Блог | У Украины есть союзники в России, и это не либеральная оппозиция
22-24 липня в Празі відбудеться Другий форум вільних народів Росії. Перший такий форум відбувся 8 травня у Варшаві.
"На відміну від відомих "лідерів російської опозиції", які мріють лише про зміну "поганого" кремлівського царя на "хорошого", але хочуть зберегти колишній москвоцентризм, ми - прихильники радикальної реконструкції та структурної трансформації Росії на користь її численних народів та регіонів", - заявляють організатори Форуму.
На практиці ця формула означає деколонізацію, виникнення на місці нинішнього монстра - Російської Федерації - національних держав, які нікому і ніколи не загрожували б. Я неодноразово, ще до 24 лютого цього року, писав і говорив про те, що не косметичний ремонт, а лише розпад Росії на неагресивні національні утворення дасть людству шанс на виживання. Детально й аргументовано про це можна прочитати в книзі керівника Центру дослідження Росії, міністра закордонних справ України (2007-2009) Володимира Огризка "Розпад Росії: загроза чи шанс?". Зрештою, перебіг війни, здається, підводить до цієї думки і українське керівництво.
Відтак Україна має відіграти свою роль у цьому процесі. Як це було в листопаді 1943 року, під час Другої світової війни, коли з ініціативи УПА відбулася Конференція поневолених народів Східної Європи та Азії, участь у якій взяли представники різних народів СРСР, що боролися тоді в лавах УПА. І сьогодні Україна повинна всіляко підтримувати відцентрові рухи в середині Росії.
І, зокрема, бути їхнім адвокатом і промоутером перед західними партнерами. Свого часу саме президент Українського конгресового комітету Лев Добрянський ініціював і був автором ухваленої Конгресом США резолюції, про Тиждень поневолених народів, яка після підписання президентом Дуайтом Ейзенхауером стала законом. Тож з 1959 року в липні в США Тиждень поневолених народів відзначається офіційно. Сьогодні американській владі слід було б оновити відповідний список, включивши до нього народи, представлені на Варшавському та Празькому форумах.
А українській дипломатії варто налагодити постійні контакти з організаторами Форуму, не обмежитись привітанням його учасникам, а продумати відкриття представництва в Україні, поширення матеріалів через українські ЗМІ та диппредставництва за кордоном, тощо. А головне, не втомлюватися пояснювати нашим західним партнерам, що лише утворення на теренах сьогоднішньої Росії нових незалежних держав урятує світ від нових воєн.
Свого часу колективний Захід боявся розпаду СРСР. Потім урятував від колапсу єльцинську Росію. Захід вірив мантрам про перебудову, гласність, демократизацію, як досі ще вірить у іншу Росію. Іншої Росії немає і не буде. Ціна цієї хибної віри - тисячі людських життів у Ічкерії, Молдові, на Кавказі, в Сирії, в Африці, тепер в Україні.
Це треба терпляче пояснювати урядам і громадськості. Пояснювати доступною мовою, що зрештою, це Москва перекриває газ, а незалежні Башкортостан, Татарстан, Удмуртія цього не робитимуть.
Карфаген має бути зруйнований.
