Післямова до національних особливостей інформекономіки

Не встигли “висохнути чорнила” цієї статті, як один з монополістів мобільного зв’язку (“Київстар”) показав нам свої “зуби”: він розповсюдив інформацію (зокрема, про це повідомило агентство “Інтерфакс”) про нові тарифні плани компанії, за якими плата за послуги по окремих їх видах піднімаються від 20 до 75 % (!).

Впевненість, з якою монополіст заявив про свої наміри, схиляє до думки, що він вже усе “обґрунтував” у національного регулятора зв’язку і чиновники у черговий раз продемонструють свою безпорадність і байдужість. У мене таке враження, що іноземні власники згаданої компанії дивляться на Україну як на “Дикий Схід”, де з людей можна знімати три шкури за мізерну подачку, а чиновники не мають жодних натяків на совість і давно продали свою душу.

Навіщо цьому сплаву монополії з пігмеями від бюрократії (так їх назвав О. де Бальзак) наші дослідження і пошуки шляхів розгортання інформаційної економіки в Україні? Навіщо їм усі дискусії про необхідність розповсюдження у суспільстві широкополосного Інтернету? Їм байдуже створення умов зростання прибутковості інформаційного бізнесу завдяки застосуванні ефекту масштабу, якщо вони можуть шляхом нахабних зловживань виймати додаткові гроші з кишень споживачів.

Вони чудово проінформовані про директивний контроль за тарифами на телепослуги у Євросоюзі та інших розвинутих країнах, де в останні роки постійно знижуються тарифи на ці послуги. Так, що в Україні вони можуть діяти інакше? Ми для них аборигени (а може лохи). У нас вони хочуть отримати навар без зайвих зусиль, тут і зараз, поділити його між змовниками і “до лампочки” їм наш технологічний рівень!

На мій погляд, не можна дозволяти цим спритникам так діяти. Треба змусити їх знизити тарифи і тільки тоді разом із українськими партнерами у суспільстві, бізнесу і політиці тиснути на владу для прийняття законодавчих і організаційних рішень стимулювання теле- та Інтернет-економіки в Україні. Чи не так, панове?

P.S. «Обозреватель» хоче продовжити тему, задану автором. Влаштувати, так би мовити, народне, колективне її обговорення. Ми чекаємо від наших читачів листів і пропозицій. У подальшому ми не лише опублікуємо їх на нашому сайті, а й складемо символічний спільний лист-звернення до Кабміну з проханням втрутитися в ситуацію і змінити її на краще.