Вступ до НАТО: дуже дешево, бо не сердито

Щодо питання вступу України до НАТО циркулюють маса міфів. Один з найбільш популярних з них – про велику вартість вступу до НАТО. Називаються астрономічні суми – починаючи від 92 мільярдів доларів. Виникає питання – чому не 92 трильйони? Між тим, усі ці цифри розраховані на населення, для якого всі цифри більше тисячі є астрономічними, і для якого майже напевно проблемою порахувати відмінність між кількістю нулів у мільярді і трильйоні.

Видео дня

Між тим, досвід вступу до НАТО країн Східної Європи свідчить про те, що цей процес може бути дуже дешевим. Витрати на вступ до НАТО мінімізуються за рахунок уникнення необхідності розміщення на території України значних військових баз та непотрібності масштабного переозброєння української армії.

Якщо діяти в логіці «холодної війни», і супроводжувати вступ до НАТО розміщенням на своїй території великих іноземних військових баз, тоді вступ до НАТО справді мав би потягнути на значні кошти. Однак, для України вигідний «чисто паперовий» варіант вступу до НАТО. Жодної потреби розміщення на території України іноземних військових баз не існує. Україна має достатній військовий, людський і технологічний потенціал, щоб гарантувати свою безпеку, використовуючи лише політичний «дах» НАТО та маючи за спиною лише теоретичну можливість підтримки з боку 26 держав-членів НАТО у військовий час.

Такий «паперовий» варіант розширення НАТО був застосований до всіх 10 нових членів Альянсу. Лише на території Литви з‘явився невеликий підрозділ НАТО у складі 100 авіаторів і 4 літаків, для забезпечення натівських стандартів охорони повітряного простору трьох країн Балтії, які навіть не мають такого мізерного числа військових літаків.

Україні така «охорона», слава Богу, не потрібна. Вітчизняна військова авіація все ще, попри всі скорочення, є однією з найчисельніших і боєздатних у Європі.

До речі, і українська Конституція прямо забороняє розміщення на території України іноземних військових баз, роблячи виключення для Чорноморського флоту Росії тільки до 2017 року.

Такий український підхід до вступу до НАТО міг би цілком зняти претензії з боку Москви. Якби не одне «але». Москва насправді ніколи й не боялася військових можливостей розширеного НАТО. А лише вдавала, що боялася. Для ядерної Росії вступ до НАТО країн Східної Європи не становить жодної військової загрози, і про це чудово знають у Москві. Тим більше, якщо цей вступ є «паперовим», без утворення нових великих військових баз близ кордонів Росії.

Всі істерики Росії з приводу НАТО насправді зумовлені тим, що вступаючи до НАТО країни-нові члени виходять з зони геополітичного впливу Москви. От і все, не більше і не менше.

Слід наголосити, що українські озброєння радянського виробництва не є проблемою при вступі до НАТО. НАТО не вимагає масового переозброєння східноєвропейських армій.

Не лише нові члени НАТО, але й така розвинена країна, як Німеччина, продовжує використовувати колишні радянські озброєння. Німеччина ефективно інкорпорувала до своїх збройних сил зразки найбільш якісного радянського озброєння, зокрема літаки МіГ-29, які були на озброєнні армії НДР.

Вартість членського внеску України до бюджету НАТО, за попередньою оцінкою, перебуватиме в межах внеску Польщі, тобто близько 40-50 мільйонів доларів США на рік.

А крім того, НАТО дає й пряму економічну вигоду, дозволяючи гарантувати надійну безпеку за невеликі кошти для тих держав, які ніколи б не мали такого рівня безпеки, як у НАТО, навіть якби витрачали на оборону весь свій бюджет.

Крім того, Україна є стратегічно важливою державою в геополітичному сенсі, на відміну від нейтральних Фінляндії та Швеції. Геостратегічні переваги, які дає контроль над Україною, для потенційного агресора можуть переважити ризик, який супроводжуватиме силовий тиск чи агресія проти України. Крім того, і Фінляндія і Швеція є членами ЄС, який, хоч і не надає безпосередніх воєнних гарантій безпеки своїм членам, проте є впливовою організацією, конфлікт з якою є небажаним для будь-якого агресора, зокрема й через економічні причини. Сумнівним є нейтралітет Швеції, після того, як у 1990-х рр. був оприлюднений текст секретної угоди, укладеної Швецією зі США, відповідно до якої ще 1949 р. була укладена секретна угода про співробітництво у військовій сфері між Швецією і США .

