Мілан Кундера – донощик?

Співробітник чеського Інституту вивчення тоталітарних режимів випадково виявив, що в 1950 році студент Мілан Кундера, що став пізніше відомим письменником, був поліцейським донощиком, повідомляє чеський журнал Respekt.

У поліцейських архівах знайдений документ, який свідчить, що 14 березня 1950 року Кундера повідомив поліції, що якийсь його приятель-студент призначив зустріч Мирославу Дворжачеку, дезертирові, що втік до Німеччини після комуністичного перевороту в Чехословаччині в 1948 році. Дворжачек був завербований західними спецслужбами та засланий до Чехословаччини.

Завдяки доносу Кундери Дворжачека заарештували. Він був засуджений до 22 років в'язниці та незабаром відправлений на уранові копальні. У 1963 році він був звільнений і залишив Чехословаччину. Нині він живе в Швеції.

Кундера здобув літературну популярність у 60-ті роки, після публікації роману «Жарт» і збірки оповідань «Смішні любові». Він позиціонував себе як комуніста-реформатора та був прихильником Олександра Дубчека - ініціатора «Празької весни». У 1968 році, після вторгнення радянських військ до Чехословаччини та усунення Дубчека з посади першого секретаря ЦК Комуністичної партії Чехословаччини, Кундера став дисидентом. У 1975 році він перебрався до Франції, незабаром був позбавлений чехословацького громадянства за роман «Книга сміху та забуття». У 1981 році Кундера одержав французьке громадянство.

Свій найзнаменитіший роман – «Нестерпна легкість буття», в якому йдеться про радянське вторгнення до Чехословаччини в 1968 році, – він надрукував у Франції в 1984 році. Кундера живе у Франції, відвідуючи Чехію наїздами, та пише в основному французькою. Останніми роками його називають одним із головних претендентів на Нобелівську премію з літератури, разом з ізраїльтянином Амосом Озом, перуанцем Маріо Варгасом Льосою й американцем Філіпом Ротом, пише Lenta.ru.