Як "правильно" зустріти бійця, який повернувся з війни? І чому потрібен психолог?

Як 'правильно' зустріти бійця, який повернувся з війни? І чому потрібен психолог?

Те, як людина сприймає війну, — непідготовлена, кинута в саме пекло — мало нагадує глянцеву сторінку художньої книги, де все героїзовано та патетично. Бо не існує більш негативного фактору, ніж війна. На жаль, на нашому Сході воювали й воюють не натреновані солдати, в яких відпрацьовані навички виживання в екстремальних умовах, а прості хлопці, чоловіки, для яких це неабиякий виклик. Війна — це величезний стрес для звичайної людини, незалежно від її психологічного та фізичного стану, соціального чи матеріального становища. Стрес буде присутній за будь-яких обставин, навіть якщо бойові дії не ведуться в місці перебування захисника.

І, повертаючись додому, кожен з простих солдатів пам’ятає щось своє, особисте: друзів-однополчан, картини битв, дрібні побутові деталі і т.д.

Основний руйнівний вплив у військовослужбовців відзначається після припинення бойових дій чи в період зниження інтенсивності боїв. Цей феномен вивчався в науковій літературі. Перш за все, удар припадає на психічне здоров'я. Саме тому навчитися говорити з людиною, яка повернулася з війни, так важливо.

Видео дня

А чи готові ви до повернення чоловіка, сина, брата, друга  чи просто знайомого? Скажете "звичайно"? Але чи насправді це так? Не варто свою готовність одразу самовпевнено перевіряти на практиці, аби не завдати травмованій війною людині зайвого болю. Чому травмованій? Бо війна не проходить стороною, вона поступово заповнює, витісняє інші емоції та відчуття, стає головною загрозою й викликом. І вона кине виклик і вам. Це неминуче… І його потрібно гідно прийняти.

Першим кроком до зустрічі рідної людини з війни мали б стати відвідини психолога, тим паче, якщо в минулому ваші стосунки не були зразковими.  З війни всі повертаються іншими,  бо там життя у контрастах: біле – чорне, друг – ворог, свій – чужий. І завжди є ризик потрапити за межу довіри, втратити близькість і навіть сім’ю. Тому зверхньо до такої підготовки краще не ставитися, тим паче, що для родин військових, які воювали чи воюють, сьогодні відкривається немало можливостей. Велика кількість громадських організацій з фаховими психологами попрацюють з вами безкоштовно.

Не варто ігнорувати психологів і самим військовим. Так, це сильні, мужні й сміливі люди, але війна – це складний виклик, найважче випробування з усіх. Тим паче, якщо ви відчуваєте проблеми зі сном, досі здригаєтесь від будь-яких звуків, часто роздратовані – не відмовляйтесь від можливості професійно подолати ці неприємності, які значно знижують якість життя людини.

Ще одна з найбільш поширених причин воєнного синдрому – це замкненість, коли в колі рідних людей складно відкритись, коли ані друзі, ані кохані, ані батьки не є тими людьми, з якими можна обговорити всі свої сокровенні переживання. Тоді психолог – це ваше рятівне коло. Бо тут вміють слухати, співпереживати, а головне – дати влучну пораду.

Вчитись взаємодіяти з колишніми бійцями варто й просто знайомим людям. Один з тих, хто звернувся до нас, до Центру практичної допомоги захисникам України AXIOS, відверто розповідав, як важко йому, людині, яка відмовилася від перспективного проекту закордоном заради захисту Батьківщини, було чути: "чого ти туди пішов?". Для справжнього патріота, який пройшов війну, – це випробування, до речі, неабияке. Не пропоную надто героїзувати, але все-таки будьмо уважнішими одне до одного.

Не лише ветеранів, а й їхніх рідних, також ранить і той спокій, з яким живуть люди поза війною. Бо там, на лінії фронту,  вмирають побратими, неспадаюче відчуття напруги і звичайно біль від втрат… А тут контрастний мир, який іноді нагадує байдужість, тут різноманітність, яка супроводжує нас, і все вже не чорне – біле, а є великий спектр напівтонів.

Одна з зустрічей, яка мене особисто вразила під час роботи в Центрі, це звернення мами, якій нестерпно важко чекати свою кровинку з війни. І всім таким мамам хочеться сказати: обов'язково приходьте. В цей складний час ми, психологи, покликані надати вам підтримку, ми розділяємо ваші труднощі і зробимо все, аби полегшити вашу ношу.

Якщо сьогодні проблему підтримки та реінтеграції воїнів зігнорувати, вона нагадає про себе зруйнованими життями. Сьогодні це одна з болючих точок українського суспільства, яка потребує об’єднання зусиль кожного, бо ми маємо підтримати одне одного в складний для України час так, щоб вийти з цієї війни переможцями.

Наталія Стоєцька,  Керівник групи психологів Центру практичної допомоги захисникам України AXIOS

disclaimer_icon

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...