Після заяви суддів КС в Україні «відсохли» усі гілки влади

10 квітня п’ять  суддів Конституційного Суду заявили, що Віктор Ющенко видав указ про розпуск парламенту "в межах своїх конституційних повноважень", а сам указ "є обов'язковим до виконання на території України".

У зв’язку з цим «Центр досліджень політичних цінностей» звернувся до економічних та політичних експертів з питанням: «Чи мали право судді висловлювати особисту позицію до рішення КС?»

Микола МИХАЛЬЧЕНКО (президент Української Академії політичних наук):

„Тут одне питання, але його треба розглядати в двох площинах. Якби Конституційний Суд хотів розглянути це питання по суті, він би розглянув, і судді не коментували би його рішення. Оскільки прийнято рішення заблокувати Конституційний Суд і судді Конституційного Суду знають про це, то вони вже висловлюються як громадяни, знаючи, що ніяких рішень по указу Президента прийматись не буде. Вони виступають як люди, що готові залишити стіни Конституційного Суду.

Тут може йти мова про відкликання всіх шести суддів за квотою Президента і плюс два судді, які вчора заявляли про тиск – один від з`їзду суддів і один від Верховної Ради. Тобто вісім суддів виходять з Конституційного Суду, а залишається десять і Конституційний Суд не може приймати вже ніяких рішень. Отже, можна розцінювати заяву цих п’яти суддів тільки виходячи з того сценарію, що вони знають, що ніякого рішення по указу прийматись не буде”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Політична криза в Україні засвідчила, що фактично всі елементи державної системи самодискредитувалися: і Верховна Рада, і Президент, і судова ланка включно з Конституційним Судом. Демарш п’яти суддів, які відмовилися брати участь у засіданні Суду можна порівняти з відмовою лікарів лікувати пацієнта через боязнь заразитися або через те, що від пацієнта «дурно пахне». Судді дев’ять місяців байдикували, а коли настала черга прийняти рішення, то самоусунулися.

А найгірше в цій ситуації, що судді по суті порушили присягу та Закон про Конституційний Суд. Адже вони не мали право висловлювати свою точку зору щодо Указу Президента до моменту винесення рішення. Очевидно, що президентська сторона вкрай занепокоєна можливістю винесення Конституційним Судом вердикту, несприятливого для Президента. В разі визнання Конституційним Судом невідповідності Указу Конституції Ющенко опинився би перед ймовірною загрозою імпічменту, а в перспективі навіть перед загрозою судового процесу. Саме така небезпека послужила приводом для такого відвертого неправового кроку п’ятірки «пропрезидентських» суддів.

З іншого боку, є підстави підозрювати, що з боку коаліції до решти суддів задіяні інші механізму впливу, в тому числі фінансового характеру. В будь-якому випадку рішення суду(або відсутність такого, що сприятиме Президенту) на користь однієї зі сторін, не вирішить політичного конфлікту. Цілком очевидно, що вихід з конфлікту лежить не в юридичній, а в політичній площині. І лише після політичного розв’язання, як підкріплення,  може бути рішення  і Конституційного Суду”.

Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

„То, что происходит с Конституционным Судом, - это ответная реакция пропрезидентских сил на нейтрализацию работы ЦВК. Блокирование работы ЦВК за счет «донецких» натолкнулось на блокирование работы Конституционного Суда за счет пропрезидентских сил. Это обмен ударами, который можно было предугадать, но которые будут иметь большие последствия. Уже два конституционных органа – ЦИК и Конституционный Суд, - практически не работают.

А то, что каждый имел право на свою позицию, вне всякого сомнения. Дело не только в этих пяти членах Конституционного Суда, а и в выбросе компромата в некоторых СМИ о попытке подкупа членов Конституционного Суда. Это будет иметь серьезные последствия. Какое ни было бы решение Конституционного Суда, факт подкупа через прослушку телефонных разговоров, делает это решение нелегитимным. Все остальное - мелочи”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„Це питання не є експертним, або оціночним. На скільки я знаю, йдеться про пряму заборону висловлювати окрему думку до прийняття рішення Конституційним Судом. Абсолютно очевидно, що ця політична заява виводить їх за моральний статус члена Конституційного Суду як людей, які не поважають основні засади роботи судді Конституційного Суду. Це виглядає як акт відчаю, що нав’язаний командою Президента для унеможливлення нормальної роботи Конституційного Суду. Я, припустимо, досить давно знаю пана Шишкіна. Думаю, що треба було дуже жорстко тиснути на таку людину, щоб вона дозволила собі таку непристойну річ”.

Максим СТРІХА (керівник наукових програм Інституту відкритої політики):

„Вони мали право висловлювати, але як громадяни України. Вони говорили не як посадові особи Конституційного Суду, а як громадяни України. Як посадові особи вони мають висловлювати цю позицію на засіданні Конституційного Суду і переконувати в своїй правоті тих, хто дотримується іншої позиції”.

Юрій ЯКИМЕНКО (директор політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):

„Судді висловили свою позицію відносно того, чи перебуває видання такого указу в межах повноважень Президента. В моєму розумінні Конституція дає позитивну відповідь на це запитання, оскільки у Президента є право розпускати парламент. Інша сторона питання чи могли вони давати оцінку конституційності в цілому, тобто з точки зору підстав для прийняття такого указу. Я думаю, що в даному випадку звичайно судді не висловили такої думки. Вони не зробили категоричного твердження стосовно конституційності чи неконституційності цього указу. Звичайно хотілося б, щоб представники Конституційного Суду до розгляду рішення по суті і до прийняття певного колегіального рішення не виносили якісь оціночні твердження, враховуючи те як це впливає на атмосферу у суспільстві і яким чином їх слова можуть бути використанні однією чи іншою стороною конфлікту. Але я залишаю за ними таке право. Вони зробили те, що зробили”.