Блог | Ни один из Главнокомандующих ВСУ не получил достаточной благодарности от украинского народа и власти
Будьте первыми в курсе главного – подпишитесь на Новини на OBOZ.UA в Google
Так сложилось, что я в этой войне с самого ее начала. И поэтому лично знаком со всеми Главнокомандующими ВСУ, более того, от всех имею какие-то знаки отличия и награды – не потому, что я такой красивый, а потому, что пришлось поработать с командой, не обращая внимания на личности.
Далее текст на языке оригинала.
Головнокомандувачів дійсно завжди обирають з одних із найфаховіших офіцерів під задачі свого часу. Іноді це просто вольові люди, фахові, які в критичний момент взяли на себе відповідальність, поки інші пакували "чемодани" або боялися зробити крок у безодню.
І жоден з них не отримав достатньої вдячності від українського народу та його представників у владі.
Муженка зняли, ганебно, образливо, коли він був на міжнародній зустрічі в НАТО, як на мене аби принизити. Про зняття з посади ми всі, як Віктор Миколайович, дізналися фактично зі ЗМІ.
Хомчака прибрали трохи пристойніше, я досі пам'ятаю, як ми Радою Резервістів на спільній нараді доповідали ГК про проблеми резерву та наші бачення, як за декілька годин дізналися, що всі наші доповіді пішли в пісок, бо Главкома зняли.
Залужний, який був, як і Муженко, Головнокомандувачем в період найтяжчої політичної кризи, коли Міністерства та посольства, разом з офісом НАТО, тікали за кордон, а Сирський відповідав за Оборону Києва, був звільнений також ганебно.
Тепер Головнокомандувач Сирський.
Колись, його також поміняють і прийде новий Генерал, якого також знімуть, як і Муженка, не залишивши охорони під гугокотіння натовпу.
Бо так само, як натовп не вийшов захищати жодного з Головнокомандувачів, попри те, що саме вони безпосередньо відповідали і відповідають за порятунок країни на полі боя, так само як і те, що частина суспільства нападає на ТЦК, біжить від армії, піднімає руку на поодиноких ветеранів, які не змогли в моменті себе захистити, – стає зрозумілим, що це не проблема главкомів.
Колись закінчиться війна, зупиняться обстріли наших міст, і кожен другий ветеран почує фразу – "Ми вас туди не посилали".
