Кравчук: парламент не здатен вирішити мовне питання

Пристрасті що розгорілися довкола так званого мовного законопроекту, не вщухають. Представники правлячої більшості святкують проміжну перемогу, опозиціонери тим часом сваряться. Напередодні у «сердешній» фракції розгорівся ще той скандал!

Деякі бютівці, попередньо звинувативши керівника фракції Андрія Кожем’якіна у подвійній грі, вимагали його відставки. Мовляв, Кожем’якін мав дати команду, після якої опозиціонери повинні були витягнути з гнізд картки позафракційних нардепів та представників групи «Реформи заради майбутнього». Це унеможливило б прийняття скандального законопроекту авторства Колісниченка – Ківалова. Проте очільник БЮТ-Б команди так і не дав. Втім і кріслом за можливу «штангу» не поплатився – більшість депутатів не підтримали ідею про відставку Андрія Анатолійовича.

Хай там як, а опозиція ще матиме шанс продемонструвати свою принциповість та ефективність. Це станеться через 2 тижні, коли закон про засади державної мовної політики буде поставлений на друге читання.

Наш сьогоднішній співрозмовник переконаний – парламент не в змозі вирішити мовне питання. Про те, чи реально в принципі знайти компромісний знаменник, говоримо з першим президентом Леонідом Кравчуком.

Леоніде Макаровичу, як Ви оцінюєте події, що відбуваються навколо прийняття законопроекту про регіональні мови? Представники Партії регіонів кажуть, що виконують передвиборчу обіцянку. Позиція опозиції також відома.

Знаєте, я думаю що головне тут навіть не обіцянка. Обіцянки ніколи не бувають вічними. Вічною буває тільки нація, народ, історія. Це – вічні поняття, а обіцянки змінюються в залежності від ситуації. Мовна обіцянка вже 20 років є обіцянкою. Я скільки в Україні живу, стільки і чую розмов про мовне питання.

В 1989 році я і Борис Олійник внесли пропозицію до радянської тоді ще Верховної Ради України про утвердження української мови як державної. І Верховна Рада прийняла закон про українську державну мову. Тобто, не можна говорити про те, що питання виникло сьогодні і його конче - «тут і зараз» потрібно вирішити.

Тому ще раз підкреслюю: не думаю, що слід говорити про обіцянки. Варто говорити про доцільність, історичну важливість і перспективу української нації як такої. А нація без мови, як ви розумієте, бути не може.

Саме тому я думаю, що сьогодні немає нагальної потреби ставити питання про основи мовної політики в Україні. Така політика є, і змінювати її сьогодні на мою думку, не має жодної потреби. Чому? Тому що будь-яка зміна неминуче призведе до поглиблення конфлікту, повернення людей до джерел свого буття. І в кожного виникне запитання: «А для чого раптом ставиться питання про мову?» Можливо, тут є якісь мотиви, які не викликані потребами, інтересами української нації і всіх громадян України? А в даному разі я говорю не тільки про український народ.

Але ж питання вже поставлено. Так званий мовний законопроект прийнятий у першому читанні. Радити, як і прогнозувати – справа невдячна, проте що б Ви порадили зробити у цій ситуації чинному президенту?

Коли вперше (десь півроку тому) у Верховну Раду було внесено проект закону про російську як другу державну мову, я звернувся з листом до Віктора Федоровича Януковича. Що я написав? По-перше, те що мовне питання зараз не на часі, а по-друге, що в Україні немає потреби ставити питання про другу державну мову.

Ми зустрілися з Віктором Федоровичем і він сказав: «Леоніде Макаровичу, я вас почув». Після цього питання про другу державну мову, як ви розумієте, десь трішечки притихло або навіть заглохло.

Сьогодні питання ставиться не про другу державну мову, а про регіональні мови. Виникає запитання: «Чи є в світі такі проблеми?». Є! Чи є такі проблеми в Україні? Не можна сказати що їх зовсім не має. Але я пошлюся лише на один приклад. Якби автори закону поважали українську державну мову, український народ, а також його історію, культуру, закони, побут і таке інше, вони б записали все інакше. Скажімо так: «Поряд з українською державною мовою в місцях компактного проживання громадян інших національностей може використовуватися регіональна мова». Підкреслюю – поряд з українською державною мовою.

Що це означає? Це означає, що ми поважаємо Конституцію, українську державну мову, націю, але є регіональні проблеми і ми кажемо, що регіональна мова може використовуватися поряд з українською.

А що вони пишуть? Формулювання майже те саме, але є одне «але». Вони пишуть не «Поруч», а «Замість». Слово «Замість» докорінно змінює всю ситуацію. Для сучасних Валуєвих і людей, які не мають жодної поваги до землі на якій живуть, це означає що вони перестануть використовувати українську державну мову. Їм тільки скажи слово «Замість». А вони в парламенті таке слово сказали.

Ви могли собі уявити на зорі незалежності, що мовне питання буде актуальним стільки часу?

Загалом, я думав, що ми вирішимо всі питання толерантно, з точки зору інтересів багатонаціонального українського народу. На жаль, цього не сталося. Мова, церква і ще декілька важливих проблем, стають гострими в період підготовки до виборів. Коли постало питання російської, як другої державної, Янукович мене почув. Зараз я до нього не звертався.

