Ющенко у безвиході, 10 марта 2008

Ющенко у безвиході, 10 марта 2008

Скоріше за все, на нас таки чекають дострокові вибори. Але не парламентські, а парламентсько-президентські. Цю думку висловив у бесіді з нашим кореспондентом директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін. Розмову провів Володимир Заманський.

− Олеже Ігоровичу, прогнози − річ не дуже серйозна. Життя часом підкидає несподіванки, які передбачити неможливо. Скажімо, автокатастрофа, замах. Не будемо говорити про це. Я просив би вас проаналізувати бодай декілька можливих варіантів розвитку нинішніх не завжди зрозумілих подій.

− Головна подія, яка очікується в Україні, - це вибори нового Президента. І часу на це залишається менше й менше. З мого досвіду, коли я був одним з тих, хто вдруге робив Леоніда Кучму Президентом, можу сказати, що цикл підготовки й проведення президентських виборів уже розпочався. Він становить півтора року. І ось-ось розпочнеться президентський проект. Його тривалість 15-16 місяців. Нині ми перебуваємо у фазі, яку я б назвав прелюдією цього проекту. Він почнеться десь у вересні. Це у випадку, якщо президентські вибори відбуватимуться за графіком. А якщо достроково? Скажімо, на початку липня цього року? Тоді цей проект уже відбувається, і можна точно сказати, що ми знаходимося або вже у фазі проведення дострокових виборів Президента, або в прелюдії до початку президентського проекту з вересня нинішнього року.

Видео дня

− Які передумови дострокових президентських виборів?

− Діючій владній системі, Президентові та його групі дострокові вибори не потрібні. Вони потрібні двом іншим силам. Перша сила - Тимошенко та її група. Не скажу БЮТ, бо вона значно ширша – це фінансово-корпоративна група, яка включає в себе й політичну складову. І друга сила: Янукович зі своєю групою.

− А Ахметов?

− А він поза грою, він не був присутній на шабаші у Сєверодонецьку. І це ключова точка. Ахметов сказав, що в цей час дивився футбол. Отже, можемо зробити висновок, що значна частина донецької групи, краще сказати донбаської групи, бо є вже її луганський елемент, на сьогоднішній день розрізана, і цілі й завдання двох її лідерів стратегічно розійшлися. Ахметов грає якусь іншу партію, його не влаштовує те, що відбувається серед регіоналів. Що ж до дострокових виборів Президента, то вони відбудуться тільки тоді, якщо стануться якісь надзвичайні події. Їхні передумови можуть лежати як у політичній, так і в економічній площині. Наприклад, політичний колапс системи, коли народ вийде на вулиці, розпочне масові акти непокори. Це може бути й параліч Верховної Ради. З економічної точки зору це може бути якийсь дефолт, дестабілізація фінансової системи.

− Вибачте, я вас переб’ю. Ви, як економіст, вважаєте це можливим?

− Якщо зараз не вжити серйозних заходів щодо стабілізації національної валюти й зупинення інфляції, то це може бути. Нам треба негайно відв’язатися від долара, про це кажуть багато економістів-профі. Потрібно негайно переходити до системи СПЗ (спеціальні права запозичення). Це кошик з чотирьох валют – долар, євро, англійський фунт і японська йєна. Тоді ми виводимо гривню із зони ризику девальвації долара. Ми зміцнюємо національну валюту і таким чином суттєво оздоровлюємо економіку.

− Але повернімося до причин дострокових президентських виборів.

− Дестабілізація фінансово-економічного стану в свою чергу може бути обтяжена кризою житлового ринку. У нас він функціонує за рахунок запозичених коштів. Беруть в борг гроші, за них будують житло, потім частково продають, потім знову беруть гроші і знову будують. Це такий борговий маховик, там дуже велика спекулятивна складова. Так можна було діяти, коли навколо нас у світі, на Заході були дешеві гроші й грошові ресурси. А їх вже немає. Отже, так фінансувати будівництво житла більше не можна. У Києві вже зараз відбувається падіння цього ринку, і воно буде продовжуватися. І ще один дуже важливий фактор, який може викликати дострокові президентські вибори: якийсь потужний корупційний скандал.

− Фактор дуже важливий і в наших умовах дуже можливий.

Ну, наприклад, раптом виявиться, що Президент і його сім’я напряму задіяні в корупції навколо газопостачання. І скандал стає відкритим. Тут є одна цікава обставина: «наїзди» Президента на генерального прокурора Медведька. А прокуратура ж може розпочати справу щодо «РосУкрЕнерго», «УкрГаз-Енерго», з’ясувати, які фізичні особи там задіяні.

