Донбас і український націоналізм крізь призму лібералізму

2.7т

Як розпізнати ворога України? По його ставленню до Донбасу і українського націоналізму. Донбас, на його переконання, має належати Росії, а українських націоналістів він ненавидить лютою смертю.

Українська трагедія в тому, що серед тих, хто вважає себе українськими патріотами, є чимало прихильників віддати Донбас, а до українського націоналізму вони, м’яко кажучи, ставляться негативно. Найбільш просунуті із них вважають себе лібералами і кажуть, що вони сповідують європейські цінності.

З ворогами все зрозуміло. А що ж наші патріоти-ліберали?

Вони кажуть, що Донбас слід віддати Росії, бо за нинішньої недолугої української влади досить жертвувати життями кращих синів і доньок України. Але чомусь ніхто з них навіть не заїкнеться, що жертви вимагають не лише помсти, а й справедливості – причому на цій грішній землі. І чомусь ніхто з них, як і Петро Порошенко в новорічному привітанні, не згадує тих українських патріотів, які залишилися на Донбасі й Криму і щодня ризикують своїм життям.

Наші патріоти-ліберали стверджують, що Донбас – це втрачена територія для України, а люди, що там проживають, - вороже налаштовані до всього українського, бо зазомбовані кремлівською пропагандою. Але навіть у цих умовах недолуга українська влада могла би подбати про українізацію тамтешнього населення.

Донбас свого часу був зґвалтований совєтами. Українців – зокрема селян як клас – росіяни винищили й замінили люмпен-пролетарським елементом. Саме нащадки останніх і волали, аби Путін увів війська на Донбас. Але це споконвіку була наша територія й ми не маємо права зраджувати пам’ять мільйонів українців, винищених росіянами, які й далі продовжують вбивати цвіт нації.

Волаючи про європейські цінності, патріоти-ліберали забувають, що Європа, власне, починалася з національних і націоналістичних революцій, коли на меті був захист прав конкретної нації – французів, англійців, німців, а не захист прав абстрактної людини. В Україні ще не відбулася національна, націоналістична революція. Помаранчева революція чи Революція гідності не були революціями у класичному розумінні цього слова, бо не замінили один суспільний устрій на інший.

Нехіть до українського націоналізму йде у наших патріотів-лібералів від радянських часів, коли українського націоналіста, якого чомусь називали ще й буржуазним, вважали лютим ворогом радянської влади. Не рухаючи убивць Майдану й саджаючи за грати українських патріотів, нинішня влада фактично йде шляхом влади радянської. Ніби критикуючи нинішню владу, наші патріоти-ліберали діють з нею заодно у ставленні до українського націоналізму.

Ми зможемо повноцінно влитися в Європу лише тоді, коли буде відновлений промисловий потенціал Донбасу. Росія здатна лише руйнувати Донбас і вивозити наші заводи на свою територію.

Нас будуть поважати в Європі лише тоді, коли захист прав українця стане наріжним каменем зовнішньої і внутрішньої політики української влади. Це нормальна світова практика, коли Франція захищає французів, Німеччина – німців, Великобританія – англійців – як у себе вдома, так і за кордоном.

Боюся, що тоді від наших патріотів-лібералів не залишиться ні патріотизму, бо не можна любити Україну й одночасно віддавати українців ворогові на поталу, ні лібералізму, бо мають викривлене поняття про європейські цінності.

Всі крапки над "і" розставить історія. Не можна зупинити її об’єктивний хід.

Читайте все новости по теме "Политический блог" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги