
Блог | Переговоры США-Китай. Готова ли Украина к ним?
Виртуальный мемориал погибших борцов за украинскую независимость: почтите Героев минутой вашего внимания!

Переговоры в условном четырехугольнике США-ЕС-Россия-Украина, де-факто, исчерпали себя. В эти дни мы переходим в новую реальность, где основные переговоры будут идти между Пекином и Вашингтоном.
Далее текст на языке оригинала.
Про що ці переговори?
Перш за все про те, як уникнути прямого воєнного зіткнення двох гегемонів. Це не Ялта, де Трамп і Сі малюватимуть нові кордони на картах. Це переговори про правила гри в нових торгових, технологічних і логістичних реаліях 21 століття. І обнулення СОТ буде лише одним з перших кроків в цій війні.
Чим це відрізняється від Хододноі війни?
Холодна війна передбачала жорсткий поділ світу між двома гегемонами, кожен з яких мав, по суті, необмежені поліцейські функції на ввірених їм територіях. Нинішня ситуація кардинально інша: ні США, ні Китай, як мінімум поки, не хочуть воювати за союзників. Цю прерогативу вони віддають країнам-регіональним лідерам. А відтак, замість детермінованого і жорстко розділеного світу, де маленькими вкрапленнями були країни з руху тих, хто не приєднався, матимемо дуже дифузійний світ з дивними альянсами і подвійними підпорядкуваннями (з однієї сторони країні-гегемону, а з іншої – країні-регіональному лідеру).
Лінії водорозділу
Де-факто, зараз вже почалася війна за країни-регіональні лідери. І на цьому етапі водорозділом між одним та іншим світом будуть не цінності і навіть не економіка (кредити). Маркером приналежності до того чи іншого полюсу буде те, в кого ти купуєш зброю.
Чи готові ми до нових реалій?
Ми входимо в переговори США-Китай, маючи мінусовий баланс в Китаї і мінімально позитивний в США. Я завжди вважав, що опустити настільки низько стосунки з Китаєм є помилкою. Нам необхідно зробити все, щоб наші стосунки вивести хоча б на нейтральний рівень, адже питання закінчення війни тепер вже точно залежатиме від переговорів Пекін-Вашингтон.
Щодо Вашингтона, то тут ми маємо також надсерйозної проблеми. Справа в тому, що наша дипломатія не має системності і діє такими собі кавалерійськими наскоками. Є проблема – приїздить наш десант, проблема зменшується, десант їде назад. Наведу маленький приклад: три місяці минуло з того моменту, як ми оголосили про заміну нашого посла (відразу хочу віддати велике належне роботі Оксани Маркарової). Ми назвали навіть трьох кандидатів, а одну з них – Ольгу Стефанишину, навіть призначили спецпредставникои Президента у справах США (кажуть, зараз вона готується до роботи в групі щодо безпекових гарантій і має брати там активну там участь,). Це все я до того, що пауза затяглася і нам вкрай важливо почати складну рутинну, послідовну працю, яка є часто невидимою, але яка найкраще сприяє результатам.
Вашингтон одне з найбільш персоніфікованих міст світу: тут особисті стосунки важать в рази більше ніж в Ер-Ріяді чи Пекіні. А нинішня політика "кавалерійських набігів" є хорошою і показала свою ефективність в кризові моменти. Але зараз потрібно знову бігти марафон. Бо переговори США-Китай – це точно марафон, якщо не тріатлон.










