, view = metaData.view != null ? string.Join("|", metaData.view) : null})

"Маски революції" без маски

11.4т

Я досі не вірив ЗМІ, що інколи повідомляли: мовляв наше МЗС і його посольства за кордоном нікчемні, ловлять мух, працюють не на користь Україні, а інколи навіть і гірше. А зараз у своїх твердих переконаннях засумнівався. Навіщо, скажімо, вони гвалт підняли, щоб французи у своїй Франції не дивилися документальний фільм свого ж французького режисера "Маски революції" про останні грандіозні події на нашому Майдані і в Україні взагалі, тобто одну із версій цих подій, побачених французом чи своїми, чи московськими очами. А цей гвалт і пробудив особливий інтерес у світі – забороняють, значить, не випадково, значить, правда. І так одній із одіозних і неправдивих версій додали видимість достовірності. Краще б вони замість того, щоб сидіти у затишних зарубіжних офісах, зібралися б у Києві і слідом за Дещицею під московським посольством проспівали щось про Путіна. А ще краще б було, щоб запросили цього режисера з його фільмом, та щоб скрізь прокатали по всій Україні і щоб люди відповіли на його начебто вірну версію. А ще краще, щоб підготували і показали усьому світові, в тому числі й французам, вже свою документальну версію фільму, яка по самій природі має стати найоб’єктивнішою і найсправедливішою а отже і найпереконливішою, вплинути на світогляд світу, який досі, на жаль, далеко не світлий.

А в Україні знають, що пояснити і що відповісти. Ледь не вся вона пройшла через київський майдан, а якщо врахувати майдани по всіх містах і селищах, що прокотилися під час Революції Гідності, то, вважай, вся. І добре розбирається, що було, як і коли. І де, і як побували і які американці... Ну це тільки в мізках переораного російською пропагандою француза може запалитися уявлення, що тут усе натворили американці. Ніякої Америки, а ні Франції не вистачить, щоб підняти в чужій країні багатомільйонні маси на протест проти діючої і, скажемо прямо, зловісної, з карним минулим і сьогоденням влади. Влади, яка спроможна на дикі вчинки. Це під силу лише їй самій і не протягом одного дня, а тривалого часу. Що й зробила влада Януковича.

Вона, відкрито грабуючи дрібний і середній бізнес, перетягуючи на себе великі статки, поєднала ненависть до себе усіх верств населення – від найнужденіших бідняків до олігархів. І цим дістала не лише Київ та центральні області, а й Донецьк з Луганськом, а ще Крим. Та ще й спровокувала їх до активної дії довготривалими обіцянками про європейський курс, в якому знедолені маси вбачали порятунок від її ж загарбницької економічної політики, суцільного курсу на грабежі, хабарництво і безправ’я. Подумайте, чи вибухнув би цей протест, якби Янукович, як і обіцяв, підписав договір із Європою, а не відвернувся в останню мить? І при чому тут Америка, якщо все заварив він сам?

Що проявився цей протест в різних місцях і по різному, то не заперечує його істинної причини. А американці прийшли пізніше. Та той як? Мабуть ніхто не погодиться, що приріжечки чи цукерки, які носила по Майдану Нуланд, на щось вплинули в майданівській орієнтації. А ось заява Обами під час окупації Росією Криму, що він в цю справу не втрутиться, вплинула дуже. Після неї Путін з подвоєною енергією напав ще й на Донецьк та Луганськ. І обамівські заперечення досі не давати Україні зброї на оборону впливають теж, аж до того, що ніяк ми досі не розуміємо на чиєму ж він боці: загарбників, які порушили підписаний його ж попередником Будапештський меморандум, чи нас українців, які стали жертвою агресора в тому числі і самого ж Обаму, який байдуже дивиться на порушника меморандуму, навіть не стає договірною стороною з приводу цього порушення. Не кажу вже про захист цілісності і недоторканості України, який обіцяли США Україні в тому ж Будапешті.

