Юля і три ведмеді

Є така картина Шишкіна – «Ранок в сосновому бору». Якщо над нею трохи попрацювати у фотошопі: замінити повалені сосни на газові труби, «підшаманити» ведмедів, вийде новий «шедевр»! Назва - «Ранок після газової війни». На фоні газо-трубового бурелому, що символізує капітуляцію України, фігури трьох оскалено-усміхнених ведмедів: Медвєдєв, Медвєдєв і манюсінький Медведчук. Тобто президент Росії, його двоюрідний брат - віце-президент «Газпрому» і малоросійський кум «сім`ї».

Видео дня

Комент під картиною, або Людина, без якої не обійтися

Невтішні газові переговори в Москві дали привід для радості деякій частині бютівців. Дивно? Нічого особливого – просто ця частина давно тихо обурювалася співпрацею Юлії Тимошенко з Віктором Медведчуком. Тепер ці бютівці вважають, що почуття Тимошенко до Медведчука повинні істотно охолонути.

Стосунки Медведчука та Тимошенко почалися трохи більше року тому. Особливо актуальними для Юлії Володимирівни вони стали в другій половині 2008 року, коли Секретаріат Президента засік Тимошенко на яхті Медведчука біля берегів Сардинії.

«Навіщо Тимошенко Медведчук?» – намагався з’ясувати «Обоз». «Розумієш, Медведчук уміє переконувати, що він така потрібна людина, без якої ніяк», - пояснював «Обозу» один з депутатів БЮТ. Отже, Медведчук взяв на себе дві місії. Перша: коаліція з Регіонами. Він її провалив. Друга: газові переговори в Москві. Тимошенко сподівалася, що Медведчук, дочку Дашечку якого хрестили Володимир Путін і дружина Дмитра Медвєдєва, може бути у цій справі корисним. Але…

Але все виявилося простіше - на газовому фронті Юлія Володимирівна зазнала нищівної поразки. Запевнення Тимошенко, що ми отримали найнижчу в Європі ціну на газ, звучить не дуже переконливо. Навіть якщо за підсумками року підтвердиться оптимістична ціна, про яку говорить Юлія Володимирівна - 228 доларів за тис. куб. м газу. Ця вартість блакитного палива є катастрофічно високою для наших виробників, зважаючи на курс долара. Грубо кажучи, це те ж саме, якби минулого року газ коштував 450-500 доларів. Особливо це вдарить по підприємствам, що працюють на внутрішній ринок і мають справу лише з гривнею.

Така поразка є дуже образливою в умовах обвалу ціни на нафту, а також замороження тарифу на транзит територією нашої країни. Тариф лишився жалюгідно низьким, а це конкретні живі гроші для латання дірок в «Нафтогазі», які тепер НАКу доведеться добувати накручуючи ціну.

Отже, якщо Медведчук і допомагав, то явно не країні під назвою Україна і явно не її прем’єру.

Його допомогу Тимошенко можна угледіти лише у вузькому секторі газового питання, а саме у заходах з ліквідації посередника Дмитра Фірташа.

Зважаючи, що про це кричить вся фірташівська рать, як то Бойко і Льовочкін, можливо, хоч в цьому напрямі Медведчук таки попрацював для Юлії Володимирівни.

Згідно з домовленостями в Москві, Дмитра Фірташа викинули з ланцюга постачання газу «Газпром» -«Нафтогаз». Натомість за новим договором 25% ринку газу в Україні було віддано дочці «Газпрому» - «Газпромзбут Україна». Ця компанія зайшла в Україну ще у квітні минулого року за підсумками січневих переговорів Тимошенко-Путіна-Міллера. І що особливо цікаво, вона переоформила на себе контракти з великими підприємствами, які раніше були укладені дітищем Фірташа ЗАТ «УкрГаз-Енерго».

Отож, доля Фірташа, в принципі, була зрозуміла ще минулого року, коли з керівництва «РосУкрЕнерго» пішов Костянтин Чуйченко – однокурсник і друг нинішнього президента РФ Дмитра Медвєдєва. Це був дуже красномовний знак, що Фірташ та його «РосУкрЕнерго» стали непотрібними «сім’ї».

До речі, за умов цьогорічного договору «Газпром» зберіг ту ж саму присутність на газовому ринку України, що мав в особі «РосУкрЕнерго» та «УкрГаз-Енерго». Тобто 25% ринку, які він має за нинішнім договором, - це приблизно дорівнює тій частці, яку «Газпром» мав будучи засновником «РосУкрЕнерго». Навіщо? Чому «Газпром» посилає в Україну то посередника, то «дочку»? Чому не працювати лише з НАК «Нафтогаз»? Чіткої відповіді на це питання немає – адже це справи сімейні, які завжди покриті мороком. Особливо, якщо ця сім’я - президент РФ Дмитро Медвєдєв, його двоюрідний брат, віце-президент «Газпрому» Олександр Медвєдєв та їх татусь Володимир Путін.

