Це наша фундаментальна галузь науки. Але є у нас і прикладні завдання. Вони пов’язані зі створенням національної словникової бази України. Тобто, за нами розроблення, укладання і випуск українських словників. Наша комп’ютерна словникова технологія є унікальною, принаймні її світові аналоги нам поки що невідомі.

- В чому її унікальність?

- Йдеться про віртуальну лексикографічну лабораторію «Словник української мови». Вона дозволяє укладачам словника, фахівцям-лексикографам, перебуваючи будь-де у світі – в Києві або за його межами, вдома або в якійсь установі, а взагалі кажучи», у будь-якій точці світу – працювати над своїм діапазоном Словника, бачити що роблять колеги-лексикографи по словниковому проекту, спілкуватись з ними, одержувати інформацію, рекомендації, зауваження і водночас редагувати та опрацьовувати тексти. Ця технологія надзвичайно спрощує роботу над словником і прискорює її. Особливість нашої організації в тому, що мову ми досліджуємо комп’ютерними методами. Будуємо відповідні математичні формальні моделі, втілюємо їх на комп’ютері, і в такий спосіб зберігаємо різні структури української та інших мов.

- Який термін знадобився вам та вашій команді для випуску першого тому тлумачного словника?

- Фактично весь корпус словника був зроблений за 10 років, а випущений наприкінці минулого року. Відомий поет Дмитро Павличко в «Літературній Україні» висловив своє ставлення до цієї події доволі влучним заголовком матеріалу: «Золоте двадцятикнижжя: радісно і гірко». Радісно тому, що вийшов перший том. А гірко – що накладом тисяча примірників.

- А який час передбачено для випуску решти – 19 томів?

- У нас матеріали зібрані для 20-ти томів. Залишився етап видавничого редагування. В Комітеті Верховної Ради з питань науки та освіти зараз розглядається проект рішення щодо державної підтримки роботи зі створення нового Словника української мови. Планується, щоб всі 20 томів вийшли до 25-річчя незалежності України. Тобто, прогнозується, що у 2016 році, якщо буде нормальне фінансування, цей проект буде реалізований. Поки що випуск першого тому відбувся в рамках державної програми на минулий рік.

- А чи є розуміння в державних структурах, що за 20 років незалежності вже давно пора виділити кошти на словникову базу рідної мови, яка, до речі, є невід’ємною частиною інформаційної безпеки країни?

- Абсолютно погоджуюсь щодо постановки питання у такий спосіб, що мовна безпека є невід’ємною складовою частиною інформаційної безпеки держави. Але Національна академія фінансується за рахунок державного бюджету...

- За залишковим принципом , між іншим…

- …Але все одно з бюджету. Національна словникова база, яка створюється в Українському мовному інформаційному фонді, за рішенням уряду є науковим об’єктом зі статусом національного надбання. Для цього виділяються державні кошти. Але ці кошти дуже незначні. Ми змогли видати лише тисячу примірників. А ще багато серйозних і дуже потрібних праць лежать, так би мовити, у кошику.

- А наскільки це багато чи мало?

- У нас жартують: навіть начальству не вистачило по примірнику першого тому нового Словника. В країні, нагадаю, налічується майже 23 тисячі бібліотек, близько 25 тисяч шкіл. Тобто, тираж мусить бути мінімум 50 тисяч примірників.

- Це без начальства?

- Так-так. Це мінімум. Але слід додати до цього вищі учбові заклади, зокрема, університети, міністерства та відомства, центральні органи виконавчої та місцевої влади.

- І в редакціях засобів масової інформації вони були б не зайвими, якщо вони намагаються бути культурними ретрансляторами сучасної української мови.

- Я вбачаю вирішення проблеми таким чином: видати словники накладом 50 тисяч примірників – і більше на папері не видавати. Тому що світова практика теж засвідчує перехід до цифрових версій великих лексиконів. Наприклад, зараз в Оксфорді відбувається підготовка третього видання славетного Oxford English Dictionary (до речі, його лексичний обсяг сягатиме 600 тисяч одиниць, що набагато більше нашого 20-томнику). Так от, обговорюється питання: чи варто взагалі його видавати на папері?

- А скільки слів буде в Словнику української мови?

