Смерть у Вежі смерті

Недільного ранку на будівництві у Львові сталася трагедія. Загинуло троє робітників, стільки ж у важкому стані потрапили у лікарню. Надзвичайна подія трапилася на ремонті вежі – цегляної майже сорокаметрової будівлі, що рівноцінно падінню з тринадцятиповерхового будинку. Стару вежу власники вирішили пристосувати під готельний комплекс. І робітники саме втілювали цей задум в життя.

Сухою мовою протоколу інцидент звучить так: «під час проведення реставраційно-реабілітаційних робіт «Східної вежі» близько 9.00 відбувся обвал елементу металевої конструкції склепіння внутрішнього колодязя будівлі на пристосоване риштування. Шестеро робітників, котрі на цей момент перебували на риштуванні впали у внутрішній колодязь».

Втім, за цими сухими словами криються жахливі людські трагедії. Неможливо описати стан Ганни Кучер, син якої знаходиться реанімації з численними переломами, ураженням органів дихання та нервової системи. «У неділю Андрій не хотів на роботу. Казав, що хоче залишитися вдома, - пересилюючи себе говорить пані Ганна. - Але за роботу у неділю було обіцяно подвійну оплату праці, а сім’ї були потрібні гроші - дружина очікує дитину…» Жінка виплакала очі – звинувачує себе, що відпустила сина на роботу.

Під дверима реанімації стоїть ще кілька людей - родичі іншого хлопця. Всі їхні спроби пройти всередину виявилися марними - лікарі невблаганні. Не називаючи себе, близька родичка хлопця охоче розповідає про умови, в яких доводилося працювати хлопцям. Виявляється, про техніку безпеки та інші «формальності» на будівництві не любили згадувати. Всі хлопці, які постраждали при обвалі, працювали нелегально. «Зарплату отримували «на чорно», навіть не можуть назвати організацію, на яку працювали», - скаржиться жінка. Вочевидь, тепер у них будуть проблеми, до яких хлопці теж мали певні стосунки. «Їм платили - вони ходили на роботу. Їх не цікавило, на кого вони працюють, а як сталася біда - всі їхні начальники повтікали», - розповідає жінка, яка, втім, не хоче називати імені. Тепер родичам хлопців доведеться докласти чимало зусиль, щоб вибити від роботодавців допомогу на лікування.

«Насправді, навіть легальна робота будівельником не гарантує безпеки, - долучається до нашої розмови жінка, яка сидить поруч на лавці. - У мене племінник два роки тому працював на будові. Впав з висоти третього поверху. Здається, невелика висота, але земля була промерзла, і він зламав хребет. Працював офіційно на чехів. Був застрахований на випадок каліцтва фіромою. Коли сталася біда - директор фірми підійшов до нього, лежачого, сказав що викликав швидку, попросив не рухатися. А щоб втамувати біль в спині - запропонував коньяку. Потім він попросив лікарів взяти аналіз крові на алкоголь, сказавши, що в нього таке враження, що будівельник був п’яний. Аналіз показав вміст алкоголю. Ні страховки, ні допомоги він фірми він через це не отримав”, - бідкається жінка.

«Один із хлопців справді народився в сорочці», - розповідає головний лікар лікарні Василь Обаранець. - Пощастило тільки одному з робітників, який знаходиться у відділі хірургії з синцями і без жодного перелому, хоча й падав з висоти майже 40 метрів». Чоловік упав на купу з піском, однак попри незначні ушкодження медики надалі спостерігають за ним, «бо можливе всяке». До постраждалих нікого не пускають, мовляв, від пережитого шоку не просто відійти.

В службі МНС повідомили імена загиблих. Це 30-річний Михайло Іванина, 35-річний Микола Коваль і 40-річний Андрій Брусь. Після падіння з риштовання їхні тіла ще довгий час не наважувалися дістати з колодязя – боялися, що ще один обвал «накриє» рятувальників. «У будь-яку мить металева рейка, що нависла на загиблими, могла обірватися і призвести до загибелі рятувальників, тому спочатку вони перерізали рейку, і тільки у неділю ввечері забрали тіла», - розповів МНСник.

Він же розповів і про обставини трагедії. Як виявилося, постраждалі встановлювали металеві конструкції Самбірського заводу металевої оснастки. Втім, слідству доведеться з’ясовувати, чи були чоловіки працівниками заводу.

Про місце, де сталася трагедія у Львові давно ходить недобра слава. Вежа являє собою гору у центрі міста з вершиною в вигляді плато. На чотирьох кутах майданчика стоять оборонні вежі. «За призначенням» фортифікаційні споруди використовувалися у Першу світову війну. Під час Другої світової на Цитаделі знаходився концентраційний табір “Шталаг 328”. За майже три роки існування табору, через його ворота, пройшло триста тисяч людей. Вижили небагато з них. Багато помирали і від хвороб і голоду, а чимало людей розстріляли. Захоронені усі жертви тут же, на Цитаделі, у Східній вежі якої підприємці вирішили робити готель з рестораном.

«Це місце – прокляте. Мама забороняла гуляти там у дитинстві», - розповідає 72-річна пані Ганна, що живе неподалік. Жінка розповіла, що з людьми, які знаходили якісь старовинні речі на Цитаделі, обов’язково траплялися нещастя. Траплялися тут і нещасні випадки, і вбивства. Приблизно 10 років тому містом ширилися чутки, що на Цитаделі орудує маніяк. Згодом це місце облюбували наркомани. І хоча ця паркова зона знаходиться в центрі міста, люди гуляють тут рідко. Хіба що останнім часом одну з веж викупили і переобладнали в офісний центр.

«Всі розмови про те, що Цитадель – прокляте місце мабуть пішли від того, що тут був концтабір, - припускає отець Андрій, місцевий священик. - А от працювати у недільний день - справді гріх». У страху, як відомо, великі очі, тож після трагедії околицями знову повзуть чутки про прокляття.

Тим часом будівництво на вежі припинили. На місці трагедії знаходиться тільки сторож і собака, а керівників, як зазначалося, застати ніяк не вдалося. Надзвичайною ситуацією перейнявся навіть губернатор Петро Олійник, який пообіцяв обов’язково з’ясувати, чому будівництво велося недільного дня. Можливо, губернатор допоможе з’ясувати і інші деталі, адже наразі виходить, що робітники працювати на «проклятому» об’єкті не на людей, а для привидів.