Що ж до Медведчука, то він, як член сім’ї, почесний малоросійський кум, цим «сімейним справам» допомагав - маніпулюючи засліпленою ненавистю до Фірташа Тимошенко.

Це лише в казках Маша обманює трьох ведмедів, в реаліях політики російський Ведмідь здатен задавити будь-якого українського прем’єра.

На фоні такого негативу будь-який позитив блякне. Але навіть ця поразка має для Юлії Тимошенко деякі плюси. Її, наприклад, може тішити наступне - тепер не потрібно буде реалізовувати обіцяні Вікторові Медведчуку кадрові призначення. Зокрема, віддавати Тарасу Козаку митницю, а Андрію Портнову - Фонд держмайна. І це дуже серйозна поблажка, адже одне голосування по Портнову здатне знищити крихку коаліцію Тимошенко у Верховній Раді.

Тріск Партії регіонів

Отже, ведмежа послуга Медведчука Тимошенко зцементувала прем’єрську рать. Але це ще не всі плюси для Тимошенко, Медведчук на втіху прем’єру посіяв розбрат в біло-блакитному таборі – там зазміїлась нова тріщина.

Це колись ПР була міцним монолітом. Але тепер: депутат Колесніков називає Табачника «дешевим клоуном»; депутат Чорновіл вважає, що з членством в ПР він «обісрався»; депутат Грицак говорить, що Азаров – «король паленої горілки», а Нестор Шуфрич заявляє, що Бойко і Льовочкін «стукачі».

І це лише зовнішні прояви, слабкі відлуння внутрішньопартійних свар, адже «донецькі» завжди хвалилися умінням стримувати свої емоції на людях.

Нині ПР активно тріщить через Медведчука. Деякі керівники партії свято вірять, що це Медведчук приклав руку до усунення «РосУкрЕнерго», а отже, залишив партію без фінансування з боку головних спонсорів - групи Фірташа-Бойко. Однак проти такої позиції виступає лобі Медведчука в ПР, яке складається з недобитих льотчиків СДПУ(о), яких прихистила Партія регіонів.

Шуфрич вірно сказав: «стукачі»

Ось один цікавий приклад війни на внутрішньому фронті Партії регіонів.

Під час «Свободи на Інтері» Юрій Бойко заявив, що Юлія Тимошенко замість «РосУкрЕнерго» ввела в систему газопостачань своїх посередників, які накручують ціну на газ на 40 доларів.

Від політиків важко дочекатися конкретики, але Бойко був конкретним як ніколи - в ефірі пролунали назви фірм-посередників: «Укрнадраресурс», «Луксор», «Юнік-ком», «Конекс». «Обоз» вирішив перевірити озвучену інформацією, дізнатися, хто з команди БЮТ заробляє мільярди на газі.

«Обоз» шукав бютівців, а знайшов …колег Бойка по партії. Такий «ляп» стався під час дослідження ТОВ «Укрнадраресурс». Як виявилося, засновником цієї фірми є ТОВ «Брільянт спірит Україна». Під час війни за родовище «Сахалінка» в Харківській області ця фірма засвітила власників - нинішнього депутата Партії регіонів Миколу Лисіна та Миколу Злочевського.

І хоча ці депутати вихідці з СДПУ(о), Юрій Бойко у всеукраїнському ефірі видає компромат на «своїх». Як сказав би Нестор Шуфрич – «стукач!».

Звичайно, не можна виключати, що ТОВ «Укрнадраресурс» отримали ліцензію на постачання газу за нерегульованим тарифом в 2008 році, завдяки зближенню Тимошенко і Медведчука. Однак навіть в такому випадку заявляти, що газотрейдер працює на Тимошенко, досить голослівно. Хоча б тому, що ТОВ «Укрнадраресурс» працювало на газовому ринку, ще до пришестя Юлії Володимирівни Тимошенко. В Інтернеті можна знайти інформацію про надання цьому підприємству ліцензії на постачання газу за нерегульованим тарифом в обсязі 200 млн куб. метрів за 2 серпня 2007 року, тобто в той період, коли країною керував уряд Януковича.

До речі, згідно з ліцензованими обсягами, ТОВ «Укрнадраресурс» - дрібний газотрейдер, інші перераховані Бойком три компанії ще дрібніші, а отже, навряд чи могли підняти ціну на газ в країні на 40 доларів.