- Основний реєстр планується в обсязі приблизно 200 тисяч словникових одиниць. Плюс 100 тисяч географічних назв и приблизно 70-80 тисяч фразеологізмів. Але за лексичним обсягом це лише 60% оксфордської розробки. Це означає, що значні ділянки сучасної дійсності поки що не отримають лінгвістичної номінації та кваліфікації, тобто, не будуть названі словами нашої мови. В цьому и бачимо серйозну проблему. Адже мова – це вікно у світ, і якщо певні реалії не названі словами мови, то вони ніби як і не існують для її носіїв. Для того, щоб забезпечити достатньо повне номінування реалій сучасного світу українською мовою необхідно організувати проведення значного обсягу наукових досліджень. До речі, в оксфордській групі тільки лексикографів працює близько 80 фахівців, а у нас всього близько 15.

- Працюючи над новою версією словникової бази, ваші фахівці аналізували, безперечно, існуючу. Відкриваючи словник радянської доби, поринаєш у світ політико-ідеологічних тлумачень, коментарів, посилань. Теза радянських часів: «Ленін жив, Ленін живий, Ленін буде жити» - це яскрава ілюстрація ідеологеми партійних керманичів того часу, які погоджувалися з тим, що з початку було слово. Але це слово, за їх переконанням, було компартійним. Чи вдалося словник позбавити ідеологічних догматів та політичних фарб?

- Одинадцятитомний тлумачний словник української мови, виданий з 1970-го по 1980-і роки, віддзеркалює те, про що ви говорите. Нам треба було проаналізувати корпус цього словника і зробити, даруйте на слові, ідеологічну чистку. В тому виданні було використано багато цитат із класиків марксизму-ленінізму, партійної преси, рішень з’їздів, пленумів КПРС та КПУ. Нашарування політичних та ідеологічних догматів тієї доби давалося взнаки на кожній сторінці. Тому нова словникова база повинна була звільнена від рудиментів тоталітарного режиму, для чого ми здійснили значну роботу з деідеологізації словникового тексту. Спочатку було створено спеціальну програму, яка за певними формальними ознаками автоматично локалізувала ідеологічно орієнтовані фрагменти 11-томника для подальшого їх вилучення. І таким чином з’ясувалося, що обсяг ілюстрацій словника зменшився десь на 30 відсотків.

- А які, для прикладу, тлумачення і для яких слів пішли, так би мовити, у смітник?

- Давайте візьмемо будь-яке слово. «В нинішніх умовах партія вимагає від профспілок ще більшої активності в комуністичному будівництві». Вгадайте, до якого слова цей текст є ілюстрацією? – До слова «активних». Або яка було текстова ілюстрація до слова «агітація»? «Володимир Ілліч Ленін підкреслював необхідність того, щоб пропаганда і агітація велись рідною мовою».

- Так він був правий!

- Але праві на певному історичному відрізку часу можуть бути і праві, і ліві. Одначе тлумачні словники не повинні бути пофарбовані в партійні кольори і служити водночас агітаційним засобом. Думка Леніна слушна, але є й політичне забарвлення, причому лише з одного боку. А одним із принципів укладання нового Словника є лексикографічна об’єктивність, яка не допускає пропаганди ідей тієї чи іншої політичної сили.

- А що було вами взято у якості ілюстрацій до слів на заміну ідеологічної бази компартійної «керуючої та спрямовуючої сили»?

- Широко використані цитати тих письменників, які раніше були заборонені. Таких виявилось більше 150. Крім того, з’явилося багато нових понять, нових реалій, а з ними – і нових слів на їх позначення. Адже за цей час – від 70-их років минулого століття – відбулися дві науково-технічні революції. Плюс національно-демократична і соціально-економічна трансформація нашого суспільства. Наведу лише один приклад швидкоплинності нашого життя і появи нових слів. У одинадцятитомному словнику не було навіть жодного слова з першою частиною «нано». Тепер описано 120 слів, пов’язаних з нанотехнологіями та нанонауками, і похідні від них. Так само і з «відео» – цього слова також не було у виданні тридцяти-сорокарічної давнини.

- А які критерії добору слів були використані при підготовці нового тлумачного словника?

