Блог | Как мы стали единой и сильной нацией
Будьте первыми в курсе главного – подпишитесь на Новини на OBOZ.UA в Google
1.2. Нация. Долгий путь
После распада Советского Союза многие страны социалистического лагеря сразу приступили к стремительным реформам. Польша, Чехия, Венгрия, страны Балтии начали жесткие преобразования своего уклада и приступили к построению новой организации. Нам же, украинцам, пришлось пойти по другому, сложному пути: построения единой нации.
Далее текст на языке оригинала.
Держава не може бути успішною і ефективною без єдиної нації. Коли немає цілісної нації – немає національного інтересу, а відповідно не виникає державної ідеології і еліта не займається досягненням цих інтересів. Україна опинилась в ситуації, коли досягнути єдиних національних інтересів стало не можливо на десятки років. Найкращим доказом цього стали перші президентські вибори. На них, В'ячеслав Чорновіл, який представляв національно свідомих українців, набрав тільки 23,27% і переміг в трьох областях: Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській. Це ті ж самі три області, які на референдумі за збереження Радянського Союзу проголосували проти. Натомість, плоть-від-плоті комуністичної системи Леонід Кравчук набрав 61,59%.
Тут важливий момент, що на початку становлення Незалежності не було навіть поділу на Схід і Захід, який з'явився пізніше. Національно свідомі українці були в значній меншості, а відповідно і національні інтереси. Наступні вибори 1994 року можна взагалі вважати катастрофічними, оскільки через брак шансів на успіх Чорновіл відмовився брати в них участь, і головними конкурентами стали Кравчук, представник комуністичної номенклатури, і Кучма – представник червоних директорів. Тоді ж вперше і з'являється поділ на Схід та Захід, оскільки Кучма переміг з 52%, а Кравчук програв з 45%. Важливо, що Кучма прямо виступав за відновлення зв'язків з Росією.
Мабуть апогеєм того, де були національні інтереси України стали вибори 1999 року. Перша четвірка першого туру цих виборів може вважатись реальною національною катастрофою: Кучма – 36%, комуніст Симоненко – 22%, соціаліст Мороз – 11%, соціалістка Вітренко 10%. Фактично, національні інтереси стали в тотальній меншості.
Проте, який довгий і складний шлях проходила Україна до єдиної нації свідчить багаторічне дослідження нашої ідентичності Центром Разумкова. Так, за даними цього дослідження, у 2006 році для більшості українців росіяни були ближчими чим мешканці Галичини, а для галичан поляки були значно ближчими чим мешканці Донбасу. Чи можна було збудувати якусь державу в таких умовах? Навряд чи. Тому боротьба за єдину націю тривала. І я змушений прямо сказати – якби не путін, можливо вона б тривала ще десятиліття.
Вже після 2014 року відбувається різкий злам у ставленні один до одного і до росіян серед українців. Галичани стрімко стають дуже близькими всім іншим регіонам, тоді як близькість росіян обвалюється вдвічі. Апогей, звісно, наступив після повномасштабного вторгнення, коли близькість росіян для українців досягла майже нуля.
Найбільшим роком єднання української нації можна вважати 2023-й. За даними дослідження, 70% заявили, що пишаються бути українцями, тоді як у 2000-му таких було 22,6%. Ще одним цікавим індикатором стану національних інтересів можна вважати вступ до НАТО. Так у 2000-му році підтримували – 24%, а в 2006 му – ... 12%. Після російського вторгнення на Донбас частка підтримки виросла до 40%, і зберігалась тривалий час аж до повномасштабного вторгнення. І тільки у 2023 році підтримка вступу виросла до 74%. У цьому ви можете чітко побачити, що таке національний інтерес. Коли нація єдина щодо свого бачення – жодна еліта не зможе це ігнорувати, і таким чином – рух за заданим інтересом неминучий.
Однак, на мою думку, найкращим доказом того, що ми стали єдиною і сильною нацією, є ставлення до війни. Попри те, що війна триває 5 рік, ми страждаємо від колосальних втрат в економіці і на фронті, несемо цей жахливий тягар війни – 61% українців заявили, що готові терпіти стільки – скільки буде потрібно. Це вражаючий доказ того, який довгий шлях ми пройшли від єдності з росією до готовності терпіти війну заради незалежності.
Наступний крок – справжня українська еліта.
