Блог | Як купити виборця: інструкція від ЦВК
Верховний Суд України у розпал президентської виборчої кампанії ухвалив рішення, яке відкриває двері для маніпуляцій по скупці голосів виборців та навіть дозволяє легалізувати цей процес.
Так, 5 березня ВСУ скасував рішення Шостого апеляційного адмінсуду, яким визнається протиправною і нечинною постанова ЦВК "Про роз’яснення щодо реалізації положень частини 6 статті 64 закону "Про вибори президента України" №376, що дозволяє виборчим штабам кандидатів у президенти платити агітаторам.
Читайте: Об'єднання, що змінить хід виборів
Цю постанову ЦВК ухвалила 22 лютого, у розпал скандалу із "сітками" та "пірамідами", в якому фігурували штаби Петра Порошенка та Юлії Тимошенко. У постанові ЦВК йдеться, що договір на проведення передвиборної агітації може передбачати "відшкодування витрат фізичних осіб, залучених до безпосереднього здійснення заходів передвиборної агітації, на телефонні послуги, проїзд (включаючи перевезення багажу), харчування, проживання та інші витрати в разі здійснення заходів передвиборної агітації в іншому населеному пункті, тощо". Таке формулювання, та ще й із припискою "тощо", дає зелене світло, аби офіційно платити тим, кого в штабах назвуть "агітаторами". Оскільки кількість агітаторів на одного кандидата в президенти не обмежена, насправді це можуть бути гроші для скупки десятків, чи навіть сотень тисяч виборців. Нонсенс, але в державі, яка називається демократичною, цей процес легалізувався за ініціативи Центральної виборчої комісії.
Читайте: "ДАІ" для нотаріусів: нові схеми під вибори?
Після ухвалення згаданої постанови голова "Громадянської позиції", кандидат у президенти України Анатолій Гриценко подав до апеляційного адмінсуду позов проти ЦВК щодо визнання її протиправною. Дійсно, комісія явно перевищила свої повноваження, регламентуючи норми, що стосуються оплати праці агітаторів та підкупу виборців. 1 березня суд задовольнив позов Анатолія Гриценка, однак у ЦВК подали апеляцію на це рішення суду. Мотивували в комісії тим, що, мовляв, "укладання неоплачуваних договорів не можна розглядати як підставу для непрямого підкупу виборців". І ми отримали той результат, який маємо – Верховний Суд задовольнив апеляцію Центральної виборчої комісії, легалізувавши скандальну постанову.
Читайте: Гібридна демократія: як скуповують голоси за Порошенка
Варто звернути увагу на суддів Верховного Суду, за якими було останнє слово. Головуючий суддя у справі - Василь Шарапа. Раніше він був суддею Рівненського окружного адмінсуду, і, як писали ЗМІ, у 2014 році виправдовував рішення про обмеження мирних зібрань у революційний період, а люстрацію називав "розправою над суддями". Також рішення виносили двоє суддів-учасників колегії - Володимир Бевзенко і Надія Данилевич. До призначення суддею ВСУ Бевзенко очолював кафедру адміністративного права Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, і ЗМІ писали про його звязки із екс-головою ЦВК Сергієм Ківаловим. Щодо Данилевич, яка з 2008 року була головою Тернопільського окружного адмінсуду, то виникали питання щодо використання нею бюджетних коштів для обслуговування власного авто. Тобто, репутацію цих суддів чистою не назвеш.
Симбіоз сумнівних дій ЦВК та ВСУ розширив поле для зловживань штабам кандидатам у президенти, які мають найдорожчі виборчі кампанії – Петра Порошенка та Юлії Тимошенко. Сьогодні їм ніщо не заважає записати чи не кожного третього виборця в агітатори і офіційно... їх підкупити. Адже тепер межа між оплатою праці агітатора і підкупом дуже тонка, і її можна "непомітно" перейти. І ЦВК, по суті, дала сигнал для передвиборчих штабів, що скуповувати електорат можна, а виборцям – що на виборах можна брати гроші. У результаті президентські перегони можуть звестися до того, що декілька олігархів змагатимуться між собою, хто з них підкупить більше виборців.
Аспекти щодо оплати роботи агітаторів, спостерігачів та членів виборчих комісій в Україні потрібно переглянути та врегулювати на рівні внесення змін до Виборчого та Кримінального кодексів. Бо неврегульованих аспектів у цій царині дуже багато. Приміром, є питання щодо роботи членів комісій: їх фінансове стимулювання також можна розцінювати як вплив на роботу. Також варто обмежити кількість агітаторів на одного кандидата, не дозволяти їм працювати на декілька штабів водночас. Наразі залишається більше питань, ніж маємо відповідей, як має функціонувати ця система. Але однозначно вона не повинна працювати на руку ресурсним кандидатам, а гарантувати рівні умови для участі у виборах.
