Блог | О клубе русскоговорящих бизнесменов, или Почему в YBC испугались женщину в форме ВСУ
Третий день в ленте развеваются гневные, скорбные, пафосные, возмущенные и т.д. простыни в адрес "ухилянтов", "мамкиных бизнесменов", "мажорчиков" и даже "киевлянчиков", которые целым YBC клубом испугались и попросили женщину в форме ВСУ пересесть подальше. Куча трагических раздумий плещется в любимом национальном жанре "что же мы за народ такой?", но в конце концов я не утерпела, потратила еще 2 минуты на Гугл – и с интересом прочла очень бойкую инвертю, которую основатель так глупо зашкваренного клуба, не моргнув, всего-то в 2019-м, – и теперь не понимаю, чего все удивляются: по состоянию на 2019-й пацик и не скрывает, что это сеть, заточенная под российскую экономическую эмиграцию (не исключено, вполне себе ФСБшный проект), почти прямой речью об этом говорит:
Далее текст на языке оригинала.
"Наша цель — создать клуб в 100 городах планеты, от Лондона до Сиднея, от Токио до Сан-Паулу, и чтобы в каждом городе были свои 100–150 русскоговорящих людей, близких по духу, по ценностям, которые в нужный момент просто помогут друг другу..."
Мої ж ви мурзіки.
А тепер уявіть собі, що ви – "рускоговорящіє бізнесмєни", члени міжнародної тусовки на рускіх щах, клубочитесь у Києві чи Львові, пересиджуєте "ету сітуацію" (NB, в цих колах саме так заведено висловлюватись, не "війна" і не "ес-ве-о", по словах їхніх пізнаєте їх!), нишком ждете російську армію, потомушо всьоравно Росію побєдіть нєльзя (ця докса у них в головах непохитна!), – і тут раптом одного вечора бачите в клубі серед своїх – людину в формі ЗСУ! Ясно, що їм зробилося страшно – і випав і поволочився за Штірліцем парашут, і будьоновка збилася за вухо…
(Пригадався знаменитий кейс із Машею Столяровою на Інтері, яка подібно "спалила контору", коли в кадрі були родичі Героїв Небесної Сотні, - тут завжди та сама закономірність: варто заграти їхнім "штірліцам" "Зродились ми великої години…", як їх усіх починає корчити, мов чортів од ладану… )
А "рускоговорящого бізнеса", який працює на ворога чи прямо, чи сімсот раз опосередковано, у нас іще, дасть Біг, повилазить на яв, як вати з прогнилого матраца. Настроюймось на довгу дистанцію й бережімо нерви – доки СБУ ловить дрібноту, колгоспних "наводчиків" за 40 тис. грн., і "поверхом вище" не дивиться, ми принаймні можемо навчитись не множити сутності та не бідкатися над усіма цими відходами "рускогоміра", що, мовляв, як же ж нам з ними жити в одній країні: відповідь – ніяк, бо це й не Україна. Не варт пояснювати вкраїнськими проблемами те, що можна пояснити російськими грішми.
Шануймося.
