Блог | Украина обречена на поражение, пока ее большинством будут "чухраинцы"
Будьте первыми в курсе главного – подпишитесь на Новини на OBOZ.UA в Google
(по случаю 100-летия выхода в свет знаменитого сборника Остапа Вишни "УКРАИНИЗИРУЕМСЯ")
Далее текст на языке оригинала.
Рівно 100 років тому, знаменитий письменник, класик української сатиричної прози XX століття Остап ВИШНЯ опублікував свою збірку "Українізуємось". Збірка стала наскільки популярною, що за 3 роки мала ще 5 додаткових видань. Загалом у період українізації твори Остапа Вишні вийшли накладом у кілька МІЛЬЙОНІВ примірників і майже зрівнювалися за чисельністю з виданнями творів Тараса Шевченка.
Однак вже у 1933 році правдиво народного письменника заарештували і засудили до смертної кари за нібито організацію замаху на одного із найбільших борців проти українізації 2 секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева.
Лише випадок допоміг Остапу Вишні вижити, а під час Другої світової у 1943 році вийти на свободу.
Але сьогодні не про НЕВЕСЕЛЕ життя сатирика, а про його один із найвідоміших творів із вище згаданої збірки "Українізуємось" – "ЧУХРАЇНЦІ".
Згадав я про нього не лише з нагоди 100-річчя з часу опублікування цього фейлетона, а передовсім тому, що у нинішній, визначальний для майбутнього України, час, сучасні ЧУХРАЇНЦІ знову в моді.
"ЯКОСЬ ВОНО БУДЕ" і "ЯКБИ ж ЗНАТТЯ" досі виправдовують невігласів і корупціонерів у владі, фанатів русского міра у церкві та культурі, заробітчан-космополітів у спорті…
Отож до першоджерела:
"ЧУХРАЇНЦІВ було чимало і щось понад тридцять мільйонів, – хоч здебільша вони й самі не знали, хто вони таки суть…
Якої ви, люди нації? –
Та хто й зна?! Живемо у Шенгерієвці. Православні…
Мали ЧУХРАЇНЦІ цілих аж пʼять глибоко національних рис…
Риси ці, як на старовинну термінологію, звалися так:
- ЯКБИ ж ЗНАТТЯ?
- ЗАБУВ.
- СПІЗНИВСЬ.
- ЯКОСЬ то ВОНО БУДЕ!
- Я ТАК і ЗНАВ!"
Оскільки нині багато розмов про долю української культури, яка не може навіть у часи війни вижити без "великой русской культури" та без "хороших русских звезд", то наведу ще один фрагмент із "ЧУХРАЇНЦІВ":
"Є серед матеріалів характерний запис, як попервах ЧУХРАЇНЦІ свою культуру будували.
Узялися дуже ретельно…
А потім за щось завелись, зразу за голоблі (була в них така зброя, на манір лицарських середньовічних списів) та як зчепились полемізувати…
Полемізували-полемізували, аж дивляться – у всіх кров тече…
Тоді повставали й стогнуть:
– Якби ж знаття, що один одному голови попровалюємо, не бились би.
Сильно тоді в них культура затрималася…
Та й не дивно, з попроваленими головами не дуже культурне життя налагодиш…
Вирішили якось вони театр організувати. Запросили спеціальну людину. Бігати, говорили, обговорювали. Хвалилися, перехвалювалися.
Підвела їх та людина; не організувала театр, а зовсім навпаки.
Тоді почухались.
– Якби ж знаття…
І почали знову.
І не будо жоднісінького чухраїнця без отого знаменитого:
– Якби ж знаття…
Якось-то воно буде.
Я так і знав…"
Памʼятаємо нашу літературу!
Вивчаємо наші історичні уроки!
