Як у Німеччині працює закон про свободу інформації
У Німеччині ось уже п'ять років - з січня 2006 року - діє закон про свободу інформації. Він гарантує не лише журналістам, але й простим громадянам право доступу до будь-якої чиновницької інформації за винятком тієї, що має гриф «таємно». При цьому громадяни навіть не зобов'язані пояснювати причину свого інтересу. Подібний закон минулого тижня ухвалив і український парламент. Тому поцікавимося у колег Deutsche Welle , як працює закон у Німеччині. На зв'язку зі студією Христина Ніколайчук.
Студія: Христино, чи справді стала інформація доступнішою для людей та ЗМІ?
Христина Ніколайчук: Загалом так. Найзразковішим в цьому плані виявилося німецьке міністерство закордонних справ, а також служба зайнятості. Найскладніше отримати відповідь від мінфіну та міністерства транспорту і будівництва. Водночас, як повідомив уповноважений з інформаційної свободи Петер Шаар, самі німці, як не дивно, виявилися не вельми допитливими. Державні установи отримують лише близько півтори тисячі таких запитів на рік - це значно менше, ніж очікувалося. Спеціальних опитувань на цю тему не проводилося, але Шаар припустив, що люди або погано поінформовані про свої права, або їх просто відлякує дещо складна процедура подачі запиту і те, що деяка інформація є платною і її збір може обійтися їм до 500 євро.
Студія: Чи були випадки, коли чиновники понесли покарання за відмову надати інформацію?
Христина Ніколайчук: Не задовольняють приблизно третину всіх запитів. В основному через гриф «таємно» - це, як правило, інформація зі сфери оборони та спецслужб. Водночас деякі установи намагаються, так би мовити, «креативно» обійти право громадян на інформацію. Найчастіше вони просто прикриваються формулюванням «справи державні». Так було у випадку зі скандалом довкола екс-міністра охорони здоров'я Німеччини Улли Шмідт, яку влітку 2009 року нібито спіймали на невиправданому використанні службового авта під час відпустки. Платники податків хотіли знати, у скільки саме обійшлися поїздки пані Шмідт, але отримали розмиту відповідь, що це були справи державні. Загалом закон не передбачає прямого покарання чиновників за ненадання інформації. Але на підставі цього закону громадянин може звернутися до суду або до уповноваженого з інформаційної свободи і таки домогтися отримання необхідної йому інформації.
Дякую. Про свободу інформації по-німецьки з Бонна кореспондент "Deutsche Welle" Христина Ніколайчук. Перший національний.