- Для цього було розроблено п’ять груп критеріїв. Вони були для нас дороговказом при введенні в базу нових слів. В першому томі ми це підкреслюємо в передмові. «До словника внесено активну лексику української літературної мови, відображену в усіх різновидах художньої літератури, починаючи з кінця 18 століття до наших днів, Біблії, народної творчості, публіцистики, популярних і наукових праць, мови засобів масової інформації та інше». Серед таких критеріїв – узгодженість з українською лексикографією, введення нових слів, не зафіксованих раніше, урахування нових реалій, терміни і номенклатурні слова, які широко вживаються в писемній та усній мові, назви сучасних народів, етнічних груп, лексичні діалектизми і т. п.

- Це для того, щоб уникнути звинувачень в можливій упередженості, науковій чи лінгвістичній заангажованості або, скажемо м’якше, – свідомо суб’єктивній позиції?

- Все одно будуть, припускаю, невдоволені. Але ми пояснили свою наукову позицію, щоб вести дискусію в окреслених рамках. Адже кожна людина розмовляє мовою і, отже, вважає себе фахівцем у мовних питаннях. Ще кажуть, що два українці – це три філологи. І на те нема ради. Але ми мусимо пояснити, чому ми зробили саме так як зробили.

- Чи є розуміння і підтримка ваших зусиль і колективу, який ви очолюєте, щодо пришвидшення випуску словника в повному обсязі?

- Моя позиція в цьому питанні залишається незмінною. Словник української мови є таким же символом нації, країни, як державний герб та державний прапор. І потрібні, вважаю, громадські зусилля для того, щоб третій символ став життєздатним і прислужився Україні. Словник – це та основа, на якій може існувати державна мова. І хто б не був при владі – чи той, хто орієнтується на Захід, чи той - хто на Схід, треба щоб мова була в нормальному стані. Тому до цієї справи треба ставитися по-державницькому. Мені знадобилося 7 років для пробивання державної програми національної словникової бази. Розпорядженням Кабінету міністрів було затверджено концепцію цієї програми. Там було написано: за двомісячний термін представити проект цієї програми. Ми його надали на початку 2010-го. Рік пройшов, а потім нам відповіли – такої програми нам не треба.

- В такому разі як би ви оцінили наше законодавче поле в лінгвістичному плані? Ось нещодавно виникли юридичні суперечки по резонансній газовій справі Тимошенко. Мовляв, юридично визначеного терміну директиви немає, але механізм її використання передбачений. А коли хто як тлумачить, той так і розуміє.

- Законодавче поле псує не тільки правовий нігілізм, але й лінгвістична необізнаність. При цьому з’ясовується, що мова має складнішу, так би мовити, конструкцію, ніж це здається на перший погляд. Простий приклад: переді мною Конституція України. Беру майже перше слово «офіційне». Словникова система – а у нас здійснено маркування цього тексту за граматичними та семантичними параметрами – видає нам його значення. Виявляється, що в цьому контексті це слово водночас має два лексичних значення. Це – «які запроваджуються і регулюються урядом» і «виданий (опублікований) урядовою установою». Але якщо закон буде запроваджений урядом, але не опублікований, скажімо, в «Урядовому кур’єрі», то він не матиме чинності. Саме в цьому контексті це слово має два значення, а не одне. Наша система маркує лексичне значення. Будь-яке слово у нас записане і описане. Такого типу система, вважаю, має стати обов’язковим елементом лінгвістичного забезпечення, насамперед, законотворчої діяльності.

- Володимире Анатолійовичу, слухаючи вас, роблю висновки: Український мовний інформаційний фонд – це своєрідний мовний банк України. Він може стати щоденним читальним залом для тих, хто причетний до державотворення, законодавчого процесу, навчання, самоосвіти, офіційно-ділової практики.

- Слова ми фіксуємо, вивчаємо, нормуємо і кодифікуємо. І вважаємо, що 20-томну версію словника треба впроваджувати у комп’ютерну систему Верховної Ради, Кабінету міністрів, Адміністрації президента, органи державної виконавчої влади, адже ті документи, які виходять зі стін цих поважних установ, інколи призводять до юридичних казусів, тлумачної плутанини, лексичної безграмотності. Ми робимо певні кроки у галузі популяризації національної словникової бази. Зокрема, перший (і досі, до речі, єдиний) повномасштабний український електронний словник – створена нами Інтегрована лексикографічна система «Словники України» знаходиться у вільному доступі в Інтернеті на сайті Українського лінгвістичного порталу http://ulif.org.ua, який користується значною популярністю у користувачів. Зрозуміло, що ми могли б зробити набагато більше, звичайно, при належній підтримці з боку держави.