Блог | Скільки ще падатиме гривня

Минуло трохи більше року з моменту другого етапу девальвації національної валюти. Перший пройшов у 2014 році, коли обмінний курс долара зріс із 8 до 15,6 грн. (грудень 2013 і 2014 років відповідно) і до 23,4 у 2015 році (грудень). "Що чекає на гривню у подальшому, які виклики стоять перед нею і що впливатиме на її поведінку?", - пише Віктор Пинзеник у виданні "Лівий берег".

Видео дня

Українські девальваційні шоки

Країна не вперше переживає падіння обмінного курсу національної валюти. Та в нас це ніколи не було процесом, а майже завжди було шоковою, різкою зміною, стресом для економіки, для людей.

Читайте: Поможет ли нам повышение тарифов?

Не всі пам’ятають, що гривня народилася з обмінним курсом 1,89 грн. за долар США. Цей курс тримався стабільним упродовж двох років. Перше серйозне випробування трапилося в 1998-1999, коли курс долара зріс у 2,7 рази (з 1,9 до 5,1 грн.).

Читайте: В яких країнах електроенергія дешевша?

На п’ятигривневій відмітці курс долара протримався майже 8 років, після чого він знову зріс на 60% (до 8 гривень). Зараз ми переживаємо третю шокову девальвацію, що розтягнулася на два роки і пройшла у два етапи, "порадувавши" нас на завершення минулого року курсом у 23,4 гривень за долар (зростання за 2 роки майже втричі).

Заперечення проблеми не усуває її

Обмінний курс є надзвичайно важливим, фундаментальним для економіки країни балансовим інструментом та індикатором для поведінки суб’єктів господарювання. На жаль, дуже часто в нашій країні він розглядався як політичний інструмент, як спосіб досягнення певних політичних цілей. При цьому ігнорувалися об’єктивні економічні процеси, проблеми заганялися вглиб, поки вони не проривали самі шоковими стрибками курсу.

Читайте: Ушел "Газпром" - упали цены

Обмінний курс не є наслідком зміни погоди, пори року чи часу доби. Він є продуктом реальних, економічних чинників. Оскільки ми говоримо про досить специфічний товар, який в Україні не "виробляється", то курс (ціна) цього товару, залежать від обсягу "поставок" в Україну і обсягу "відправлень" з України. Базовим каналом таких "поставок" в країну є експорт, а виводить "товар" із країни імпорт. Цілком очевидно, що ми говоримо про фундаментальну основу впливу на обмінний курс, на його стабільність. Очевидна і важливість достатніх обсягів поставок іноземної валюти як основи стабільності і прогнозованості обмінного курсу. Дисбаланси, що в кінцевому рахунку завершувалися шоковими девальваціями, зароджувалися і наростали впродовж років при відсутності адекватної професійної реакції.

Неважко підрахувати, що в період до девальвації 2008 р. імпорт спожив на 38,5 млрд доларів більше, ніж поставив товарний експорт, а в період до останньої девальвації (2009-2014 рр.) - на 59,3 млрд. Але цю 100-мільярдну дірку в доларах треба було чимось закрити. Наголошу: йдеться не про гривню, а про долари, яких НБУ не може "надрукувати".

Розрив можна покривати із запасів - резервів НБУ. Але нескладно побачити, що таких резервів країна просто ніколи не мала.

Був задіяний другий можливий канал – позичення доларів. На початках цей другий канал був головним. І він був настільки сильним, що резерви НБУ при цьому в окремі періоди навіть зростали. В країні вирішили перевірити прописну істину: чи є межа життя в борг? Виявляється, є. Настав неминучий момент, коли нам перестали позичати.

Зовнішні борги зросли до розмірів, за яких що виникла загроза можливості їх повернення. Не припекло. Задіяли резерви. Поки не проїли і резерви. На початок 2015 року їх було всього 7,5 млрд. проти пікового значення у 38,4 млрд. всередині 2011 року.

Нових позик немає, резервів немає. І курс прорвало. Його насправді не відпускали, він сам прорвав. Бо тримати його було вже нічим. Хіба що перейти до ручного поділу валюти. Під так званий критичний імпорт, що в історії України вже було. Коли тверду валюту ділить найчесніший у світі український чиновник.