− Президент категорично проти ліквідації цих структур.

− Так, і це дивує. Якщо він захищає державні інтереси, то він перший повинен виступати за ліквідацію двох паразитів-посередників із дуже сумнівною корупційною репутацією. А він їх, навпаки, захищає.

− Може, це залежить не від нього? Може, це тиск Москви?

− Може й так, а може й ні. Але ж Тимошенко категорично виступає проти посередників. І тут, розглядаючи фактори, що можуть спричинити дострокові вибори, звернімо увагу й на суб’єктивний чинник – союз двох фігур, які в цих виборах зацікавлені персонально. Союз Тимошенко та Януковича. А це 175 і 156 депутатів. Це 331 голос у Верховній Раді.

− Юлія Володимирівна кілька разів казала, що ніякої згоди між нею і біло-блакитними бути не може.

− Стратегічної згоди може й не бути. А що, як Президент і його оточення постійно будуть тиснути на Тимошенко у принципових питаннях і не давати їй реалізовувати курс, який вона здійснює? Зокрема, економічний курс.

− Вам здається, що тоді на її захист може піднятися Янукович?

− Вони можуть домовитися. Вони можуть сказати, що на сьогоднішній день головною корупційною силою є оточення Президента. А у нього саме в цей час розкололася «Наша Україна», і він втратив свою політичну силу. А ці двоє мають за собою політичні сили, і їхня зброя перебуває в стані бойової готовності. Президент цього не має.

− Невже розкол «Нашої України» стався без дозволу Президента?

− Ні, навпаки. Він благословив на це Балогу. І вони вирішили, що таким чином триматимуть коаліцію у жорсткому, зв’язаному вигляді. Бо вихід кількох осіб з «Нашої України» фактично змушує її діяти з ними у повній згоді. Інакше вони можуть сидіти в коаліції, але не голосувати. Президентська команда таким чином вважала, що візьме під контроль Тимошенко, що віднині вона повинна домовлятися з ними. Але якщо так, то вони не знають Тимошенко. Вона не буде вести переговори з чотирма особами. Вона хоче розмовляти з адекватною фігурою.

− А адекватна фігура - це Янукович…

− Який має 175 мандатів. Разом з її мандатами − от вам і конституційна більшість. У цьому разі в будь-який момент вони можуть заявити про дострокові парламентські вибори і можуть внести зміни до закону про вибори у Верховну Раду. Наприклад, підняти бар’єр до восьми відсотків, як просив Президент. За такої умови в парламенті залишаються тільки дві партії і створюється двопартійна система, про яку Юлія Володимирівна часто говорила. Але тоді вибори до ВР повинні відбутися разом із виборами Президента. Аби зняти всі проблеми, аби кожен підтвердив свій мандат.

− І все ж таки для перевиборів Президента повинні бути якісь юридичні підстави. Які?

− Імпічмент. Або хаос в країні, коли Президент сам подає у відставку. Або коли він сам каже, що потрібні нові вибори. Як це було з Кравчуком. Тоді, в 1993 році, ситуація була дуже схожа на нинішню. А може відбутися просто відставка Президента − за станом здоров’я. Коли йому, припустимо, покажуть фінансові документи про якісь трансфери навколо газового питання. В дострокових виборах може взяти участь і Ющенко, і Янукович, і комуністи. Але візьме участь і Тимошенко, бо має підтримку 35 відсотків українського соціуму. У Януковича – десь до двадцяти. А в Ющенка – лише п’ять відсотків.

− Економічна політика Тимошенко завжди викликала серйозну і, на мій погляд, обґрунтовану критику. Є така думка, ніби Юлія Володимирівна свідомо йде на антиекономічні заходи (скажімо, роздачу грошей), аби спровокувати свою відставку. І тоді вона стає ображеною, стає героєм і одержує ще більшу підтримку мас.

− Це такий традиційний підхід. Але ситуація змінилась. Тимошенко не можна усунути з посади. Хто це зробить? Хто проголосує за її відставку? Якщо це спробує зробити Ющенко, то це буде відставка і йому самому. Він не має політичної сили, він не може діяти так, як тоді, коли усував Тимошенко. Він не може відправити її у відставку.

− А якщо він звернеться за підтримкою до тих же регіоналів?