Перебування України поза зоною надійних гарантій безпеки у так званій "сірій зоні", прямо шкодить економіці України. В економіку України з 1992 року надійшло лише трохи більше 9 мільярдів доларів США, що є незначною сумою, у порівнянні з іншими державами Центрально-Східної Європи, економіки яких відчували різке збільшення інвестицій після оголошення про їхнє запрошення до НАТО.

Слід також наголосити, що інвестиції з країн НАТО до України, на відміну від інвестицій Росії, є легальними.

Згідно з дослідженням організації "Транспаренсі Інтернешнл" серед 20 найменш корумпованих держав світу 10 є державами-членами НАТО. Росія й Україна в цьому списку замикають першу сотню.

Конкурентною перевагою України є високотехнологічний оборонно-промисловий комплекс України, здатний розробляти сучасні зразки озброєнь, а також здатність України до створення в замкнутих циклах деяких конкурентноздатних на світовому ринку зразків озброєння .

Й досі не девальвовані успіхи України – у таких важливих галузях, як літакобудування, танкобудування, суднобудування, а також ракетобудування та системи протиповітряної та протиракетної оборони. Скажімо, така розвинена країна як Німеччина, а також Польща й Іспанія, здійснювали перевезення своїх військових контингентів до Афганістану та Косова з використанням українських літаків АН-124-100. НАТО ухвалив рішення взяти щонайменше на 7 років, до створення європейського військово-транспортного літака А-400М, в оренду 6 українських військово-транспортних літаків. У Великої Британії є лише 4 військово-транспортних літаків далекого радіусу дії, у решти європейських членів НАТО – 9, у США – 250 .

Водночас, відбувається втрата вигідних для України кооперативних зв‘язків з Росією. Однак, це має місце з 1991 року, і прямо не зумовлено вступом України до НАТО. Така логіка поведінки великої держави – Росія поступово налагоджує "замкнені цикли" з виробництва озброєнь на своїй території, і така тенденція має дуже мале відношення до українського курсу на НАТО. Співпраця з Росією на ринках третіх країн є мало перспективною, оскільки може бути масштабною лише щодо ринку модернізації бронетехніки радянського виробництва для країн "третього світу". Цей ринок характерний тим, що постійно зменшується внаслідок природного виходу з ладу такого роду продукції.

Тому ці зв‘язки можуть бути компенсовані налагодженням співпраці з країнами НАТО. Між тим, 6 із 8 держав «великої вісімки» є членами НАТО Досвід інтеграції до НАТО країн-сусідів України свідчить про мінімізацію витрат на розширення НАТО, без шкоди для розвитку економіки. Так, у квітні 2003 року Польща і США підписали контракт на закупівлю 48 військових літаків F-16 на суму в 3,5 мільярди доларів США. За умовами угоди США інвестують в оборонну промисловість Польщі 12 мільярдів доларів США . Це найкрупніший військовий контракт, укладений країною колишнього Варшавського договору від закінчення “холодної війни" і до 2003 року.

Крім того, вступ до НАТО пов‘язаний з покращенням клімату для здійснення підприємницької діяльності в Україні, зокрема й з покращенням міжнародного інвестиційного іміджу України. Безпека і інвестиційна привабливість прямо пов‘язані між собою. Скажімо, у Польщі, Чехії та Угорщині з 1997 (року ухвалення рішення по НАТО) і 1999 р. (вступ до НАТО) обсяги річних інвестицій збільшилися в 2,5-3,5 рази (у Польщі в 1997 р. вкладено в економіку 2, 7 млрд. доларів, у 1999 р. – вже 8 млрд, у Чехія – відповідно 4 і 12, 8 млрд. дол., в Угорщині – 6,2 і 14, 5 млрд.). Наступного року після вступу Румунії до НАТО інвестиції в економіку цієї країни зросли на 141%.

Україна цілком може очікувати після вступу до НАТО аналогічного ефекту – різкого зростання іноземних інвестицій у свою економіку. Таким чином, позитивний ефект від вступу до НАТО для економіки України значно перевищує можливі економічні проблеми.