Японські науковці з Токійського університету встановили, що птеродактилі (птерозаври) погано літали через велику масу тіла. Про це повідомляє британська газета Telegraph.

Видео дня

Для з'ясування особливостей польоту стародавніх ящерів науковці досліджували 20 птахів п'яти різних видів. Дослідники прикріплювали до птахів невеликі пристрої для вимірювання сили тяги, що створюється крилами.

Одним із видів був мандруючий альбатрос (Diomedea exulans), на якого, згідно з сучасними уявленнями, птеродактилі були схожим манерою польоту. Ці птахи, розмах крил яких може досягати 3,7 метрів, уміло використовують енергію горизонтальних повітряних течій (динамічне ширяння) для подолання значних відстаней. Проте коли починається штиль, вони змушені махати крилами, щоб створювати необхідну підйомну силу для підтримки тіла в повітрі.

Використовуючи одержані від птахів дані, науковці провели аналіз вірогідної схеми польоту птеродактиля. За їх словами, якщо маса тіла ящера становила більше 40 кілограмів, то він не здатний був махати крилами достатньо швидко для того, щоб утримати себе в повітрі (маса альбатросів, наприклад, не перевищує 28 кілограмів). Згідно з сучасними уявленнями, маса птеродактилів могла досягати 250 кілограмів. Це означає, що стародавні ящери здатні були тільки динамічно ширяти.

Ця робота зустріла серйозну критику з боку археологічного співтовариства. Згідно з сучасними даними, розмах крил птеродактилів сягав 15 метрів. За словами археологів, маса 40 кілограмів є маловірогідною для рептилій подібних розмірів. Крім того, вважають археологи, робота токійських науковців не враховує особливості навколишнього середовища того часу, пише Lenta.ru.