Хто варить кашу на кухні Луценка?

Хто варить кашу на кухні Луценка?

Минула бесіда, оприлюднена «КИЯНАМИ», викликала чималий інтерес. Тож варто продовжити розмову, зокрема, на тему, яка не сходить з газетних шпальт. Маю на увазі скандал Луценко – Черновецький.

Олег Соскін, директор Інституту трансформації суспільства, кандидат економічних наук в інтерв’ю кореспонденту "КИЯН" висловив свою думку з приводу ворожнечі Луценка з Черновецьким. Він вважає, що це не просто бійка «двох мужиків», це не побутовий конфлікт. Тут дещо більше, ніж особиста неприязнь.

У центрі конфлікту стоїть питання землі, і землі найбільш дорогої – київської. Задіяні основні лідери всеукраїнських фінансово-корпоративних груп і не тільки їх української частини, бо кожна група має якусь офшорну складову. Конфлікт досяг такого рівня, що Черновецький, один з головних операторів київського ринку землі, який обслуговує всі фінансово-корпоративні групи, вирішив нейтралізувати тиск на себе і відкрив вогонь по своєму головному опоненту й особистому ворогові Луценку. Луценко також є одним з тих, за ким стоять зацікавлені споживачі київської землі.

Видео дня

Наприклад?

Жванія, це не секрет. Він неприховано фінансував «Народну самооборону». Це Катеринчук, Стретович, Стецьків, люди, які так чи інакше підтримуються певними бізнес-колами. Вони представляють нову фінансово-кланову групу, автономну від «Нашої України». Це нова група – молода, енергійна, сильна, яка хоче мати свій ресурс, зрозуміло, й на київському ринку землі.

У попередній нашій бесіді ви назвали чотири фінансово-кланові групи, які розділили між собою владу в парламенті та державі. З’являється п’ята група?

На сьогоднішній день вона є свого роду васалом групи Ющенка-Балоги, тобто «Нашої України». Але нова група незалежна лише частково, вона не сформувалась і не набрала ваги. Вона молода, агресивна, має досить великий бізнес-ресурс і одержала адміністративний ресурс. Представлена і в законодавчій гілці влади, і у виконавчій, де одержала такий значний сегмент, як МВС з його великим бюджетом, на який робляться закупівлі через близькі до Луценка структури. І група-сюзерен, група Ющенка, мусить із цим рахуватись. Його васал хоче стати і стане незалежним від «Нашої України», тож Черновецький, з його потужним інстинктом, відчуваючи інтерес свого головного захисника, головного сюзерена, хто в цей момент може його захистити, кинувся в обійми до Ющенка-Балоги і вдарив по нахабній автономній групі та по її лідеру, не вагаючись і не думаючи про наслідки. Це був емоційний сплеск, але його рушійна сила - це майнові інтереси групи.

Удар, про який ви кажете, це не удар в прямому розумінні слова. В цьому розумінні вдарив якраз Луценко.

Тим більше, що вдарити міністра ногою під столом, як казав Луценко, Черновецький не міг, вони сиділи далеко одне від одного. Йдеться, звичайно, про удар морально-етичний, політичний, фінансовий. Черновецький вдарив на випередження.

Скажемо простіше: спровокував.

Це була суперпровокація, дуже вигідна групі Ющенка-Балоги, вигідна самому Черновецькому і вигідна іншим старим групам, які не хочуть виникнення нової. У тому числі й донецькій групі Ахметова – Януковича. Ніхто з них не хоче допустити появи нової сильної групи на цьому полі грошей, землі, нерухомості, банків тощо. У цьому суть конфлікту, а не в тому, що хтось комусь дав ляпаса. Ляпас – це зовнішня емоційна форма, яка подається для натовпу, щоб натовп проковтнув. Він на це ведеться.

Але ж Луценко мав би розуміти, що фізична розправа з опонентом йому не на користь.

