Обама – останній афроамериканець?

19.7т

Недавно в опублікованій моїй статті редактори слово "негр", яке стосувалося особистості президента США Обами, замінили на слово "афроамериканець". Можливо, для них це важливо і принципово, як і для самих американців, які не випадково почали використовувати це складне слово, як синонім попередньому. І з їх точки зору воно не зовсім аналогічне, а таке, що має додаткове морально-психологічне навантаження. Цим начебто відходять від колись утвердженого в свідомості білих людей поняття нижчої раси і урівнюють її з расою вищою, тобто спробують сприймати раси рівнозначними. Та чи достатньо цього? Шкіра ж не побіліє! І навіть душа не зміниться. Потрібне щось вагоміше і сильніше, щоб одні люди іншим урівнялися. Наприклад, як у євреїв. Там головне – кров. Якщо народився від матері-єврейки, то, незалежно від того, чорний ти, а чи жовтий чи білий ­ все рівно єврей. Хіба що десь з давнини років чи століть проглядає слід матері, як порушниці Тори, та ця першородність гріха очищується її чисто єврейською кров’ю.

А тут? За аналогією нащадків колонізаторів треба називати євроамериканцями? А корінних ацтеків, мінгів, гуронів і делаварів? Американоамериканцями? Якась нісенітниця. Хай краще залишається так, як історично склалося.

Проблема в іншому. Якщо єврейська жінка передавала своїм дітям єврейський дух через кров, віру і виховання, то через що хтось може передати тому ж навіть американському президенту американський дух віри й незламності, любові до свободи, неприйняття зла і насильства, яким відрізнялися в світі всі президенти Сполучених Штатів, а за найкращих із них США піднялися до небачених висот в державному будівництві та в економіці. Хто ж може передати цей дух тобі, якщо ти за природою не американець, тим більше - виходець із тієї нації, яка донедавна вважалася офіційно другосортною і аж ніяк не могла сповна формувати в людині цінності, притаманні людям історично вільним?

Пригадую, коли вперше у США Обама висувався президентом. Це для мене особисто було тріумфом. "Дивися, говорив сам собі, як прекрасно, до чого можуть розвитися демократія, свобода й повага до людей, що расовість вже нічого не значить. І люди ще недавно приниженої раси мають можливість боротися і стати на вершину влади в країні, де колись було проблемою їм навіть зайти в одне кафе з білими чи сісти з ними за один стіл". Він переміг і став президентом. І це було для мене вище, ніж тріумф.

Та згодом радість поступово згасала. І чим далі, то тим більше утверджувалося переконання, що помилився. Ну не можна ставити чи обирати на найвищу посаду наймогутнішої країни людину, яка не сповна відповідає цілям і завданням, місії цієї країни в світі. Порівнював, чи могли б повести себе так, як Обома, в міжнародній політиці, наприклад, Вашингтон, Рузвельт, Рейган, чи обидва Буші? І приходив до висновку, що ні, вони б ні на йоту не поступилися ні своїми принципами, які ідентичні принципам усього народу, ні своїми інтересами. Що й по-суті демонстрували протягом усього свого життя і завдяки чому США виростали в авторитеті в усьому світі, перемагали сили зла. Чи осмілився б за таких президентів Путін розпочинати будь-яку світову агресію, захоплювати чужі території, губити тисячі життів? Думаю, що ні. Хоч і хотів, і чекав цього. І ось йому, як кажуть, удача поперла. В США з’явився президент-афроамериканець. Який першим сунувся до Путіна з перезавантаженням. Той же лише похвалював та завантажувався. Виростив одну з наймогутніших армій у світі. Відтренував її по-бойовому на Чечні. Сунувся в Грузію і відірвав у неї частину території. І все поглядав на того ж Обаму. Як він там? Та нічого. Мовчить. Певно, радився з тим же Шойгу. І разом сміялися. Свого додала і швейцарська представниця в ОБСЄ Тельявіні, яка з якогось дива агресором у російсько-грузинській війні назвала саму Грузію. Ця страхітлива баба, до речі, на міжнародному рівні ще й займалася, а може й досі займається питаннями конфлікту нашої України з Росією. І цілком можливо, що навіть всупереч очевидному може оголосити агресором і саму Україну. У світі це сподобається хіба що Путіну. І Обамі.

Бо ж не випадково Путін пішов на Україну. Як психолог і колишній чекіст після проб у Чечні та Грузії він добре зрозумів, що з цього американця вірьовки сукати можна. І той миттєво підтвердив цю думку. Щойно Путін напав на Крим, він в той же час заявив, що Америка військово не втрутиться у створений Путіним конфлікт. Для чого він це сказав? Щоб заохотити Путіна наступати далі? Краще б змовчав. А так Путін і справді пішов далі. Обливаються кров’ю вже й Донеччина і Луганщина. І вся Україна. І Будапештський меморандум, яким гарантувалася недоторканість України за атомне роззброєння, виявився вартим хіба що коту під хвіст. Він, як заявляли обамівські крючкотвори, вже й не договір, а так, ніщо. Хоч усьому світові було зрозумілим, що українці обеззброїлися, що за це їх чітко домовлено захищати від чужинської агресії. І стало зрозумілим, що Америці немає віри, а будь-кому роззброюватися за її "гарантій" собі дорожче. Хіба б так поступив хоч один із попередніх президентів США з тими, хто Сполученим Штатам довірився? Мабуть що ніхто.

Для того, щоб поступити так, треба бути не Рейганом, який оголосив СРСР імперією зла і доклав зусиль, щоб зі злом поборотися, ні кимось із Бущів, які жодному зловмиснику проти США і міжнародної демократії спуску не давали. А треба бути Обамою. Людиною, в якої якщо і є щось патріотичне щодо своєї країни, то десь далеко заховане. Йому, за активного втручання Росії, шкодять у Сирії, Тунісі, Лівії, через підкупи поширюється в Європі російський вплив. Імперія зла, колись переможена Рейганом, відроджується знову.

Психологію рабів не переробити. Це бачимо на прикладах і своєї та близьких їй країн. Росія, не зважаючи на будь-які щеплення свободи та демократії, обов’язково перероджується в диктатуру або монархію. В Україні, незважаючи на будь-які, навіть чесні вибори, на чолі стають бандити та злодії, в азіатських колишніх республіках зароджуються приховані султанати, повертається феодалізм. Не переробити її і в різних американських общинах, які відчувають чи відчували себе ущербними, ображеними. В крайньому разі тут не виховають глибоко переконаних державників.

Для афроамериканців в США зараз це породжує нову небезпеку. Ті економічні успіхи, яких сьогодні добився Обома завдяки війні, швидко забудуться. Ті політичні поразки США, які допустив він через свій слабовільний характер, боягузтво і недалекоглядність, не забудуться довго. І обов’язково у свідомості американців пов’язуватимуться з його расовою приналежністю. А негативне ставлення автоматично переноситиметься на всіх інших, хто має відмінну від основної маси населення шкіру. Тим більше після того, як у власній крові захлинеться Україна, яка хоче пристати до вільного світу. А цього не допускає не тільки Путін, а й Обама. Не лише не спробуючи виконати Будапештський меморандум, а й забороняючи Україні навіть всупереч Сенату суттєву допомогу.

Не знаю, чи займе після нього високу посаду в США хоч один виходець із Африки, але упевнений що президентом не стане ніколи. І таким падінням своїх рейтингів вони мають "завдячувати" одному із них, хто завдяки демократії і бажанню переважно білого народу до рівноправ’я став найголовнішою посадовою особою США.

Читайте все новости по теме "Политический блог" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги

Последние новости