І симптом, і ліки

Шокової девальвації можна було б уникнути, задіявши природній інструмент реакції на проблеми, відпустивши сам обмінний курс. Відпущений курс не просто реагував би на наявні валютні проблеми, він дозволяв вирішувати їх задовго до того, коли вони набудуть критичного масштабу. Бо курс не просто реагує на реальні процеси і дисбаланси, він виправляє їх. Ми зараз бачимо якісні зміни у зовнішній торгівлі України за останні два роки, хоча і відбулися вони не за рахунок плавної, поступової зміни обмінного курсу, а за рахунок шокової девальвації гривні. У 2014 році негативне сальдо товарів США зменшилося з 13,7 млрд. дол. до 0,5 млрд. А минулого року вперше після десятирічного періоду домінування мінусів експорт товарів вперше перевищив імпорт. Якщо ж врахувати в товарному балансі і послуги, то два останні роки торгівля іде з плюсом: 3,4 млрд. дол. у 2014 році і 4,1 млрд. у 2015. Зазначу, що вказані процеси відбуваються на фоні війни на сході України, що б’є по українському експорту. Кілька років триває і торгова війна стосовно експорту українських товарів у Російську Федерацію. І в таких складних умовах курс "працює".

Який механізм впливу обмінного курсу на виправлення ситуації?

Фундаментальним елементом, що визначає поведінку суб’єктів господарювання є співставлення доходів і видатків від тієї чи іншої діяльності.

Спробуємо оцінити динаміку зміни обмінного курсу (зі спрощеннями) за останні два роки.

Хочу привернути увагу до особливої форми обмінного курсу – так званого реального обмінного курсу. Природа цього показника стане більш зрозумілою при роз’ясненні впливу на експорт динаміки курсу долара. Отже, при інфляції за 2014-2015 рр. 79% і при збільшенні ціни долара у 2,9 рази реальний курс долара виріс на 60,7%. Зростання доходів і видатків при цьому складає:

Без урахування зміни цін зовнішньої торгівлі, виручка експортерів зросла майже в три рази (за 100 доларів раніше давали 800 грн., зараз експортер отримує 2341 грн.) При цьому видатки зросли лише на 79%. Інакше кажучи, ефективність українського експорту виросла на 60,7% (мал.5). Це якраз і є реальний обмінний курс або показник зміни ефективності українського експорту. При таких умовах багато експортних позицій, що були раніше збитковими, стають високоприбутковими.

Читайте: Можно ли сэкономить на электричестве?

Для імпортерів не доходи, а видатки зросли у 2,9 разів, а ціни продажу на українському ринку збільшилися лише на 79%. Реальний обмінний курс у цьому випадку за суттю показує ніщо інше, ніж девальваційне "мито" на імпорт. Різке подорожчання імпорту робить немало імпортних позицій на українському ринку неконкурентними. Відбувається витіснення імпортних товарів з ринку (найбільш видимим цей процес був у період першої девальвації національної валюти).

Девальвація національної валюти, будучи наслідком нестачі на ринку твердої валюти, виправляє цей дисбаланс, заохочує постачання валюти (експорт) і обмежуючи її споживання (імпорт).

Проблема усунута з торгівлі, але залишилась у боргах

Чому так важливою є правильна курсова політика? Бо це природній, властивий ринковій економіці, механізм не тільки реакції на дисбаланси, але і їх усунення. Причому вона впливає на стабільне і найбільш надійне джерело валютних надходжень – експорт. Позики можуть бути лише тимчасовим, нестабільним і ненадійним каналом притоку. Такі характеристики властиві і для притоку валюти через іноземні інвестиції. До того ж реакція курсу на дисбаланси посилює конкурентну здатність економіки як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

Безвідносно до того, як відбувався процес девальвації і яка курсова політика правиться зараз у країні (тут багато питань, але мало відповідей), девальвація зробила і робить свою частину роботи. Виклик для курсу лежить зараз не у торговій, а в борговій площині. Бо в нас є ще велика сума зовнішніх боргів (мал.3), значна частина з яких (52,2 млрд.) – короткострокові, виплати за якими мають здійснюватися протягом року.

Окремого валютного джерела для таких виплат немає. У нас і раніше була ця проблема. Але її ніхто не відчував, бо відповідна сума перекредитовувалася. Ситуація радикально змінилася, бо на зовнішніх ринках нам позичати перестали.

Позитивний торгівельний баланс відкриває дорогу позбавлення від боргів. До речі, з порівняно піковим значенням зовнішній борг України за неповні два роки зменшився на 15 млрд. дол. Та легко створювати проблеми, набагато важче їх вирішувати. Потрібен час. А на цей час неможливо обійтися без перекредитування. І практично єдиним для нас каналом такого перекредитування (а на нього нанизуються усі інші канали кредитів) є МВФ. А тому питання майбутнього обмінного курсу лежить у площині наших стосунків з МВФ. Можна стільки завгодно сварити, проклинати цього "агента світового імперіалізму", але без його коштів нам не обійтися.