Він це зрозумів, коли вже було пізно. Проте Черновецький - тонкий провокатор. Його виступ проти Луценка в РНБОУ – це був лише перший акт. Ми не знаємо, що він сказав Луценку у другому акті, сам на сам, коли Луценко не втримався і вдарив. Поза сумніву, було сказано щось дуже образливе для Луценка, дуже болюче, таке, що стосується особистого життя, сім’ї, брата, дружини, близького оточення, про самого Луценка. Щось таке, що, на жаль, відповідає дійсності. Певно, у Луценка є якась рана. Черновецький її вирахував і по ній вдарив, одержавши від Луценка вже фізичну відповідь. Інакше не можна пояснити дії міністра, який пройшов вогонь, воду й мідні труби. Це людина, яка не реагує на якісь політичні чи особисті образи. Це було щось інше, що лежить у сакральному геномі Луценка, і те, про що знав Черновецький. Але основа – це зіткнення кланових інтересів, поява нової швидко ростучої групи. І замішано це на якихось дуже внутрішніх складних конфліктах у середовищах і Черновецького, і Луценка. І якщо оточення Черновецького, його, як кажуть, голос – Олесь Довгий постійно говорить про бійку, апелює до емоцій, то Луценко, як ми бачимо, перейшов до іншої моделі. Він почав піднімати кримінальні справи, відкриті щодо Черновецького та його сім’ї.

Хіба ці справи почали піднімати після скандалу?

Відповідне рішення було прийняте раніше, але прискорення з’явилося після скандалу. Може, воно було предметом торгів – до цієї фази. Але після неї вийшло на поверхню. Йдеться про наїзди на людей, здійснені Черновецьким та його дружиною. Ці справи не мали завершення. Тепер боротьба стає дуже жорстокою, Рубікон перейдено.

Отже, Черновецький влаштовує всіх тих, кого не влаштовує зростання групи Луценка?

А це в першу чергу «Наша Україна» і Партія регіонів. НУ Луценко не влаштовує, бо росте з її серцевини, а ПР – бо він найбільший її ворог і конкурент, особливо в Києві.

Чим, на ваш погляд, завершиться цей скандал?

Довести справу до суду правлячим кланам невигідно, бо судове розслідування виявить причину конфлікту, і доведеться розбиратись, хто і кому роздавав ці гектари. І тоді таке з’ясується! І виявляться задіяними такі керівники фінансово-корпоративних груп і їх родичі, що «мало не покажется». Будуть оприлюднені такі матеріали, що це може призвести до краху всієї правлячої політично-фінансової еліти України. Тож і судді, і вищі судові інстанції, і прокуратура не захочуть цим займатись.

Чи можлива відставка? Якщо так, то чия?

У нас нема публічної політики, нема демократичних партій. У нас клани правлять. По суті – це середньовіччя. І по феодальній аналогії Луценко - такий собі автономний феодал. Він має своє графство чи герцогство, своє військо. І він пішов на службу до короля. Уклав з ним угоду. Не з народом, а з королем. Тому якщо вони розірвуть цю угоду, настануть відповідні наслідки для обох. У Луценка досить засобів зробити так, щоб королю довелося думати про імпічмент. Не стане більшості у Верховній Раді. Отже, відставка Луценка неможлива. Про добровільну відставку Черновецького не може бути й мови. Примусова може відбутися хіба що, коли з’єднаються всі чотири старі групи. Але клан Черновецького теж є автономним і дуже амбітним. Черновецький теж хоче бути президентом України, готується до цього. І якщо він відчує загрозу, відчує, що старі групи націлились на нього, він може нанести попереджувальний удар: бийте по Луценку, а я з вами! І перед старими стоїть вибір: що робити? Чи вдарити, як пропонує Черновецький по цій молодій «махновській» групі. Або вдарити, як вони намічали (і Черновецький про це знав), по йому, по групі Сандея і по тим, хто за ними стоїть. І чотири групи застигли. Група Тимошенко, поза сумнівів, за Луценка. Литвин зробить так, як зроблять великі групи. А група НУ, короля, і група Януковича не визначились. Особливо ми це бачимо останнім часом, захиталися «донецькі». Вони тримають паузу. Спочатку вирішили вдарити по Луценку, вимагали створити комісію. А тепер примовкли, бо зрозуміли, що, підтримуючи Черновецького, вони втрачають Київ. Адже Черновецького підтримує обмежене коло виборців, куди не входить більшість киян.

Тоді мирова угода? Чи «спустити справу на гальмах»?

Не дозволить київська громада. Все ж таки в Києві є інтелігенція, є спільнота, яка живе за духовними принципами честі, гідності. І ця спільнота повинна засудити всіх, їх продажність, шкурність, здирництво. І тут наступає дуже важливий момент. Ця спільнота може подати сигнал масам: якщо НУ і ПР не йдуть на засудження, на викриття основи конфлікту і його причин (хижацького пошматування землі і власності київської громади і завдання їй невиправної шкоди), то навіщо всі вони нам потрібні? І «спустити справу на гальмах» не вдасться.

Їх можна попросити помовчати.

