Примите участие
в розыгрыше
планшета на Android Участвовать
Приз
БлогиМир

/Новости политики

Бандитський П’ємонт. Львів може стати столицею криміналу

6.2т

«Питаєш, як вбили мого шефа? – перепитує водій одного із вбитих бізнесменів. – Все відбувається не так, як у кіно. Ніяких масок, криків, тривалих розповідей, за що вбивають…

фото УкрИнформБюро

Стоїмо ми на світлофорі, дорогу переходить хлопець. Відкриває двері з мого боку, направляє пістолет і каже тихо: «Пригнись, брат, щоб не зачепило». Я з переляку чуть під крісло своє не заліз! Він зробив кілька пострілів у голову шефу - і пішов далі. Навіть не побіг – пішов! Я навіть не зміг описати його зовнішність – був у шоці! Ніякі охоронці нам би не допомогли. Крутизна людини на траєкторію кулі не впливає!»

фото УкрИнформБюро

Організована злочинність у Львові, як і в усьому СРСР, почала масово з’являтися у вісімдесятих. Пригадую, навчаючись у молодших класах школи, вперше почув про “Рокс” – угруповання, яким керував легендарний Орест Завінський (Завіня). Назва походить від будинку культури залізничників на вул. Федьковича, в районі якого і діяло угруповання. За польських часів там була “PОlska Kolijova Spulka”, що і дало назву цілому району. Старший брат одного з однокласників був на підхваті у цієї бригади, і Сашко (однокласник) сам мріяв потрапити «у бригаду». Це були воістину часи романтики. З’являлися перші кооперативи, а, відповідно. і перші рекетири. Гроші можна було “заробляти” на рівному місці. До середини 90-х “Роксу” не було рівних в усьому місті.

Та вже у 1994 році Завіні не стало, його застрелили біля будинку на Левандівці, це був перший резонансний замовний злочин у Львові часів незалежності. Похорон Оресту Завінському влаштували як на 90-ті просто шикарний, на нього приїхали авторитети з інших міст країни. До речі, в часи президентської кампанії 2004 року містом ширилися чутки, що на похороні був і нинішній прем’єр-міністр Віктор Янукович, правда, доказів цього так ніхто і не надав. Залишившись без лідера, угруповання продовжувало діяльність, адже в ньому залишалися такі авторитети як Артур, Базіла, Глухий, Помідор, Птєнєц, Рокеро. Та ніхто з них, крім Артура і Рокеро, навіть не дожили до нового століття. Птєнєц був застрелений у барі «Східна кухня» у центрі міста, Базіла - застрелений у барі «Мама мія» на Привокзальній, Глухого підірвали у власному джипі на вулиці Федьковича. Помідор помер ніби своєю смертю. Найжахливіше загинув Артур - його разом з матір’ю і п’ятьма братками розстріляли вдома у 2001 році.

Хто і за що вбивав місцевих авторитетів – невідомо. Міліція висловлювала стандартну версію перерозподіл сфер впливу, не вдаючись у подробиці, чи він у середині самої банди, чи хтось ззовні хоче взяти контроль над містом. Отже, чи буде межа стрілянині в місті - залишається лише здогадуватися.

Також містом ходили чутки, що при міліції діє таємний відділ зі знищення авторитетів, який вбивав тих, хто був злочинцем. Але в цю гіпотезу взагалі не віриться – адже тривалий час приховувати подібні речі неможливо.

Так у Львові закінчилися романтичні дев’яності, коли вбити могли як за криве слово, чи при «непонятці» («бакланці»), так і щоб захопити твою частку бізнесу. Хоча практика показує, що замовних вбивств було небагато.

Зокрема, з трьох розкритих львівською вбивств - авторитетів Фреки, Гриба і Макієвського - тільки в останньому випадку йшлося про «замовлення», а у двох попередніх - були звичайні міжбандитські з’ясування стосунків, так звана «бакланка».

фото УкрИнформБюроА тоді, в дев’яностих, чи не будь-хто у Львові знав, хто курує проституток, хто - жебраків, хто тримає який район. Зараз ця інформація не афішується, адже багато хто з авторитетів займається легальним бізнесом, а всією нелегальщиною - афілійовані з ними бандструктури. Той же Рокеро, який після смерті Завіні розпочав формувати свій загін, останнім часом займався крупним бізнесом, пов’язаним з нафтою і нерухомістю.

А ще він був близьким до бізнес-угруповання львівсько-волинських олігархів, що донедавна володіли нафтопереробним заводом в Галичині. В той же час подейкують, що саме його угруповання контролювало транспортування до більшості областей Західної України героїну. Кілька років тому міліція навіть затримала Лозинського з наркотиками у центрі міста, проте посадити його так і не влалося. Адвокат довів у суді, що кокаїн ніби підкинули міліціонери. Все ж Рокеро одного разу отримав термін. Якось йому дали сім років за бійку у ресторані готелю «Дністер». Відмотав, звичайно, не весь строк.

Взагалі, після серії резонансних злочинів проти кримінальних авторитетів, більшість з них залишили Львів. Той же Рокеро останнім часом жив то в Києві, то за кордоном. В Київ перебрався і Морда, знешкодити якого львівській міліції ставив завдання навіть президент Віктор Ющенко на колегіях в МВС.

Цікаво, чи відомо йому, що за львівськими чутками, ці двоє активно підтримали “помаранчеву революцію” і навіть були одними з тих, чиї люди здійснювали охорону Майдану.

До Львова ж Рокеро приїхав на свята - тут жили його батьки. У Брюховичах, під Львовом, у нього був будинок, де авторитет жив з дружиною та трьома дітьми від двох шлюбів. Мати Лозинського приїхала на місце убивства сина через годину після злочину, вона підійшла до автомобіля і довго голосила, закриваючи лице руками…

До речі, вбивці у Львові майже завжди відчувають свою безкарність. Рокеро застрелили на перехресті, де чергували працівники міліції, перевіряючи автомобілі. Там саме починається дорога на Київ - часто на тому перехресті стоять бійці внутрішніх військ з автоматами. Тим не менше, злочин було здійснено саме там. Кілер, який випустив 13 (!) куль, проїхавши метрів двадцять, порівнявся з міліцейським постом і спокійнісінько прослідував далі.

Директора “Львівського склодзеркального заводу Галімпекс” Богдана Дацка застрелили за сотню метрів від Шевченківського районного управління міліції на дуже людній вулиці. Кілер, що стріляв у екс-губернатора, голову спостережної ради “ЕкоЛан” Степана Сенчука на трасі Львів-Брюховичі, поїхав у напрямку Львова. З місця вбивства до самого міста нема жодного повороту, він мусів заїхати тільки у Львів, знову ж-таки, проїхавши повз міліцейський пост.

Далі буде.

Наши блоги