Без гарантованого доступу до цього каналу притоку валюти неможливо говорити про прогнозованість обмінного курсу. А тому країна мусить відновити співпрацю з цією організацією, яка завмерла вже 9 місяців (востаннє ми отримували кошти в середині минулого року).

Українські виклики гривні

Проблема прогнозованості обмінного курсу лежить не тільки у площині доступу до джерел валютних запозичень. Досі ми розглядали виклики для обмінного курсу, які є фундаментальними, характерними саме для даної проблеми. Та в Україні, як ми вже не раз переконувались, навчилися створювати свої специфічні загрози для обмінного курсу. Не скажу, що ми єдині в подібних новаціях. Та від цього не легше. Бо чомусь саме ми потрапляємо в групу відповідних експериментаторів.

Проблема, яку я маю на увазі, – хронічно великий дефіцит бюджету, з яким країна безперервно живе, починаючи з 2009 року, та породжений цим дефіцитом величезний державний борг (не плутайте із зовнішнім боргом), що лише за останні вісім років зріс майже у 18 разів – до 1 трильйона 572 млрд. грн. (на 1 січня 2016 р.), із скромних та безпечних 12,3% ВВП до 85%.

Прагнення витратити більше, ніж заробив - абсолютно недопустима і майже незрозуміла річ для будь-якої нормальної української сім’ї. Але про цю прописну істину забувають вершителі долі нашої великої спільної української сім’ї, коли продовжують здійснювати видатки у значно більших розмірах за наявні доходи, а відповідно і "народжувати" державні борги.

Істотного прогресу у вирішенні проблеми я не бачу.

Хоча абсолютна величина нестачі коштів минулого року зменшилася на 1/3 і, за моїми оцінками, склала 126 млрд. грн., досягнуте скорочення мало радує. Бо досягнуто воно за рахунок нездорового і тимчасового джерела – зниження реальної мінімальної зарплати і пенсії.

Проблема українського бюджетного дефіциту не тільки в його розмірах, але і в джерелах його покриття. Коли я раніше говорив про закритість для нас ринку для зовнішніх позик, то це лише половина правди. Другу половину шукайте всередині країни. Бо позичити не можуть і на внутрішньому ринку. Прогляньте дані щодо обсягу видатків уряду, де-факто профінансованих за рахунок коштів НБУ.

Ми добре розуміємо природу цих коштів – вони придумані. У 2014 році їх було "придумано" для потреб уряду на суму 171 млрд. грн., минулого року – на 72 млрд. Обидва роки супроводжувалися стрімкою девальвацією та високою інфляцією (зростання цін на рівні 43% не було в Україні з 1996 року). І нехай нікого не радує значно менша бюджетна активність НБУ минулого року порівняно з 2014. Бо треба враховувати ту обставину, що у 2014 р. велика сума "придуманих" грошей повернулася назад у НБУ (була вилучена з обігу) через інструмент продажу твердої валюти. Як видно з мал. 2 динаміки валютних резервів, за 2014 рік вони скоротилися майже на 13 млрд. дол. А сутність цієї операції (в нинішньому вимірі) означає: якщо НБУ продає 1 млрд дол., то його гривневий еквівалент (27 млрд) вилучається з обігу.

Що знаходить на ринку ця додаткова, придумана для потреб уряду гривня? Новий, додатковий продукт її не чекає, бо економіка падає. Її не чекає і більша кількість доларів, бо наш експорт теж падає, і вже не перший рік. А тому рух цією дорогою блуду неминуче веде нас до інфляції та девальвації. Прийняті бюджети останніх років, включаючи 2016 рік, показують, що волі зійти з цієї дороги немає.

Життя з бюджетним дефіцитом, що покривається з НБУ, провокуватиме тиск на обмінний курс гривні, тягнучи її вниз. Не у погоді, і не в порах року чи інших надуманих чинниках треба шукати причини знецінення національної валюти. На відміну від попередніх років, нинішній корінь проблем і викликів для гривні лежить головним чином у бюджетній площині. І поки цього не зрозуміють, а, головне, адекватно не діятимуть, гривня буде постійно відчувати тиск придуманих для бюджету грошей. Відповідні рішення, якими б політично непростими вони не були, мусять бути прийняті. Економіка країни, громадяни вкрай потребують такого важливого орієнтиру як прогнозований обмінний курс.

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...