Думаю, сьогодні в парламенті існує філософія – будь-що показати героїзм людей, які борються за українську мову. Вони борються за інтереси пенсіонерів, за інтереси військових, за інтереси червоного прапора, коли настає час «героїзму» з точки зору їхньої участі в українських справах.

Хочу навести вам приклад Катерини Другої, яка писала: «Доколе существуют законы, язык, культура и ментальность народа, его нельзя считать покоренным». Це казала Катерина своїм опричникам. Зараз учні Катерини, Валуєва, використовують їх поради для того, щоб знищити українську націю. І нехай мені не брешуть, що тут може йтися про щось інше!

Тобто це продумана політика. Вони прекрасно знають, що мова буде нищитися. Але я хочу звернутися до всіх: «Не треба стояти один проти одного, озброївшись і словами, і намірами! Це питання потрібно вирішувати». Оскільки в парламенті є люди з такою ментальністю, оскільки в Україні є проблема регіональних мов, ми повинні сісти і вирішити це питання досконало. Вирішити, а не стояти і боротися.

Питання потрібно вивчити і розписати так, щоб українська державна мова збереглася, щоб її підтримували всі і вся, щоб вона була обов’язковою для всіх і щоб була відповідальність за нехтування державної мови. Але при цьому не потрібно забувати про існування проблеми регіональних мов.

Вважаєте такий діалог провести реально? Ми всі бачимо, як «дискутують» у Верховній Раді. Тому сподіватися на конструктив у цьому питанні, здається, марна справа.

Хтось має бути розумнішим. Не потрібно зразу йти в атаку. Якщо брати через коліно, програє українська мова. Було б добре, якби влада спробувала б вирішити це питання відкрито, публічно, скажімо через «круглий стіл». Можна також винести це питання на розгляд гуманітарної ради і спокійно, без крику та протистоянь запропонувати варіант, який відповідає інтересам як української державної мови, так і регіональних мов.

Треба набратися розуму, терпіння, поваги до громадян всіх національностей, які живуть в цій державі. А закривати очі, роблячи вигляд що проблеми не існує, не можна. Це - помилка. Але проблему не можуть вирішувати люди, які в цьому питанні є абсолютними невігласами. Я чую що вони говорять в студії Шустера, Куликова. Це озлоблені люди, у них всередині замість душі, серця і мізків щось інше. Вони озлоблені проти України і української мови. Не може людина, яка не любить мови, культури, землі своєї, писати правильно про мову та її збереження. За цю справу мають сісти люди спокійні і виважені. А бійка не приведе ні до чого. При підписані так званих харківських угод була бійка? Була. І чим це закінчилося? Тому боротьбу потрібно замінити компромісами.

Кого Ви бачите за цим «круглим столом»?

Це мають бути метри, люди які пройшли велике життя, які не прив’язані до певних політичних сил, а прив’язані тільки до історії, народу і його майбутнього. Це питання треба обговорити не в парламенті. Парламент не здатен обговорити і вирішити це питання спокійно.

Ви готові приймати участь у такому діалозі? Готові розробити свої пропозиції?

Безумовно. В мене є чимало пропозицій.

Деякі експерти кажуть, що винесення на розгляд мовного законопроекту є певним заграванням з РФ, адже саме російська мова може стати регіональною в цілому ряді українських областей. Ну, і крім того, дехто згадує вибори 2004-2005 років, в ході яких Януковича називали проросійським кандидатом.

Якби ставилося б питання про російську як другу державну, я міг би погодитися що тут може йтися про якесь загравання. Але сьогодні ставиться питання про регіональні мови, а їх в Україні чимало. Це перше. Друге. Президент Янукович ніколи не був проросійським. До речі, хочу нагадати що перший візит в якості президента Янукович здійснив до Європи. Я був нещодавно в Німеччині. Так ось, німці знають і констатують, що в питанні просування до євро інтеграції за президентства Януковича зроблено більше, ніж в попередні роки. Так, є проблема верховенства права, вибіркового застосування правосуддя і таке інше. Але це проблеми, які не пов’язані безпосередньо з просуванням до Європи.

Кому – Росії чи Європі симпатизує Янукович, я не знаю – не спілкувався з ним на цю тему. Але я знаю, що як президент Янукович хоче зробити крок до Європи. При цьому він хоче бути в нормальних стосунках з Росією. Він постійно повторює, що не може сьогодні бути зроблено кроків про підпорядкування України будь-кому – чи то Росії, чи то Європі. Україна повинна бути незалежною і самостійною державою.

Чому саме зараз виникло питання про регіональні мови, і чому Янукович мовчить? Мовчить можливо тому, що десь в глибині розуміє що проблема регіональних мов дійсно існує. Але тут йдеться вже про конкретний закон. Тому я пропоную вдосконалити його так, щоб можна було сказати, що закон відповідає інтересам багатонаціональної української держави. А звинувачувати один одного? Це неправильно, нерозумно і не перспективно. Давайте навчимося поважати один одного, допомагати один одному і закликати один одного стояти поруч, тому що Україна у нас одна.