Об’єднання помаранчевих: то чи прийде коза до воза?

Це ж треба було дати керувати процесом об’єднання помаранчевих Безсмертному зі Зваричем. А потім ще приєднати туди Мартиненка. Ото вже трійця непотопних. Реляції від них йдуть весь час аж дуже обнадійливі. Ось-ось все закінчиться. Миром і злагодою.

Втім, більшість учасників і спостерігачів «процесу» не у захваті від ходу переговорного дійства. Більше того - налаштовані досить таки скептично. Вочевидь, сторони сповідують різні інтереси. Те, що робить верхівка НСНУ, більше нагадує відбуття номеру. Зовні робити якомога більше галасу, витирати піт з втомленого чола і зображати більше діяльності, кипучої і безперервної. Особливо вдало вони почали справу.

Заслали, вочевидь, задля сміху, розклад всіх мислимих і немислимих посад і запропонували БЮТу заповнити цю чи то шахматку, чи то ще щось незрозуміле і необов’язкове. Проте, це їх улюблена справа. Ділити і роздавати. Посади, нагороди. Посад був мільйон, точніше, десь тисяч вісімнадцять. Ото вже душу натішили.

Кабмін таким чином уже формували. Він став точним підтвердженням відомої філософської тези про боротьбу та єдність протилежностей. Такий собі експеримент поставили: як довго витримає установа, де більшість її представників працює за принципом: «хто в ліс, хто по дрова».

А наші хлопці тим часом займаються формуванням управлінської вертикалі. На місцях одних знімають, а інших ставлять. Зняли чужих, поставили своїх. Хоча більшість з тих чужих були справді профі, натомість чимало новеньких не те, що в професіонали, – в любителі не годяться. Пам’ятаєте Карцева: ті були за п’ять, але великі. А ці - за три, але маленькі. Отаких – за три - і порозставляли по всій Україні.

Отака-то дивна річ у нас робиться. Вірніше, робилася. Бо ж тепер надворі у нас – політреформа, виконавча влада на чолі з прем’єром. Але всю виконавчу вертикаль підбирає Кабміну адміністрація, тепер - Секретаріат Президента. Багато «доброго» може таким аномальним чином створена команда зробити. Та зараз не про те. Десь до літа таки по всій країні людей розставили. Тоді підоспів час, і прем’єра поміняли.

Взялися нового ставити. З першого разу прокол вийшов. Недобір. 21, пробачте, 226 не набрали. Раніш як було? Скликають бізнесменів. Обіцяють: ПДВ повернеш. Не хочеш - тоді весь бізнес знищимо. Безлошадним і безземельним - гроші пропонують. І продавлюють потрібне рішення. Тепер не так. Умовляють – «Давайте будемо жити дружно». А їм у відповідь: «Знаємо тебе, Леопольдушко! Віри не маємо». Добре. Усно не хочете, давайте письмово. Втнули такий собі Меморандум. Повна амністія. Мир, дружба. Зуб на вас, біло-синіх, не тримаємо. Ті - так, задля ока, покомизилися, не довго коверзували. Підписали. Голосують за другим заходом. Перебір, мало не 250 з чимось. Але то - не карти, тут перебір можна.

Зате що потім почалось! Янукович, що вже десь у нафталіні пересиджував, пір’ячко обтрусив. Команду покликав, і давай піаритися. Ну, мало за них чи не рай був. А помаранчеві, котрих зверху вийшло, теж на усіх усюдах прем’єрку не тихим, злим словом згадують. І такий у них дует з командою Януковича вийшов – заслухаєшся. А тут ще й такі, «нетакі», котрі з нуликом чи то в голові, чи то в дужках, підспівують. А пані Наталя!

Співали, співали хором – доспівалися: те, що зараз у політиків рейтингом називається, взяло й впало. Ну, та якби тільки у Тимошенко, то це навіть справа корисна. А тут він у себе, в улюблених, впав. Співали, веселились, підрахували – просльозились.

А тут ще ігрища з росіянами у розпалі. Всіх від тієї справи відігнали, не дамо чіпати любих друзів, коли вони такою доброю справою займаються: дурять голову росіянам. Не знаємо, як щодо росіян, але от своїм клієнтам таки добре дісталося.

Дійшло до останнього російського ультиматуму: 1-й квартал по $50, а з другого – по $230. Ну де ж наші на таку дурню погодяться! Таки своє правлять. А ті давай заглушку ставити, газ перекривати. Причому, всі, хто справу знає, розуміють добре, чого варті ті перекриття газу. Вони знають. А народу локшину на вуха вішають. Російські Медвєдєв з Купріяновим страшними очима з телевізора дивляться. Ну, чистісінький тобі Вій. Страху на людей нагнали. На превеликий жаль, для повного ефекту ще б мороз добрий вдарив, та не було.

А наші Путіну: вмремо, тато, не здамося. Десь вночі таки не втримали одне одного лякати. Наші свого добилися від росіян. Не з першого квітня, а з 1-го січня по $230 за газ платитимемо. А від туркмен він як був, так і буде. Десь його по дорозі перемішають. Тоді він нам взагалі задарма стане. По $95. І ще багато всякого підписали, що й не перелічити.

За такі новорічні «подарунки» вирішили комусь віддячити. Послали весь уряд у відставку. Якби-то тільки януковичі з медведчуками - то було б зрозуміло. Комуністи – теж за справу Леніна-Сталіна що хочеш втнуть. Але ж і революціонерка Тимошенко з ними. НСНУ їй за це: «Нам індульгенцію на Майдані видали, що б ми не робили – все можна. А ти нам - ножа у спину!» Рейтинги знову попадали.

Начебто, почали до тями приходити. Заходилися налаштовуватися до переговорів. Зрозуміло, щонайперше придумали таке, щоб в який завгодно момент дати задній хід. «А повернися-но, синку БЮТ. Ач, який ти незугарний. Відміни відставку уряду». Та і БЮТ попридумував всілякого. Кажуть, що той, хто в коаліції помаранчевих набере найбільше голосів, той і прем’єра буде пропонувати. Ну, по-перше, цього не може бути, бо цього не може бути ніколи. Це ж що виходить: якщо БЮТ набере більше голосів, то Тимошенко стане прем’єром? Але це ж так вірогідно, як верблюду пройти через вушко голки. А по-друге, всі, хто ввійде в коаліцію, той має визнати, що коаліцію очолює Президент. А прем’єр при цьому так – приший кобилі хвіст. Ну і, зрозуміло, якщо це буде, то тоді повертаємося до першого твердження. Так вважають оті троє очільників-енесенушників.

Проте, останні вісті з фронту перемовин, начебто, говорять, що світло у кінці тунелю таки з’явилося. Хай, кажуть таки, той, хто набере більшість голосів, «за отамана буде». «Слава, слава» - прокотилось і лягло до ніг». Але я вже на початку казав, що говорять одне, а думають ці хлопці, мабуть таки, інше. Останні інтерв’ю хоч Романа Безсмертного, хоч Жванії знову підтверджують: необхідність блокуватися із БЮТом – то є величезна наруга над цими особистостями. Якби не той помаранчевий люд, то очі б їх його, цей БЮТ, не бачили.

Взагалі слід зазначити, що обидві високі договірні сторони почали визнавати свої помилки. Трійця з НСНУ таки погоджується, що призначення Тимошенко було величезною помилкою. Бо тепер вона зухвало каже: я це зробила, я те зробила. А так би можна було сказати: літо біле проспівала, а тепер і потанцюй.

Ось і Тимошенко в своєму останньому інтерв’ю Сергію Лещенку з УП почала признаватися в заподіяному. Дійсно, яку б благородну задачу людині не хотілося вирішити, треба завжди вибирати компанію людей, з якою ти будеш її робити, дуже прискіпливо. Бо врешті-решт роботу оцінюють за її результатами, а не за тим, в яких умовах ти її виконував. Адже, що б там не було, але я з такими віце-прем’єрами, як Кінах, Рибачук і Безсмертний не став би на одному квадратному кілометрі жодної справи робити.

Друга помилка не менш серйозна. Пані Тимошенко, дійсно, полюбляє ощасливлювати людство у найбільш стислі строки. До того ж часто-густо попри його бажання. Простий люд оті всі «Контрабанді – стоп!», закриття СЕЗів і ВЕЗів і ще багато чого, що робилося під проводом прем’єрки, відчуває дуже опосередковано. А ось туга за перекритими оборудками далася взнаки багатьом олігархам і більш дрібним панам і підпанкам дуже грубо, явно і болюче.

