Блог | Громадянство не давати. Підданство
Розпочинаю роботу над законодавчою ініціативою по роз’єднанню в Україні статусу громадянства і підданства. Цю ідею підтримує багато моїх колег в парламенті.
Складна політична і напружена соціальна ситуація в країні ставлять на порядок денний питання пошуку механізмів убезпечення державності. Події, що розгортались на сході і півдні України після Революції Гідності демонструють нам величезну прогалину в урегулюванні проблеми проживання на території нашої держави людей, не те що не лояльних, а відверто вороже налаштованих по відношенню до неї. Величезна кількість тих, що не вважають Україну своєю Батьківщиною, не визнають її суверенітету і права на незалежність, при цьому мають право безпосередньо впливати на формування в ній влади і визначення шляхів розвитку через вибори. Такий стан речей в результаті призвів до утворення на сході квазіреспублік і окупації Криму через проведення так званих "референдумів", де громадяни України, попри те, що цю Україну не люблять, але наділені виборчим правом, проголосували за відділення територій.
Читайте: Новости Крымнаша. Вместо русской весны состоится сибирская зима
Щоб заповнити цю небезпечну правову прогалину, і унеможливити такі загрозливі ситуації в майбутньому, перше, що ми повинні зробити після звільнення окупованих Криму та Донбасу – це перевести переважну частину проживаючих там осіб зі статусу громадян, в статус підданих української держави. Передбачається збереження всіх соціальних аспектів, і ураження лише в частині виборчого права. Ті, хто прямо виявили вороже ставлення до України: брали участь в організованих росіянами референдумах, отримували громадянство РФ і квазіреспубілк на окупованих територіях - повинні бути відсторонені від впливу на формування влади і розвиток української держави. Мати можливість обирати і бути обраними повинні лише громадяни, піддані цього права будуть позбавлені.
Щоб упередити всі спекуляції і обвинувачення в дискримінації, наголошую на тому, що розмежування громадянства і підданства є прийнятною європейською і світовою практикою. На противагу ігноруванню цієї проблеми у нас, інші колишні радянські республіки - Латвія та Естонія, від самого початку набуття незалежності чітко розмежували статуси громадянства і підданства (апатриду) для проживаючих на їх території осіб. Так станом на 2016 рік кількість негромадян складала близько 15% населення в Латвії, і близько 6% в Естонії. На початку набуття незалежності їх кількість була набагато більша, але ці держави успішно впровадили механізм, що давав можливість тим, хто довів свою лояльність, набути громадянство в подальшому.
Якби така система була введена в Україні в 1991 році, нині ми б не мали бойових дій на Донбасі і росіян в Криму. Зараз ми маємо шанс владнати це питання, щоб зняти загрозу ворожої протидії в середні держави для майбутніх поколінь українців. Ті, хто хочуть жити в Україні, але не бажають жити для неї, мають зайняти відповідне їх світогляду місце в українській державі.
