Похорон

Цей вірш був написаний ще за Кучми, у травні 1999-року, коли на шахті ім.Засядька в результаті вибуху метану і спричиненої ним пожежі загинуло 50 людей.

У серпні 2001 року чорний список “шахти ім.Звягільського” (як називають її самі гірники), поповнився ще 55-ма загиблими.

Через рік, у липні 2002-го, “найрентабельніше вугільне підприємство України” зібрало кривавий врожай у 20 жертв.

20 вересня 2006 загинуло тринадцятеро.

За даними статистики, 1 мільйон видобутого українського вугілля коштує життя трьох шахтарів. Скільком мільйонам баксів на рахунках “вугільних королів” дорівнює смерть одного гірника – чиєгось сина, батька, чоловіка, брата - статистики не рахували.

Похорон

Пам’яті гірників, загиблих на “шахті ім. Звягільського”

З піднебесся лунали дзвони,

І дивилися янголи,

Як вони у трунах червоних

Понад морем людським пливли,

Як диявол радів у пеклі

За роботу свою брудну,

Як хотілось жінкам у петлю,

Як батькам хотілось в труну...

А країна, схилившись навпіл

Перед жахом свого буття,

Куштувала солоний напій

Запізнілого каяття.

І лягали на землю квіти,

І промови... – все як завжди:

Вони мали живцем згоріти,

Щоб здобути любов вождів.

Не змінилося геть нічого,

Не бентежить нікого знов,

Що так зване “золото чорне” –

Це запечена людська кров.

Вже занадто високу ціну

Маєм сплачувати за все...

Найдорожчі пливли в домовинах

До останніх своїх осель.

1999 р.

Наталія Тимошенко