Блог | Кому потрібна правда?
Про солодку оманливість популізму
Дуже часто політики та управлінці, наперед знаючи, що суспільство не сприйме правди, бо вона часто болюча, незручна, гірка, говорять завідома те, що правдою не є. Так простіше. Навіщо піднімати важкі питання, коли можна просто говорити те, що готові чути.
Читайте: Фрейд назвал бы это коллективной мастурбацией
Іс 30:9-11: "Бо це неслухняний народ, це брехливі сини, ... що говорять провидцям: Не бачте! а пророкам: Не пророкуйте правдивого нам, говоріть нам гладеньке, передбачте оманливе, уступіться з дороги, збочте з путі ..."
У популізму завжди двоє батьків: некритчний народ, який хоче чути лише легку інформацію (приємну про себе та звинувачення на адресу когось, хто призначається винним в усьому) та державці, які не мають хоробрості чи зацікавленні казати не правду, брехати. Міняти треба обидва складники і при цьому вони можуть міняти один одного. Та це дуже клопітка праця. Чи вона комусь потрібна?
