Львів – Матеріали галицької преси, записки польської поліції, спогади очевидців і жертв голоду у Великій Україні представлені на виставці документів 1932–1933 років у Львові в Державному обласному архіві. Сьогодні це ще одне свідчення про страшний злочин проти народу та ще одне джерело для наукових досліджень.

Видео дня

На фондах з документами 1932–1933 років читаю штампи «Skonfiskowano», «Tajne», «Секретно». У час голоду у Великій Україні, Галичина перебувала під пануванням Польщі. Польський уряд не хотів погіршувати відносини зі східним сусідом і встановив цензуру на публікації у польській пресі, тому чимало статей і випуски цілих газет з матеріалами про голодомор судовими та прокурорськими органами вилучались і передавались в архівні фонди.

Тоді про голод писала галицька україномовна преса «Діло», «Нова зоря», «Нове село», «За Україну», «Боротьба». Частину публікацій, а також листування польських державних установ, аналітичні записки та повідомлення поліції, судових органів представлено на виставці у Державному архіві Львівської області.

«Руїна села в СРСР», «Голод на Радянській Україні», «Марево нового голоду в СРСР», «Боротьба за хліб», «Московський диктатор на Великій Україні», «Наступ Москви на Україну», «Врятуймо українців» – це лише невеликий перелік заголовків на перших шпальтах галицьких газет протягом 1932–1933 років.

А ще численні інформації про акції протесту по селах і містах Західної України проти голоду. Театр Тобілевича 29 жовтня 1933 року окрему виставу присвятив вшануванню жертв і підтримав протести. 2 листопада 1933 року у Львові відбувся день жалоби та протесту у спокої та молитві.

У всіх львівських церквах відбулись Богослужіння, зачитано Пастирське послання митрополита Андрія Шептицького. Галицька преса друкувала переклади численних матеріалів європейських, американських видань про голод у Великій Україні, звернення до міжнародної спільноти у «справі гинучих братів» організаторів та учасників руху солідарності та протесту. Водночас на противагу цим публікаціям подавались брехлива інформації з радянської преси, яка замовчувала голод і писала про великі врожаї та заможних ситих українських селян.

У 30-х роках були зібрані й опубліковані спогади очевидців голодомору, які дивом потрапили на шпальти львівських газет. «Зараз СРСР – країна жахливого голоду. Не говоримо вже про становище з одягом, якого надзвичайно мало, а то і зовсім нема, – цитую лист робітника з Радянської України, з Юзівки, який надрукувала газета «Діло» у червні 1932 року, – велика дороговизна, ходиш обшарпаний, босий… Вулиці міст забиті нашим трудовим братом, який гине з голоду. З кожним днем, то більше прибуває голодних у міста… Для чого було забирати восени, зимою та весною останній хліб до зернини, для чого ходили залізні мітли, для чого залишали селян і цілі радгоспи, колгоспи без хліба і відправляли увесь хліб за кордон, що в наслідок цього – країна Рад зісталася голодною, холодною, голою, босою?! Вони у відповідь «Будуємо соціалізм»…

Громадський діяч із Полтави Валентина Шемчук, яка роками збирає свідчення очевидців голодомору, організовує численні заходи з вшанування пам’яті жертв голоду, своїх земляків, приїхала у Львів, щоб оглянути матеріали виставки.

«Якими нелюдами були ті, хто відбирав ці останні зернятка та наскільки жахливою була смерть для тих людей, які вмирали від голоду. Тому сьогодні на відкриття виставки у Львівському архіві ми принесли львівський хліб і насіння полтавських соняшників, як ознаку соборності України, а свічечка горить як світла пам’ять про українців, загиблих мученицькою смертю від голоду», – каже Громадський діяч із Полтави.

Валентина Шемчук привезла кілька малюнків «Голодомор 1932–1933 років дитячими очима». Роботи просякнуті болем і співчуттям до дідів та прадідів, які загинули від голоду, діти дуже тонко відчули увесь трагізм людського горя. А образ матері присутній у більшості їхніх малюнках, повідомляє Радіо Свобода.