В жахаючому досі для наших дипломатів фільмі багато місця приділяється українському начебто фашизму. Його приписують країні, яка чи не найбільше у світі постраждала від того ж фашизму. Як приклад, часто приводиться Правий сектор. Сила, про яку навіть на майдані знали далеко не всі. І що ж вона змогла натворити такого фашистського, про що не знаємо навіть ми, українці? Знищувала євреїв, циган чи інакодумців? Правий сектор існує. Але не такий вже агресивний і не популярний. Він, як і "Свобода", не потрапив навіть у список парламентських партій. І все, що надумане про його діяльність, то фейк.

Як і про Одесу. Справді, сталося протистояння. Справді, загинули кілька десятків людей. Були і емоційні заяви окремих екзальтованих осіб, мовляв, так і треба. Та чи схвалило все це суспільство чи навіть керівництво держави, чи поплатилися чимось інші антиукраїнські налаштовані люди, чи є масові переслідування, як притаманно фашизму? Відповідь одна – ні. До того ж ми можемо привести сотні заяв з антиукраїнського боку, десятки масових звірств і відкритого вихваляння знавіснілих окупантів, які тільки й займаються тим , щоб більше пролити крові "укрів". Чомусь з цього боку не побачив ніякого фашизму француз-режисер в Донецькій та Луганській областях хоч про свою кровожерливість вони відкрито заявляють, хоч ледь не гітлерівські заяви слово в слово повторює їхній лідер і вождь Путін.

У французькому фільмі багато уваги приділяється арештовуваному українському депутату від Радикальної партії, який начебто брав хабар. А українцям це смішно. Навіть якщо і взяв там десять чи кілька тисяч. Це така дрібниця у наскрізь корумпованій нашій державі, де розкралися і пішли на хабарі мільярди, що аж ніяк не заслуговує великої уваги. Певно, французу не важливі нашу катастрофічні біди, якщо він усю силу нашого зла бачить лише в найдрібнішому проступку.

Болісний крик нещасного грабованого і знищуваного українського народу в Європі не береться до уваги. Показна начебто миротворча діяльність Олланда і Меркель на ділі швидше штовхає наш народ на капітуляцію перед Путіним, ніж на відновлення нашого права на справедливість, на повернення віднятих у нас територій. Це лише повні наші вороги чи дурні могли б примусити нас підписати таку Мінську угоду, за якої ми повинні замирятися з ворогами і танцювати під їхню дудку. Чим далі, то тим більше піднімаються наші недоброзичливці то в Греції, то в Португалії, то начебто вже й в Іспанії. В США один з найпопулярніших кандидатів у президенти від республіканців відкрито заявляє про свої симпатії до Путіна. В Німеччині зріє проросійська опозиція і десь поки що затаївся колишній канцлер, друг і слуга Путіна Шрьодер, в Франції наступають на п’ятки діючий владі теж друзі Путіна Пен і Саркозі. І за їх перемоги може статися, що скасуються проти Росії не те, що санкції. А він ще й перескочить Піренейські гори, опиниться на березі Ла-Маншу. Переглянувши цей французький фільм, можемо дійти висновку, що Париж засумував за російським імператором Олександром І чи за Гітлером, які колись вже у ньому копалися. Що ж, чекати, можливо, доведеться недовго. Їхній шлях при такому викривленому розумінні фашизму, агресії і справедливості легко пройде Путін. І розлогий російський мат цілком підходяще ляже на нинішню європейську культуру. Порадіють і угорський та чеський президенти, які, мабуть, теж засумували за російською окупацією. Вже зараз починаються рухи Європи до відступу і до зради. Аргументів на виправдання цього знаходиться немало. Серед них не лише версії облудливих режисерів, а й економічні аргументи. Французам, виявляється, нікуди дівати своїх свиней після російських економічних санкцій. Вже і французький президент готовий зняти свої, щоб і Росія скасувала своє продуктове ембарго. І широким фронтом потягнуться до Росії французькі свині, а назустріч їм йтимуть російські війська. Їх, як стверджує керівництво України, все більше накопичується на наших кордонах і все більше також на окупованих українських територіях.

Читайте все новости по теме "Политический блог" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги