На переговорах по коаліції зібралися чотири шулери, але нема жодного «лоха приїжджого»

10 квітня відбувся черговий раунд переговорів між БЮТ (Юлія Тимошенко), НСНУ (Роман Безсмертний) та СПУ (Олександр Мороз), в ході якого було прийняте рішення відкласти переговори щодо підписання коаліційної угоди ще на два дні.

У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: «Чому БЮТ, НСНУ та СПУ знову не змогли домовитися щодо коаліції?»

Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

„Я думаю, что переговорный процесс – это очень сложно, даже для таких опытных бойцов, как Мороз, Безсмертный и Тимошенко. Тимошенко по праву требует для себя полноту власти и правильно делает. Мороз прекрасно понимает, что это его последняя историческая игра, а Безсмертному просто нечего терять. Из таких трех позиций очень трудно сделать общий позитив, который был бы стабильным и управлял страной в виде коалиции победителей хотя бы 1,5-2 года. Поэтому я думаю, что, скорее всего, это не просто на два дня отложили дальнейшее решение судьбы коалиции, а стоит вопрос: либо надо расширить круг переговорщиков, либо менять самих переговорщиков. Время играет не на пользу Юлии Тимошенко: на то, чтобы устроить Майдан и тем самым заставить «Нашу Украину» идти на любые соглашения, остается все меньше и меньше времени. Скоро украинцы займутся картошкой, праздниками, и тогда очень трудно будет их раскачать. Поэтому, я думаю, та пауза, которую взяли участники будущей «оранжевой коалиции», последняя пауза перед окончательным штурмом твердыни – формированием коалиции”.

Видео дня

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Мантри на тему переговорного процесу по утворенню коаліції між чотирма політичними силами (включно з Партією регіонів) все більше асоціюються з картярською грою, коли збираються одні шулери. От уявіть ситуацію: зібралися чотири шулери й гра геть не клеїться. Бо нема кого «розводити». Нема жодного «фраєра вухастого», чи то пак «лоха приїжджого» .

У кожного з учасників гри є свій «козирний туз». У затягуванні переговорного процесу зацікавлена президентська партія. Ющенко не готовий бачити Тимошенко прем’єром, справедливо підозрюючи, що вона може затьмарити Президента. Затягування процесу переговорів президентською стороною може ініціюватися з кількома цілями: або можна спробувати за додатковий час сформувати громадську думку в бік Великої коаліції без БЮТ («Наша Україна» - Партія регіонів - Соцпартія), або довести ситуацію до дня можливого розпуску парламенту й сподіватися, що під цією загрозою Тимошенко відмовиться від прем’єрства, або (як крайній випадок) зробити умови коаліції настільки обтяжливими (недаремно Роман Зварич говорить про 150-сторінковий документ), що десь через півроку-рік прем’єрства Тимошенко буде знайдений привід для виходу «Нашої України» з коаліції, а нова буде вже формуватися включно з Партією Регіонів”.

Дмитро ВИДРІН (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

„Причина даже не политическая и не психологическая. Причина в том, что «Наша Украина» все реже ведет себя по-мужски. Хотя все наоборот: возглавляет БЮТ женщина, которая ведет себя абсолютно по-мужски, а «Нашу Украину» – мужчина, который ведет себя капризно, непредсказуемо, абсолютно по-женски. Отсутствие воли и характера приводит к тому, что они находят любые зацепки чтобы откинуть переговори, результат которых уже очевидно ясен”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„Очевидно, що учасники коаліції мають різні цілі в цих зустрічах: якщо «Наша Україна» вибудовує систему стримувань и противаг, то Юлія Володимирівна та її люди хотіли б вирішити головне питання – хто буде прем‘єром, а решту питань вже вирішувати потім. Їм дуже важко зробити хоча б принциповий крок. На сьогодні, наскільки можна зрозуміти, кожен займає позицію абсолютно непримиренну, неспівставну. Якщо «Наша Україна» говорить: спочатку домовимось про противаги, методику прийняття рішень, гарантії демократичного ухвалення й т. д., а потім посади, то з іншого боку виникає принципово інша позиція. Тут має бути якась сила, що зможе їм запропонувати компромісний варіант, для того, щоб до чогось домовитись. А поки що абсолютно очевидно, що цей процес буде задовгим”.

Олександр ЛИТВИНЕНКО (провідний експерт політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):

„Я думаю є дві причини. Перша причина – зовнішня – це різні підходи цих політичних сил до принципів підписання коаліційної угоди, коли одна коаліційна сила наполягає на тому, що спочатку треба узгодити принципові програмні положення й механізми дії цієї коаліції, а інші сили, скажімо, наполягають на узгодженні кадрових позицій. Друга причина – внутрішня – це міжособистісні суперечності й неприйняття між певними діячами політичних сил, які є членами цього переговорного процесу. Я думаю, що другий момент є більш важливим. Коли лідер однієї політичної сили говорить про те, що ці вибори були виборами прем‘єра, й уже називає того, хто став переможцем цієї боротьби, а інша політична сила не сприймає кандидатуру, яку пропонує партнер, я думаю, що це головна причина затягування переговорного процесу”.

Андрій ЄРМОЛАЄВ (президентЦентру соціальних досліджень «Софія»):

„По-перше, я хочу відзначити, що зараз не може йти мова про коаліцію. Зараз може йти мова про політичний союз з намірами створити коаліцію по факту того, як всі кандидати в депутати стануть легітимними, й це принциповий момент, який нарешті має поставити всі крапки над «і».

Що стосується намірів. Є кілька конфліктів, пов‘язаних із ситуацією. Перший – це конфлікт стратегій: на сьогодні ті, хто приймають участь у переговорах, презентують різні політичні й економічні стратегії – це факт. Крім того, ми, безперечно, вже маємо й ідеологічний конфлікт: фактично зіткнулися націонал-демократична, соціал-ліберальна ідеологія, якої дотримуються учасники блоку «Наша Україна», з соціалістичною ідеологією партії Мороза й «новими лівими» в обличчі пані Тимошенко. Це серйозний конфлікт, який не можна недооцінювати. Він дуже інструментальний і проявляє себе в конкретних питаннях економічної політики, політичного устрою і т. д. І в решті-решт третій момент. Ми говоримо про коаліційні переговори тих еліт, які сьогодні вибудовують своє особисте майбутнє (маю на увазі й команду Ющенка, й Тимошенко та її однодумців, і частину соціалістів, які вважають себе спадкоємцями політичної спадщини Мороза). Тобто, для них нинішня ситуація, пов‘язана з програмою Ющенка, колишньою історією помаранчевих подій, є не що інше, як ритуал і данина історії – у кожного є своє бачення майбутнього й своєї кар‘єри. Всі спроби покласти це на документ, чи гарантувати один одному правила гри на майбутнє, як на мене, може викликати лише іронічну посмішку. У нас конституція не працює, а вони хочуть щоб працював декларативний меморандум, чи договір про якісь майбутні коаліційні стосунки.

Те, що залишається за кадром. Зрозуміло, що сьогодні вирішується, по-перше, питання шляху «кризи» (я вважаю аксіомою, що цей парламент є кризовим й усі політичні сили, які пройшли це політичне горнило, власне, вирішують проблему – яким шляхом реалізувати себе – форсовано, чи з певним лагом). Ціною питання може бути або перегрупування еліт шляхом дострокових парламентських виборів, або ж більш жорсткий варіант з можливою кризою президентської влади. Ось, власне, це все й вирішується. Звичайно, це все персоніфіковано, в залежності від того, як вирішується фактор амбіцій пані Тимошенко, які стосунки складаються між групами впливу Ющенка й бізнес-командами БЮТ та яка буде перспектива у стосунках між цими таборами й промисловим корпусом, який зібрано у соціалістів, який є більш консервативним й орієнтованим на поміркований варіант коаліції. Я думаю, що сьогодні пора вже накласти певний мораторій на такі політологічні проектування. Зрозуміло, все, що відбувається на наших очах, – це технологічні речі. Ніяких цінностей, програм й інших ритуалів тут немає. Люди зрозуміли, що влада валяється на вулиці й питання полягає в тому, хто найбільш вдало цю владу підхопить, ось увесь цинізм цієї ситуації. Я думаю, що насправді доцільно було б дати комусь владу з коаліції й визначитись стосовно того, як працювати в опозиції тим політичним силам (зокрема Партії регіонів), які поки що витримують правило політесу, але я думаю, що точка повертання вже пройдена тиждень тому”.