Блог | Ночами краще жувати, ніж говорити
Глибокої ночі 18 жовтня на каналі News One гостею Євгєнія Кісельова була начальниця Одеської митниці ДФС Юлія Марушевська. Чому журналіст, який намагається запрошувати відомих і розумних співрозмовників, цього разу зупинився на Марушевській, можна тільки гадати. Хоча, у принципі, завдяки приналежності до Саакашвілі, "Самопомочі" і зв’язкам чоловіка – менеджера телеканалу "24", Юлія раз по раз з’являється у мас-медіа, щоби озвучити свою позицію чи домашнє завдання. Заготовлені спічі і полум’яні виступи а-ля Саакашвілі, як це було під час приїзду Прем’єр-Міністра Володимира Гройсмана в Одесу, звичайно вдаються краще. Можливо, тому всім укупі і вдалося створити Марушевській образ реформаторки, політика і борця з системою.
Я думаю, що це дуже авансові припущення, але, як би там не було, навіть Кісельов, який настійливо вдає незалежного, запросив її на нічний ефір. Не будемо наголошувати на тому, що канал симпатизує Міхеїлу Саакашвілі і відкинемо думку, яка переслідувала протягом усього інтерв’ю, що, напевно, Кісельова попросили запросити цю пані. Принаймні, ведучому довелося раз по раз рятувати ситуацію і на ходу виправляти слабку аргументацію інтерв’юерки, котра часто не могла толком відповісти на звичайні питання і демонструвала непоінформованість у політичних і, що дивно для митника, економічних питаннях. Та воно й не дивно.
Читайте: Популярные реформы или реформаторский популизм: правда о работе Одесской таможни
Тому Кісельову доводилося маневрувати по ходу розмови, щоби якось довести глядачеві, який не знав навіть, про що Марушевську можна запитати, що його вибір гостя студії якось виправданий. Ніяких гучних заяв, звинувачень, підкріплених фактами, чи чіткої політичної позиції не прозвучало.
Вдалося тільки вивідати, що пані Юлія – філолог з дипломом КНУ і ані за освітою, ані за попередніми посадами жодного стосунку до митної справи не має. На елементарне запитання, ким до цього працювала Марушевська, вона теж чіткої відповіді не дала. Вчилася в університетах у нас і в США, в Америці, правда, 3 місяці, а працювала лише на посаді заступника Саакашвілі та ще буцімто читала якісь лекції чи вела тренінги для американців на рівні громадських організацій. В Одеського губернатора – теж недовго, бо той на хвилі ранньої активності та популярності, які ще на той час не набрали масштабів нинішнього популізму та демагогії, зміг проштовхнути її на посаду начальника найбільшої митниці, що обслуговує 5 морських портів.
На прохання Євгєнія, аби реформаторка розповіла про реформи, теж мало не прозвучала реприза. А потім пішов перелік того, про що постійно звітує очільник Державної фіскальної служби Роман Насіров, презентуючи проведені ним та Міністерством фінансів реформи: Єдине вікно, відеофіксація, скорочення часу проходження товарів через митницю тощо. Ще згадала б Марушевська про мобільні групи, Міжрегіональну митницю і про нову уніформу для податківців та митників, можна було б припустити, що вона зібралася відзвітувати про роботу всієї ДФС і про всі реформи, які впроваджує Насіров. Коли ж ведучий конкретизувався після скромної заяви інтерв’юерки, що її митниця найкраща, за якими саме показниками, пані розгубилася. Мовляв, у нас товаропотік проходить найшвидше, а наші митники абсолютно довіряють цінам на крам, які декларують імпортери. Коли ж запитання конкретизувалося до цифр, то начальник митниці уточнила, що в неї найкращі показники за загальною сумою штрафів, накладених на підприємців, котрі переміщають товари через кордон. Такий от дисонанс між батогом і задекларованим пряником.
Були ще запитання від глядачів стосовно відомої епопеї з велосипедами, на яких, схоже, так ніхто нікуди й не їде, про контрабанду наркотиків вагою у півтонни тощо. На що Марушевська відповіла елементарно: ровери – то справа поліції, наркотики – спецслужб. Якісь невеликі партії, часом, виявляють і самі митники, але завдяки сканерам та натренованим собакам. А великі партії – то компетенція СБУ, Інтерполу та інших, хто "веде" такі вантажі. Про півтонни пані Юлія не чула, можливо, переплутали митниці, а цигарки, бурштин затримують регулярно. Те, що якісний сонячний камінь підмінили на пісок, вона, звичайно, не згадала.
Упродовж усієї розмови висіло запитання щодо компетентності 27-річної філологині у такій практичній іпостасі. Про це запитували і глядачі, й ведучий. Аргументний ряд щодо компетентності виявився дуже слабким, а тому призначення її на таку посаду все більше виглядало авантюрою. На запитання, хто перешкоджає її діяльності на цьому посту, вона завчено назвала прізвище свого прямого начальника Насірова. Українці рідко люблять своїх начальників, хоча, як японці, не б’ють їхні чучела палицями у кінці робочого тижня. Коли ж Кісельов нагадав, що Роман Насіров мав намір звільнити її з посади за догани, прорахунки та дилетантський підхід до державних фінансів, Марушевська парирувала, що, навпаки, вона очікувала, що її боса звільнять.
Вірогідно, такі заяви і приналежність Марушевської до Саакашвілі, Садового, "Самопомочі", ну і всієї цієї лінійки дали підстави запитати у неї про власні політичні амбіції, на що Юлія відповіла із безкомпромісною простотою: "Ну, президентських амбіцій я, наразі, не маю". Ось так от. Коли ж розмова торкнулася питання, чи, бува, хтось не використовує фінансові потоки Одеської митниці для фінансування політичних амбіцій наближених до митниці та її керівника людей зі згаданих вище, чітка відповідь не формалізувалася. Мовляв, колись там давно, за Януковича, за Одеську митницю відповідав нинішній депутат Хомутиннік, а ті з нинішніх, на кого подумали, так просто погуляти вийшли.
Ані ведучому, ані глядачам так і не вдалося з’ясувати, у чому реформаторство реформаторки, і виправдати для себе таке дивне навіть для революційних часів призначення. Розмова залишила великі запитання щодо компетентності керівника Одеської митниці, її уяву про те, що вона робить і що має робити, і сумніви щодо існування задекларованих реформ на окремо взятій українській митниці біля Чорного моря. Може, й добре, що Кісельов бере свої інтерв’ю пізньої ночі, куди його відтісняють амбіції Ганапольського. Бо у цей час ті, хто взмозі поставити під сумнів арифметику на рівні 2 помножити на 2, сплять після важкого трудового дня, а ті, що не сплять – не сплять не для цього. Ще не те ми будемо бачити й чути, коли в повітрі реально запахне виборами.
