Если жизнь излишне деловая, функция слабеет половая
Весело и отважно
Зла сокрушая рать,
Рыцарю очень важно
Шпоры не обосрать.
^ ^ ^
Тому, что в семействе трещина,
всюду одна причина:
в жене пробудилась женщина,
в муже уснул мужчина.
^ ^ ^
Секретари и председатели,
директора и заместители...
Когда их пшлют к е...не матери,
они и там руководители.
^ ^ ^
Не разогнуть рабам колен,
покуда плеть нужна холопу:
нам ветер свежих перемен
всегда вдували через жопу.
^ ^ ^
Давно пора, еб...на мать,
Умом Россию понимать.
^ ^ ^
Всеведущ, вездесущ и всемогущ,
окутан голубыми небесами,
Господь на нас глядит из райских кущ
и думает: "Раз....вайтесь сами".
^ ^ ^
Храпит, и яростно дрожит
Казацкий конь при слове "жид".
^ ^ ^
На дворе стоит эпоха,
А в углу стоит кровать,
И когда мне с бабой плохо,
На эпоху мне плевать.
^ ^ ^
Мне моя брезгливость дорога,
мной руководящая давно:
даже чтобы плюнуть во врага,
я не набираю в рот говно.
^ ^ ^
Если жизнь излишне деловая, функция слабеет половая.
^ ^ ^
Увы, но истина - блудница, ни с кем ей долго не лежится
^ ^ ^
Она была собой прекрасна,
и ей владел любой подлец;
она была на все согласна,
и даже — на худой конец.
^ ^ ^
Кто понял жизни смысл и толк,
давно замкнулся и умолк
^ ^ ^
Будущее вкус не портит мне,
Мне дрожать за будущее лень;
думать каждый день о черном дне
- значит делать черным каждый день
Ігор Губерман: В Україні «добре» буде швидше, ніж у Росії
На "Недільні посиденьки" в УНІАН прийшов сам Ігор Губерман. Дорогою зі Львова до Єрусалима, де письменник живе вже 22 роки, він завітав на день до Києва, куди, до речі, скоро повернеться знову – 23 жовтня буде концерт Ігоря Губермана у столичному Будинку офіцерів. Загалом же в Україні, окрім столиці, він виступить ще у чотирьох містах – у Донецьку, Запоріжжі, Харкові та Одесі.
Цей тур - на підтримку нової книги “Сьомий щоденник”, до якої увійшли нова проза та, звісно, “гарики”, чотиривірші, якими і прославився письменник.
- Мені навіть на електронну пошту всілякі графомани присилають купу своїх віршів, - розповідає поет. - Але то така єресь... Тож учнів у мене немає. Є прихильники. Один з таких нещодавно взявся перекласти том моїх “гариків” на іврит. Божевільна людина.
Ігор Губерман і головний редактор УНІАН Олександр Харченко
“Я б і сам себе бив у дитинстві”
Народився Губерман у 1936 році у Харкові. У дитинстві, згадує він, його часто били.
– Я б і сам себе бив, такого худого, вухастого та зарозумілого, - сміється письменник.
Били ж тому, зізнається Губерман, що батько навчив його при слові “жид” кидатись на кривдників з кулаками. Але, зізнався поет, він не жалкує за тим, що били, бо вже за кілька років він зміг себе сам захистити, і хулігани його оминали. А згодом вже ні у таборах, ні у в’язницях на антисемітські випади не реагував.
Товариство засуджених євреїв
Свого часу Губерман потрапив до в`язниці на п’ять років за статтею “скупівля краденого”:
- Знаєте, я навіть хотів створити товариство засуджених євреїв. Більшу їх частину складали б люди, що пройшли за статтями “скупівля краденого” та “торгівля наркотиками”. Найцікавіше, що наркотики такі люди бачили вперше саме тоді, коли їх у них знаходили. Так само і я – прийшли, сказали, що забирають за скупку краденого, а коли краденого не знайшли, то ще й “пришили” статтю “збут краденого”.