− А ви уявляєте, як це йому зробити, якщо він позиціонував себе весь час як лідер демократичних сил? Тим паче, що Регіони вже повністю вийшли з процесу будь-яких переговорів з Ющенком. Вони заявили, що разом із комуністами виводять свою силу на вулиці. Вони вийшли з Національної конституційної ради, вийшли з переговорного процесу. Янукович заявив, що вони вичерпали всі ресурси переговорного процесу у Верховній Раді і будуть виводити народ на вулиці.

− Тобто в цьому випадку і Янукович, і Тимошенко зберігають свої обличчя, а їхні позиції при цьому збігаються.

− І тактичні, і стратегічні. Адже вони мають дві найбільші сили. І вони прагнуть викинути з політичного поля всіх зайвих і залишитися вдвох. Ющенко їм заважає. І Тимошенко пресує його по газу. Вона чітко заявила: у Москві президенти про щось домовилися, але нічого не підписали. Тож деталей нема, а працювати треба ж саме з деталями, бо вони мають головне значення. А деталі полягають у ліквідації посередників.

− Але ж Президент проти газової війни з Росією. Він таким чином лягає на амбразуру?

− І те ж робить заступник Балоги Шлапак, який відповідає за економіку. Тепер Тимошенко спитає: «Пане Президенте, Шлапак відображає вашу позицію чи ні? Я не війну веду з Росією, я захищаю українські національні інтереси. Ви будете зі своїм Секретаріатом захищати ці інтереси чи ні? Чи ви будете захищати інтереси вашої кланово-корпоративної сімейної групи та Росії в газовому питанні?» Тому Ющенко був вимушений взагалі покинути поле битви і відкочувати до Центральної Азії. В нього немає месиджу, всі месиджі у Тимошенко і Януковича. Йому треба або грати за правилами Тимошенко і підкоритися їй, або домовитися з нею. Мовляв, ти мене не чіпаєш, я не чіпаю тебе. Ти будеш кандидатом у Президенти на 2009 рік, але давай доживемо без дострокових виборів, щоб я спокійно добув свій термін. Я пишу розписку, що не буду брати участі і Балогу не буду слухати. А ти тоді дієш як повноцінний прем’єр.

− Це капітуляція?

− Ну, чому капітуляція? Це визнання реального стану речей і збереження себе як Президента ще майже на два роки. За цей час можна перегрупувати сили, зробити якийсь новий політичний проект. Спробувати побудувати якусь політичну партію. Підготувати у Верховній Раді місце для своєї політичної сили. Подумати про своє майбутнє політичне життя.

− А хіба Тимошенко влаштовують вибори, до яких майже два роки?

− І Тимошенко, і Януковича таке не влаштовує, бо доведеться нагнітати ситуацію на свою користь ще десь 20 місяців. Тримати таку напругу дуже складно.

− Отже, якщо я вірно Вас розумію, вони можуть піти на тимчасову згоду, аби потім стати суперниками в боротьбі за президентське крісло.

− Але тут є небезпека. Ми можемо зіткнутися із ситуацією двох гетьманів, правобережного та лівобережного. Це дуже небезпечно. Поки в розкладі перебуває чотири або п’ять політичних сил, то розриву України на дві частини не буде. А от якщо залишиться дві сили, тоді кожна з них скаже: я правлю на цьому ареалі, а ти − на тому.

− Але якщо буде прийнято закон про бар’єр у 7-8 відсотків, тоді у ВР буде саме дві партії. Враховуючи звичаї, що склалися у нашому парламентаризмі, ми опинимося у володінні якоїсь однієї партії, і вона буде робити все, що захоче. Це вам не конгрес США.

− Абсолютно. Обидві сили є авторитарними. І лідери їх - серйозні харизмати диктаторського типу.

− Тепер уявімо, що у майбутньому парламенті три партії. І третя партія, яка має «золоту акцію», почне диктувати свої умови.

− Буде чотири партії. Бо ці великі розуміють, що кожному треба провести сателіта. Для Тимошенко буде один сателіт, для Регіонів – другий.

− Ми знаємо, як часто васал зраджує свого сюзерена.

− Так, васали зраджують. І вони вимагатимуть для себе дуже серйозні гарантії. Зараз ми підходимо до ключової точки, коли ситуація повинна чимось розрядитись. Точка ця – десь на початку квітня, Бухарестський саміт. До цього терміну все має відбутись. Якщо країни Північноатлантичного альянсу дадуть нам статус ПДЧ, то почнеться остання фаза рубки. Янукович, який спирається на Москву, буде битись до кінця. Інакше він втрачає своє майбутнє.

