Блог | Мы сами создаем "Скелі"
Будьте первыми в курсе главного – подпишитесь на Новини на OBOZ.UA в Google
Наша армия до сих пор живет по принципу: "От каждого по возможностям – каждому по потребностям".
Далее текст на языке оригинала.
Якщо система створена таким чином, що солдату вигідно бути хворим і потрапляти в госпіталь, – то він буде хворим і буде потрапляти в госпіталь! Бо ми таке суспільство. Ми свободолюбові! І ми вміємо досягати своїх цілей.
Командування ЗСУ має створити умови, при яких солдатам вигідно воювати, а не вигідно "косити" від служби.
Я опишу, щоб всі змогли зрозуміти, чому ми програємо.
– Солдат Y чудовий сержант, кожного дня виконує всі свої обов’язки і ще й допомагає своєму батальйону з усім, де тільки встигає. Приходить до мене засмученим і говорить, що буде списуватись, бо попросився, щоб його відпустили до дівчини на кілька днів, а йому сказали, що не можуть відпустити, бо він багато робить і від нього багато залежить, тому ні.
– Солдат X щодня скаржиться, що його щось болить і щодня щось інше. Нога, спина, зуб, голова, серце… Солдат Х та Y однакового віку і мають однакові проблеми зі здоров’ям. Через тиждень командир, "вибішений" від постійних звернень солдата Х наказав відправити його в госпіталь, тільки, щоб він тут більше не задовбував. Солдат Х після госпіталя отримав 30 днів реабілітаційної відпустки. Солдат Y отримав ще кілька додаткових задач.
Це реальний випадок і ті, хто у війську підтвердять, що так відбувається скрізь та постійно.
Це і є соціалізм: хто може більше, від того вимагають більше, хто може менше, від того вимагають "нічого"…
Яким би ви хотіли стати солдатом? Тим, який багато робить і за це отримує ще більше роботи, чи тим, який нічого не робить і періодично отримує 30 днів відпустки?
Через 3 дні прийшло 10 солдат зі скаргами на коліна і хребти, з точно тими самими словами, що й солдат Х. Вони хочуть полікуватись у госпіталі, бо у солдата Х вийшло, то чому б і їм не скористатись. Солдат Y подав рапорт на звільнення зі служби по сімейним обставинам і почав вимагати направити його на лікування, у нього теж достатньо хронічних хвороб…
В цій історії немає переможців, але є ті, хто програв! Програла Україна та Український народ.
І ще одна масова історія:
– У мене високий тиск, ви маєте направити на військовий госпіталь.
– А ви мали високий тиск до армії?
– Так.
– А ви до армії хоч раз лікували свій високий тиск в стаціонарі?
– Ні.
– Я запишу вас в чергу на військовий госпіталь, а до того часу ось вам ліки, приймайте їх.
Приходить командир, каже, вони не п’ють ліків від тиску, щоб показники були більші і щоб отримати направлення на госпіталь, звідки є шанс отримати реабілітаційну відпустку (тобто просто відпустку на 30 днів). "Начмєд, давай їм ліки і щоб при тобі їх пили, тому заглядай їм в рот, чи там не залишилось таблетки…"
Ні!!! Так не працює і не буде працювати!
Ми так скочуємось в тиранію!
Тобто ми з однієї сторони створюємо всі умови, щоб солдатам, які ухиляються від служби було легше служити, а солдати, які вірно служать, мали ще більше задач. А потім не розуміємо, чому у нас всі солдати обмежено придатні і просяться на госпіталь…
Що зазвичай відбувається далі?
Все просто. Командир отримує завдання зайняти певні оборонні рубежі. Але всі його солдати в той же день просяться на госпіталь, або раптово хворіють, бо у всіх хворі спини і суглоби.
У командира теж є командир, тому наказ потрібно виконати і не залишається жодних більше варіантів, як наплювати на права людей, ігнорувати їхні скарги на здоров’я і замість госпіталя примусово вивести їх на позиції.
Далі ця спіраль продовжує опускатись: солдати пишуть скарги на омбудсмена – у них відбирають телефони, щоб менше писали. Солдати тікають в СЗЧ… І тут ми приходимо до моменту, коли завдання виконати треба, а в тебе лише хворі і ті, які тікають в СЗЧ… Одні командири просто живуть далі, отримують догани, втрачають посади, а Україна втрачає міста. А інші командири мінують територію навколо своїх же солдат, щоб СЗЧ не тікали, прив’язують до квадроциклів за ноги і відвозять на позиції.
БО СОЦІАЛІЗМ ЗАВЖДИ ПРИЗВОДИТЬ ДО "СКЕЛІ"!
Чи є інший варіант?
Є.
Потрібно перейти від соціалізму в армії до капіталізму.
Зовсім інший підхід. Має відбутись просто мегазсув в розумінні підходів і свідомості командування.
Все просто:
Беремо 1000 солдат, запитуємо: солдат А, чого ти хочеш? Хочу щомісяця додому до дітей і до жінки. Ок. А ти, солдат В? А я до цього хочу ще, щоб в перервах між виходами я міг жити в гарних умовах. А ти Солдат С? А я хочу мати змогу поїхати в місто, на Нову Пошту та в магазин за покупками? А ти…
Ок. ХТО ПРАЦЮЄ ТОЙ І ЇСТЬ!
Хто виходить на позиції, хто не відмовляється, хто не линяє від служби в госпіталь, чи ВЛК, хто реально на підрозділ працює, вам відпустки офіційні, і "чорні", вам вільний вихід-виїзд в місто, якщо ви тільки не на завданні. Вам зарплати, премії, умови проживання і мінімум роботи окрім бойових завдань. Пів року такої служби і звільнення додому.
А ті, хто не ходять на завдання, постійно просяться в лікарню без причин, в яких завжди болять коліна, хребти, серця іт.д., ну що ж, ви маєте повне право на законом визначені права, законом визначені відпустки, законом визначене місце служби і законом визначену безкінечну мобілізацію.
І людина вибирає сама. Бо це і є справедливість, бо ті, хто йдуть на поле бою і ризикують життям повинні мати більше прав, більше можливостей, це ж вони стримують ворога і рятують Україну…
Як показує досвід капіталістичного світу, людина, яка обрала сама працювати, може працювати по 20 годин на добу, її праця ефективна, її праця віддана і результативна.
А людина примушена до праці, постійно взиває до закону, який не дозволяє правцювати довше 8 годин, проситься на лікарняні і праця її неефективна.