Насправді ж потрапив він до табору через свої публіцистичні матеріали та легендарні “гарики”, що тоді виходили, зокрема, друком у газеті “Єврей у СРСР”. Він тоді писав:
Когда по голым душам свищет хлыст
Обмана, унижений и растления,
То жизнь сама в себе имеет смысл:
Бессмысленного, но сопротивления.
- Але я ніколи не був дисидентом, - каже Губерман. – Я просто доволі рано відчув себе вільною людиною.
“В Україні стане“добре” швидше, аніж у Росії”
З того часу змінилось майже все – письменник вже 22 роки в Ізраїлі і за всіма політичними процесами стежить з російських газет, де, як він вважає, просто жахлива цензура:
- Найстрашніше, що формальної цензури не існує. До самоцензури людей призводить страх, обережність. Всі просто відчувають, що треба робити, - розповідає Губерман. – У мене немає неприязні до Путіна чи Медвєдєва. Ну Мєдвєдєва я взагалі не знаю, але він схожий на Манілова з усіма його планами модернізації, Силіконовою долиною у Росії і таким іншим... А Путін мені байдужий, бо він взагалі з іншої команди, і свого часу всі побачили стелю його інтелектуальних можливостей.
Але цей час корисний для Росії, впевнений Губерман. Це час застою, тиші. НЕ того застою, що, вважалось, був в СРСР, уточнює він, бо то насправді був не застій, а гниття. І в цей час зростає інше покоління, що, можливо, зуміє замінити ту інтелегенцію – лікарів, вчених, що свого часу виїхали з СРСР.
- Але в Україні буде швидше “добре”, - запевняє він. - Всі поза Україною говорять про той же Майдан як про велике явище. У країни, в якій був Майдан, є ще надія.
Міфи про Ізраїль
Перед Києвом письменник презентував у Львові студентам Інституту журналістики свою нову книгу “Путівник по країні сіонських мудреців”. Звісно, що книги у студентів не було, але його вразили їх запитання, що з книги повністю перетягували увагу на політику. Але від самого Львова Губерман лишився у захваті.
- В Україні існує маса міфів про Ізраїль. Наприклад, те, що у нас переховуються всі бандити, - говорить поет. – Ви просто читаєте все те, що пишуть у вашій пресі, вірите і повторюєте це. Якби в Ізраїлі переховувались небезпечні злочинці, я впевнений, Україна вже давно б зробила все, щоб отримати їх. Це у вас немає бажання повернути цих людей та добитись справедливого покарання для них.
Ігор Губерман під час зустрічі всіляко запевняв, що він поза політикою. Однак коли йому зачитали його “гарики” десяти -двадцятилітньої давності і показали, що вони дивовижно точно екстраполюються на українську політичну дійсність ( "Можна впевнено сказати, що ви займались політичним прогнозуванням щодо України" - зауважив ведучий зустрічі, головний редактор УНІАН Олександр Харченко), поет лише зітхнув: - Я ніколи не думав, що це буде так актуально через стільки років.
А таки актуально. Ось це:
Что говорит нам вождь из кучи,
оплошно вляпавшись туда?
Что всей душой хотел, как лучше,
А вышло снова, как всегда.
Або ось це:
Люблю отчизну я. А кто теперь не знает.
Что истая любовь чревата муками?
И родина мне щедро изменяет
С подонками, прохвостами и суками.
А про це й казати нічого:
Я государство вижу статуей:
мужчина в бронзе, полный властности;
под фиговым листочком спрятан
огромный орган безопасности.
І нарешті:
Вожди дороже нам вдвойне,
Когда они уже в стене.
Факт, але до більшості вождів нас гріють саме такі почуття.
А, значить, треба боротись за іншу країну. Для початку озброївшись самоіронією, яка є у Губермана. Хоча, треба визнати, однієї самоіронії буде мало.
Але це вже питання не до Губермана. Він дає нам те, що може, інше маємо шукати де-інде.