− І альянс Янукович-Тимошенко розпадається. Бо Тимошенко може сказати, що ми за союз із НАТО.

− Вона може нічого не сказати. Як це вона робить зараз. У неї своя гра − тиснути Президента у газовому питанні. Там Президент найбільш вразливий, в нього там, напевно, настільки руки й ноги зв’язані, що він просто німіє, коли порушується ця тема.

− Але не залишається байдужою Росія. Її цікавить не тільки питання газу, а й питання внутрішнього настрою і зовнішнього вибору України.

Вибору геополітичного. І тут є якийсь сакральний підтекст. Тому, я думаю, Януковичу сказали триматися до останнього. А знаючи, що він є послідовним прихильником і апологетом Московської православної церкви...

− Він - людина віруюча?

− Якби він був істинно віруючим, то не закликав би до масових акцій непокори, коли починається Великий піст і треба смиренно каятись. Що ж до Росії, то вона заглиблена в месіанську ідею. Вона хоче відродитися як «третій Рим». І очікує, що ось-ось це станеться. Але без України цього вже точно не станеться. І Росія чітко усвідомлює: якщо Україна йде в НАТО, то ніякого «третього Риму» не буде. Росія стане звичайною регіональною державою. Без України не може бути месійного статусу Росії як світового лідера, центру євразійської цивілізації. Я думаю, саме тому Януковичу і комуністам Москва дала наказ стояти до останнього. І вони готові вивести людей на вулиці, щоб пролилась кров, як у Вірменії. Вони на все готові, аби тільки не сталося, що Україна цивілізовано переріже пуповину колоніального існування з Москвою.

− Кілька слів про нинішню Верховну Раду. Що стало причиною її бездіяльності?

− Тут, зокрема, працює суб’єктивний фактор – слабкість Яценюка. Він, таке собі інкубаторне курча, не може стримувати бойових півнів. Він не може бути головою ВР, бо він не є незалежним і не користується авторитетом. І це дуже серйозний фактор.

− Якби головою парламенту став, скажімо, Плющ, цього б не було?

− Цього б не було, і тут кардинальна помилка Ющенка і Балоги. Для них було найкраще зробити головою ВР Плюща, а першим заступником − Литвина. З тим, щоб Литвин реально виконував функції, а номінальну позицію займав би Плющ.

− Ви не перебільшуєте роль особистостей в історії?

− Особистість завжди відіграє ключову роль. Особливо, якщо за нею стоять потужні сили. А за Яценюком хто стоїть? Балога? Цього мало. У старій групі київської бюрократичної олігархії, аристократії його вважають прийшлим, вискочкою, його не цінують. Він для них чужий. І якщо так, то хто тоді буде сприймати Яценюка?

− Ми є свідками запеклої, часом підкилимної, часом відкритої боротьби фінансово-економічних груп. Чи можуть вони використати у своїй боротьбі місцеві органи влади?

Намагаються. Але не зможуть. Місцеві влади не хочуть ставати елементами бойових змагань і не хочуть себе зв’язувати з жодною бойовою групою. Це, до речі, показав з’їзд у Сєверодонецьку. Місцеві органи влади готові співпрацювати, готові говорити, але воювати не хочуть.

− А Черновецький?

− Якщо він спробує втрутитись у велику бійку, то вже точно підпише собі вирок. Всі бачать його неадекватність, особливо, коли він виступає в програмі Савіка Шустера. Людей, які хоч трошки можуть мислити, просто б’є дрож при одній думці щодо Черновецького. Хто сьогодні може вивести народ на вулиці? Черновецький може вивести бомжів, маргіналів, люмпенів. Це несерйозно. А реально вивести киян може вивести Тимошенко. За яких обставин вона може це зробити? Тільки заради дострокових парламентських і президентських виборів. І вона до цього буде готова. Якщо зараз некваліфіковані чи паралізовані, чи залежні люди в Секретаріаті Ющенка будуть увесь час нападати на Тимошенко, як вони це вже роблять, якщо Ющенко не піде з нею на генеральну домовленість, то Тимошенко скаже: «А ну, кидаймо всі карти на стіл і будемо дивитися, в кого вони краплені, хто тримає їх у рукаві, у кого скільки тузів та королів». І це буде крах її суперників.

− А якщо Ющенко піде на домовленість з Тимошенко?

− Тоді йому доведеться пожертвувати «РосУкрЕнерго», «УкрГаз-Енерго» і Балогою. Тобто - здатися Юлі в полон.