Вижу, все же коллеги-журналисты не до конца понимают ситуацию и сущность моего отношения к Дмитрию Разумкову. В этом конфликте нет вспышек. И они вовсе не по поводу политической демагогии или цифровой эквилибристики, которой регулярно занимается мой шумный "сосед по парламенту". Речь о принципах. О политической ответственности, о последовательности политической позиции. О порядочности в конце концов.

Видео дня

Далее текст на языке оригинала.

Як можна постійно, гаряче, палко критикувати витрати бюджету на чиновників, трясучи над головою паперами, а іншою рукою – ховати "несправедливо" отримані з державного бюджету гроші в своїй глибокій кишені. І кишені своїх "однодумців" з дуже розумної політики?

Чи може перший номер виборчого списку партії, якому партія і фракція винесли вотум недовіри, залишатися у парламенті?

Я вважаю, що ні.

Аби не робити порожніх заяв, я закликав Дмитра і його однопартійців перерахувати гроші з "ненависної депутатської надбавки" на потреби Сил оборони України. Особисто я це роблю вже третій місяць.

Розумію, що ні Дмитро, ні його "любі друзі" цього не зроблять. Так само, як він не складе свій дорогоцінний мандат, а буде тримати гроші і "корочку" за своїми щічками. Але я хочу, щоб це розуміли всі.⁩

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZ.UA поссылке...