Інстинкт ділитися з оточуючими ще не виробився у тих з нас, що тримають гроші, і до того ж грубі гроші. Тому так возрадувалися вони при відставці прем’єрки. Треба було не так інтенсивно брати їх за яблучко, котре адамове. А робити це методом проб і похибок. Притиснути, потім трохи відпустити, і так багато раз. Повагом, але методично. Людина не любить розставатися зі своїми грішми в брутальних обставинах. Вона прагне, щоб ви скрасили їй цей болючий процес.

Тимошенко, як нікому, вдалося об’єднати господарів життя. Ось тому вони тепер можуть об’єднатися у якій завгодно комбінації, аби не попастися під прес Юлії Володимирівни. Але й вона, судячи з цього останнього інтерв’ю, багато чому навчилася. А казали, що вона не вміє вчитися. Вміє, життя і Президент навчили.

Тому, мабуть, не дуже правий був Сергій Поярков, коли казав, що Ющенко і Тимошенко одне одного не люблять. Політики цього і не повинні робити, бо ж не на шлюбний рушник вони вступали на Майдані.

А от щодо другої компоненти гами почуттів цих наших керманичів він був близький до істини, але теж не зовсім. Ющенко її все-таки не те, що боїться, але побоюється – то це вже точно. Та й вона тепер, вочевидь, теж не те, що не поважає Віктора Андрійовича, а просто не у великому захваті від його «мужніх» вчинків.

Звідси таке побоювання, що з цього переговорного раю таки, мабуть, мало що путнього вийде. Верхівка НСНУ багато зробила, щоб викинути з воза весь непотріб, що до певної міри своєю цнотою дискредитував їх в очах помаранчевого електорату. Всіх тих Костенків, Плющів, пористів. Дуже вже нестандартного капіталіста Слободяна. Якось він на фоні панів Порошенка, Мартиненка і Жванії виглядав таки дійсно білим і пухнастим. Таким собі докором, що навіть великий капітал можна збивати більш-менш пристойними методами.

Зараз, згнітивши серце, вони йдуть на перемови зі всіма цими силами. Бо електорат їм цього не вибачить. І таки за тих Костенка-Плюща або Кличка проголосує.

Дуже дивує ставлення всього помаранчевого табору до прихильників Мороза. Хоча тут я помилився. Не до його прихильників, а до самого Мороза і його вірних клевретів. Він зараз чітко заявляє, що він ніякий не помаранчевий, а такий собі рожевий. Голосує його фракція не згідно коаліційним принципам, а виключно з точки зору електоральної вигоди. БЮТ, розуміючи, що будь-якому популізму є межа, не голосували за «дітей війни». Бо знають, що грошей в бюджеті на ці справи сьогодні нема. Соціалісти ж чхали на цю справу з вершини печерських пагорбів.

Знаходячись сьогодні в спілці із НСНУ, хлопці Мороза грайливо просторікують про післявиборчі розклади. Герой студентських баталій Олесь Доній, що належить до почту Мороза, вибалакує плани своїх наставників про можливість союзу з прихильниками Януковича. І з ними нашоукраїнці та бютівці вовтузяться. А ті, як красна дівиця, наганяють собі ціну. А виграє Янукович, вони через Химку сповістять: «Барышня легли и просють».

Єдине, що хоч трохи втішає, що Тимошенко припинила риторику стосовно Литвина. Виключення його з переговорних кіл, щонайменше, недоречне. Невже основне ядро його блоку чимось поступається багатьом неофітам всіх тих помаранчевих крил і крилець? Не перебирайте харчами, панове демократи. Треба визбирувати по краплинці і не гребувати нейтралами. Всілякі настанови: «І той, хто сьогодні співає не з нами, той проти нас», не мають сенсу. Вони співають не зовсім з вами, але й не з тими. Охмуряйте їх, залучайте. Кожен штик має бути на рахунку. Навіть соціалісти.Хочеться таки вірити, що та сентенція, винесена до заголовку, не справдиться. Не намагайтесь стати політичними трупами, аби підтвердити думку, що демократи об’єднуються тільки перед розстрілом.