Можна, але тоді треба знайти потенціал для мирової угоди, і надто вже голосно звучить голос громади, такий собі речитатив: Луценко обіцяв зробити все, аби усунути Черновецького. Тимошенко обіцяла, що першою її дією буде усунення Черновецького і перевибори мера. Ющенко говорив, що в нього чисті руки, що він буде діяти в інтересах громади, і закон один для всіх. Це були їхні головні мессиджі громаді. Треба постійно їм про це нагадувати, і громада не повинна про це забувати. Це як та знаменита фраза римського сенатора Катона, котра завершувала кожен його виступ: «Карфаген повинен впасти!» Тоді логічно повинні відбутися вибори в Києві.

Розробити нові засади за тиждень-другий, нехай навіть за місяць, не вдасться. І головне: три великі фінансово-кланові групи не зацікавлені у відставці Черновецького. І група Тимошенко, здається, теж не дуже в цьому зацікавлена. Тож ця рана буде боліти довго…

…І буде руйнуватись Київ. У нас почався процес ентропії київської міської влади. Це поза сумнівів. Але ж задіяні інструменти розслідування у напрямі "Еліта-Центру". І це розслідування може дати відповідь, куди пішли 400 мільйонів, вкрадених "Еліта-Центром".

Куди?

Куликов стверджує, що до цього причетний "Правекс-банк", і що його касири приймали гроші, зібрані "Еліта-Центром". Якщо ці факти підтвердяться, то питання набирає особливої гостроти. Голова "Еліта-Центру" Шахов, він же Волконський (в нього багато прізвищ), не міг забрати собі всі гроші. Він був тільки менеджером цієї гри. Менеджер, як посередник, отримує до десяти відсотків. Ну, може, ще трошки – за організацію афери. Ну, ще плата за «кришування». Все одно, мінімум 250 чи навіть 300 мільйонів гривень - це чистий залишок. 31 січня Верховний Суд закрив справу про фальсифікацію виборів київського мера і підкуп виборців. Кажуть, що підкуп був масовим, що гроші роздавалися з мішків. Може, якраз "Еліта-Центр" став базою для перемоги Черновецького та його блоку на виборах?

Чи не здається вам, що нас можуть поставити перед фактом – перед силовим вирішенням всіх цих заплутаних проблем, кожна з яких загрожує владі й опозиції неприємними викриттями?

Логічно. Ми це відчуваємо і розуміємо бажання Президента мати свої збройні угрупування – численні й добре оснащені. Так було в латиноамериканських, в африканських країнах, коли президент ставав диктатором, спираючись на свою гвардію. Чому, наприклад, Балога не може стати сучасним Малютою? Може й така асоціація виникнути. Але ж треба пам’ятати, що все це завжди закінчувалося дуже погано. А зараз такі часи, коли діяти за прикладом югославського президента Мілошевича не можна. Європейська цивілізована спільнота змушена нейтралізувати такого диктатора. Нема іншого алгоритму. А Україна ж проголосила європейський шлях. Думаю, Ющенко хоче безмежної влади, щоб засоби масової інформації мовчали (телебачення вже мовчить), взяти під контроль всіх, кого можна, щоб не було інакомислячих. Це характерно для Ющенка, це ми бачили, коли стався перший конфлікт його сина із засобами масової інформації. І Балога теж любить, щоб усе робилося тихо і без жодного витоку. До речі, Луценко теж хотів посилити МВС і все під себе зібрати. І він хоче бути Бонапартом, і Янукович таким хотів стати. Проблема в тому, що всі лідери фінансово-корпоративних груп, які одночасно є й політичними лідерами, всі хочуть бути Наполеонами і жити за однією моделлю – володарювати й бути диктатором.

Та чи захоче цього законодавець?

Він цього не хоче, і свідчення тому – блокування Верховної Ради. Проблема ж не в НАТО. Всім чотирьом фінансово-клановим групам невигідно, щоб Верховна Рада почала працювати. Бо коли почнеться відкрита дискусія, доведеться говорити про питання такої державної та національної ваги, що краще заблокувати роботу, аби їх не обговорювати. Це питання про вибори в Києві, про адміністративно-територіальну реформу, про приватизацію "Укртелекому" та Одеського припортового, про обленерго. Це й виплати по ощадним вкладам. Звідки гроші прийшли і звідки взяли ці мільярди?

Кланам треба прийти до тями і подумати, чи буде за якийсь рік взагалі існувати машина, яка дозволяє гроші здобувати. Машина під назвою Україна.