Форум «Європа-Україна», що відбувся минулого тижня в Києві під патронатом Президента України, виявився на рідкість непредставницьким. Крім самого Ющенка, який прочитав свою промову й швидко ретирувався з форуму, решта всіх заявлених представників вищої еліти (Тимошенко, Чумаченко-Ющенко, Бжезінський тощо) цей форум проігнорувала, пише 2000.

Видео дня

І особисто для себе я б не виділив нічого особливого, якби не мав необережності послухати промову особливого доповідача - Володимира Литвина, відомого своєю науковою діяльністю.

Напевно, багато хто знає, що ще в лютому 2002 р. тодішній голова президентської адміністрації і лідер блоку «За Еду!» потрапив у неприємну історію, коли опублікував у низці видань статтю «Громадянське суспільство: міфи й реальність», яка виявилася не найвдалішою переробкою роботи американського професора Томаса Каротерса. У 2006 р. історичне співтовариство вказало на низку вражаючих подібностей у монументальній праці «Історія України», що вийшла за підписом Литвина, з роботами істориків Олексія Толочка й Наталії Яковенко. Пред'явив свої авторські права на окремі абзаци тоді й Олексій Гарань.

Здавалося б, людина, віце-президент НАН України Володимир Литвин, стільки разів обпікшись на звинуваченнях у плагіаті, має бути гранично педантичним під час складання доповідей.

Однак промова лідера іменного парламентського блоку на форумі доводить, що підхід до науково-практичної діяльності у Володимира Михайловича колишній. Промова Литвина - без посилань на першоджерело - цілі пасажі з недавнього інтерв'ю поважаного російського професора Сергія Капиці («Нова криза небезпечніша за чуму і світову війну», «Известия», 12.02.2008).

Капиця: «Криза виражається в усе гострішій невідповідності між механізмами управління й фундаментальними цілями суспільства… За мільйон років на кожному історичному інтервалі - від Нижнього палеоліту, Неоліту до Стародавнього світу, Середніх віків, Нової й Новітньої історії проживало по 9 мільярдів людей. Історики звернули увагу на ущільнення часу: кожен період у 2-3 рази коротший за попередній… Але тепер ми вперлися в «стелю» швидкості, в межу, оскільки тривалість останнього циклу збігається з активною тривалістю життя людини».

Литвин: «Це глибока криза, в яку втягується Європа у зв'язку з невідповідністю між механізмами управління й загальнолюдськими цінностями… Як історик, я наведу приклад. За всю історію людства ми знаємо історичні періоди Палеоліт, Неоліт, Стародавній світ, Середні віки, Новий і Новітній період. У кожному з цих періодів проживало в середньому по 9 млрд людей. Але кожен наступний період вдвічі-втричі коротший за попередній… І сьогодні ця швидкість вже на межі можливого. І історичний відрізок часу відбувається в період життя однієї людини».

Випадковий збіг? Може, це Литвин був автором цих слів, які якимсь чином «підступний» Капиця присвоїв собі? Але тоді як пояснити, що в доповіді Литвина на міжнародному форумі слова вражаюче збіглися навіть із запитанням журналіста Сергія Лєскова, який інтерв'ював російського професора?

Лєсков: «Іншими словами, впродовж життя однієї людини відбувається кардинальна зміна суспільства, і людина змушена переварювати цю інформацію в собі, а не передавати в спадок. У результаті освіта виявляється найкращим протизаплідним засобом…»

Литвин: «Людина не може переосмислити всю інформацію, вона не може передати її в спадок».

Далі знову пішов «збіг» зі словами Капиці.

Капиця: «Жарти жартами, але людина змушена вчитися до 30 років, разом з цим відбувається розпад сім'ї, яка завжди була інститутом, що охороняє суспільство».

Литвин: «Вона (людина. - Авт.) змушена вчитися, як мінімум, до 30 років. Звідси руйнування традиційних інститутів, зокрема інститутів сім'ї».

Вражаючий збіг з думками Капиці (повторюся, на нього Литвин у своїй промові не зіслався жодного разу) можна відзначити і в описі демографічної проблеми. При цьому зверніть увагу, як Росія в устах нашого політика стала Україною - ну прямо як під час перекладіу «Тараса Бульби» українською мовою.

Капиця: «Подолати її (демографічну проблему. - Авт.) одними лише преміями за народження дитини неможливо… Для простої підтримки чисельності населення необхідно, щоб на кожну жінку в середньому припадало 2,15 дитини. У Росії цей показник 1,3».

Литвин: «Звідси й проблема демографії, яку ми не можемо вирішити, незважаючи на ті премії, що виплачуються за народження дитини. Для того, щоб відтворити нормально цикл народжуваності, треба, щоб у середньому, скажімо, в Україні, на одну жінку припадало 2,15 дитини. Сьогодні ми маємо 1,3».

Якщо це не плагіат, то що? Чи знову повторюватимемо, як персонаж радянського мультика про зайця: «Хтось казав «плагіат» - я кажу «традиція»?