Навкологоголівщина, або український Петербург
"Україна Молода" взяла інтерв'ю у Тараса Компаніченка, маловідомого фестивального кобзаря. Хоч кобзарі і повинні бути маловідомими... Наводимо кілька найцікавіших тез інтерв'ю. Торкалися наболілих питань - про мову зокрема і про культуру українську, її історію і самоідентифікацію.
— В Україні живе багато народів. Живуть кримські татари, живуть гагаузи, живуть греки Приазов'я... А ще живуть болгари, серби, німці, поляки, росіяни, живуть євреї, вірмени, мадяри на Закарпатті... Ми успадкували мову імперську. Для такої великої махіни це і була російська. У нашій ситуації потрібно сприяти таким людям, як Андрій Курков, наприклад, який дуже сильно підтримує українське книгодрукування...
Російськомовна українська література існує з кінця XVIII століття. Поруч із тим, із кінця XVI столiття — польськомовна українська література, латиномовна і церковнослов'янська українська культура. Чи там русинська, чи україно-білоруська, я б так сказав, яка тоді називалась руська... Софроній Почарський писав давньоукраїнською, Ясинський, Яворський — церковнослов'янською, Пилип Орлик — польською, Немирич — польською і латиною, Лазар Баранович — давньопольською і церковнослов'янською... Хто є серед російськомовних авторів? Там є Капніст, великий патріот; російська граматика впливає на Сковороду (він виправляє стару українську мову і церковнослов'янську за російською граматикою). Є там Шевченко, який пише російською у тому числі. Там є княжна Варвара Рєпніна. Там є Антон Пагарєльський... Це Нарєжний, Орест Сомов, Опанас Маркович, Срезневський (ну, він іншого походження, але писав російською й українською)... І ціла плеяда! Там не одинокий Гоголь, з яким якісь химерні питання постають. Хай вважають його своїм росіяни. Так само Лазара Барановича вивчає польська філологія. Тут вирувало культурне життя — не тільки у столиці, в Петербурзі, який будували не лише козаки кістками своїми, а й будували реально Гребінки, Лизогуби, Хмельницькі... Це цілий ряд родин, які мали маєтки в Петербурзі. І це український Петербург.
Та ж сама ситуація з мовою. Російській мові потрібні інститути, і це є кафедри російської філології. Прекрасно! Національні школи потрібно відкрити. Поруч з іншими російську національну церкву зробити, не імперську з оцими відхиленнями —«єдіноє православіє». Цим не можна маніпулювати. Як грузинська церква є, вірменська, польський костел (у ньому правиться служба українською перш за все, польською і російською мовами). У Вінниці Домініканський костел переробили у православну церкву, все російською мовою: «вход», «выход», «иконная лавка»! Навпроти справді костел діючий, там усі мови, все толерантно. А тут одразу так дивляться: «Только каноническим языком можно разговаривать!».