Він проміняв ширку на тютюн та Юльку... необачний

З колоритних персонажів у Верховній Раді сама Юля. А в нас, на політичному узбіччі — я, Волков, Бродський, Наташа, Видрін, і ось нарешті, до нас приєднується Мороз... вітаємо аплодисментами. Юля, ми чекаємо на тебе!

Видео дня

А ще недавно я був на самоті. Одиноко сумував за долею коханої Вітчизни. Якість України — крайньої землі — визначається якістю її узбіччя. Й плакати треба не за чеснотами української еліти, а за чеснотами андеґраунду. Всупереч народній поетиці, Ненька — не вишня, не яблунька, не калинонька, а картопля: все цінне під землею. Наші святині — під землею — в печерах Печерської (підземної) Лаври. Втрачені святині нашої політики ховалися в нині підірваних шахтах. Іконостас пересічного українця складається суцільно з підпільників і узбічників. Дмитро Вишневецький не зміг увійти в нашу історію і (головне) пісню в якості князя, а зміг лише в якості відверто андеґраундного Байди («Мов собака притік, мов собака утік», — казав про нього Іван Грозний — росіяни ніколи не любили нас і нашої естетики втечі, вони толерували лише офіційно-казенних персонажів).

Хто там в часи Наливайка був київським бурмістром? Хто очолював МГБ УРСР в часи Шухевича? Хто був ректором Київського Університету, коли Шевченко крапав захалявну книжечку? І я не пам’ятаю.

Браття! Зусилля нації мають вкладатися не в реформу системи влади, не у формування парламенту через чесні вибори, не в оновлення номенклатури — від них ніщо не залежить: «все залежить від цін на нафту», — а в плекання підпілля. Штука не в тому, щоб взяти людей з підпілля і піднести їх до влади (ми це проходили з Чорноволами в дев’яностих — ніц доброго ся не стало), а в тому, щоб у схрони загнати начальство. Суспільство має будуватися за принципами подільської хати — солом’яна стріха і величезний підвал, місце спокою найсмачнішого.

Янукович наголошує на своїх чеснотах керівника, практикує номенклатурну естетику, поводить себе як директор. Тому його толерує зрусифікований виборець.

Натомість і Ющенко, і Тимошенко, шукаючи підтримки латентних українців, інстинктивно косять під повстанців. Повернення популярності Ющенка зумовлене його зусиллями, спрямованими на підрив основних державних інститутів. Ми любимо Юлю як майбутню месницю.

Месіанство — нині рудиментарна якість. Час такого роду харизматиків і потреба на них в усьому світі завершилися ще в сорокових. Проте погляньте, скільки месій і месійок у нинішній українській політиці. Не тільки Ющенко і Тимошенко. До мера Києва Черновецького невдячні кияни ставляться як злобні юдеї до Христа.

Лише третина партій очолюється відвертими шахраями, решта — персонажами, які щиро переконані у власній місії. Мені якось потрібно було купити пару-трійку партій для блоку. Куди там! Я зіткнувся з таким почуттям власної вселенської значущості власників, що змушений був ганебно ретируватись — зі своїми двома сотнями тисяч доларів, пляшкою коньяку і коробкою цукерок.

Що партії! В нас кожне друге товариство з обмеженою відповідальністю має за директора пророка чи вождя. І це добре. Просто не треба займатися виборами і бізнесом. Треба копати підземні ходи через кордони для контрабанди, вдосконалюватися в антиглобалізмі і работоргівлі, продукувати нову містику, експортувати пророцтва, видавати вірші тиражами в тридцять екземплярів, давати концерти не на стадіонах, а в підворіттях, кнувати змови...

А сенс?

Не треба дошукуватись глибин сенсу, там порожнеча. Але і порожнеча одразу заповнюється для нас глибшим сенсом. Коли чернець захотів надати глибшого сенсу дніпровським кручам, він викопав печеру — утворив порожнечу. З тих пір ці кручі святі.

Коли чернець — аматор порожнечі —

У кручі викопав печеру, хто б вгадав

В нас — виповнення сенсів,

в них — предтечів?

Ми виповнили сенси — тісно нам,

Печери переповнені кістками,

Завалені землею і сміттям.

Я йду над берегом, я маю порожнечу в голові.

У животі я маю порожнечу.

Шукаю кручу я

Із шухлею та заступом на плечах.