Друга фірма-газотрейдер, яку назвав Бойко, справді є «бютівська». Принаймні на ТОВ «Луксор» більше підстав начепити таку мітку, ніж на «Укрнадраресурс». Адже його засновник - депутат Київської облради від фракції БЮТ Каленик Олег Євгенович.

Однак це підприємство також не може бути причетним до мегапосередницва. Згідно зі звітом Житомирського КРУ за 2007 рік, воно задовольнялося дрібним паразитуванням на державних підприємствах. Зокрема, перевіряючи ДП «Коростишівський спиртовий комбінат», КРУ виявило, що підприємство заплатило ТОВ «Луксор» зайвих 556 тис. грн.

Це, звичайно, хороший заробіток, як для депутата обласної ради. Але навряд чи ТОВ «Луксор» можна порівнювати з «РосУкрЕнерго», як це змальовував Бойко. Так само куди йому тягатися з новеньким гравцем від «Газпрому» - його дочкою «Газпромзбут Україна». Для порівняння, ТОВ «Луксор» в 2008 отримав дозвіл на постачання газу обсягом 130 мільйонів куб. м, а «Газпромзбут Україна» - 7,5 мільярдів куб. м газу. А в 2009 р. «Газпромбут» отримав квоту на 13, 5 млрд.

Отже, Бойко в ефірі «Інтера» говорив про бліх у той час, коли на газовому ринку України топчуться слони від «Газпрому».

Газ в обмін на підприємства

Навіщо «Газпром» послав на український ринок свою слоноподібну дочку? Цьому може бути кілька пояснень. Перше: зменшення прибутку «Нафтогазу», адже «Газпромзбут Україна» в 2008 році відтягнув на себе найкрупніших та найсумлінніших платників газу, а в 2009 він окупує ринок України ще більше. Друге: вже стало відомо, що «Газпромзбут» буде давати газ під заставу майна підприємства. Це зручний варіант придбання українських активів в умовах економічної кризи. Третє: це, очевидно, - спосіб виведення грошей з «Газпрому» на потреби «сім’ї», про яку «Обоз» писав вище.

Отже, «Газпромзбут» для України - не подарунок. Однак без таких чи інших поступок перед «Газпромом» не обійтися на газових переговорах, хто б їх не проводив - Тимошенко, Янукович, Ющенко. Нам потрібен газ, а взяти його ми можемо лише у хамської Росії. А за будь-яку поступку в ціні доводиться чимось платити.

Ми були приречені програти газову війну. Однак програти її можна було по-різному. З різними втратами: з політичними; з економічними; з сьогочасними; з відтермінованими на майбутнє; з тими, що вдарять по всьому суспільству чи по окремих високопосадовцях та олігархах. А цинічна «допомога» Медведчука, очевидно, зводилась до того, щоб програш України давав найбільший виграш не Україні і навіть не Росії, а сім"ї Медвєдєвих. Отож, не дарма пестунчик Медведчук потрапив у мою картину «Утро в сосновом бору».

Дивлюся я на свій шедевр, а ведмеді мені «либляться». Насміхаються. Один з Медвєдєв, той, хто кузен президента, говорить: «Грубо говоря, Украина ворует наш газ! А это наше национальное достояние, это, в конце концов, деньги наших бюджетников, пенсии стариков. Мы нашли адекватный ответ: Россия будет считать все сало, находящееся на территории нашей страны, «ничьим». И мы будем использовать его по своему усмотрению».

І хоча картина моя уявна - цитата Олександра Медвєдєва, віце-президента «Газпрому», справжня. І я вже не знаю, чи це смішно…

P.S. У Керченській протоці, якраз біля багатостраждальної Тузли, лежить перспективне газонафтове родовище. Добувати вуглеводні там важко, але умови не настільки критичні - українські технології дозволяють це робити без залучення міжнародних інвесторів. Є одна проблема – питання кордону. Росія затіяла цирк з Тузлою, перетворивши демаркацію кордону в справжню гарячу точку. Тому Україна почати розвідку вуглеводнів не ризикує – відразу міжнародний скандал. А ось РФ все по барабану: біля своїх берегів росіяни пробурили дві вишки і качають. Причому корисним копалинам не поясниш: братики, ви ж майте на увазі, що дві треті родовища, згідно з радянськими кордонами, належать Україні, а лише одна третина – Росії. Звідки їх качають, туди вони і течуть, у нас з-під носа.

Дорого нам все-таки коштують ті нещасні 20% знижки на газ!