У газової угоди неринковий характер

Eurasia Daily Monitor, January 9, 2006, Issue 5 (www.jamestown.org) Ринкова економіка зазнала поразки в російсько-українській газовій угоді

В. Сокор

Якщо Радянський Кремль вдавався до “інтернаціоналізму” для прикриття експансіонізму Радянської держави, то Президент Володимир Путін використовує вільну ринкову економіку для того, щоб замаскувати маніпулювання Росією на державному рівні газовою торгівлею для перерозподілу її влади у Євразії та Європі. Деякі ключові європейські посадовці здається прийняли за чисту монету ці претензії на вільний ринок під час суперечки між Росією та Україною стосовно поставок газу.

Насправді, ініційована Москвою суперечка через газ не стосується комерційних питань, йдеться радше про державну незалежність України та її форму правління; угода, підписана 4го січня, безперечно позначує ніщо інше, як етап у поточній суперечці; а сама угода – включаючи елементи, що продовжують з’являтися на поверхні – означає великий крок назад для ринкової економіки. Неспроможність у Європі визнати цю реальність перешкоджає розвитку загальноєвропейської стратегії у відповідь на російську.

Ця суперечка без сумніву яскраво показала підпорядкування Газпрому Кремлю. День за днем у прямому ефірі телебачення Путін виступав у ролі справжнього господаря Газпрому, який збирає доповіді у інертних номінальних керівників та детально інструктує їх щодо того, яку позицію зайняти у переговорах з Україною стосовно цін та транзиту. За ініціативою Путіна було зроблено також тактичні зміни у позиції Газпрому під час останньої фази переговорів.

Незалежно від того, хто переміг, а хто програв, ця угода є угодою, укладеною між двома державними монополіями дуже різними за силою. Газпром продемонстрував цю невідповідність, по-перше, вимагаючи одразу підвищення ціни більше ніж в три рази з $50 до $160 за 1 000 кубометрів газу (позиція з червня до грудня); по-друге, вдавшись до штрафного збільшення до $280 (3го січня, після того як Київ не погодився з умовами). Такі різкі підвищення цін є повною протилежністю ринковій поведінці. Але вони стали можливими завдяки подвійній монополії Газпрому: на російські поставки та на транзит неросійських поставок до країни-споживача.

Залучення у цю угоду РосУкрЕнерго, загадкової компанії, оточеної чутками про корупцію, – є ще одним кроком назад для ринкових відносин на великій території від Центральної Азії до Росії і України. Кремль змусив український уряд за цією п’ятирічною угодою прийняти РосУкрЕнерго як компанію, що має виключний контроль над всім імпортом газу в Україну. Цей хід, здається, частково призначений для того, щоб у Брюсселі виникли питання стосовно виконання рішення Європейського Союзу про надання Україні статусу країни з ринковою економікою. ЄС оголосив про це політичне рішення минулого місяця. У наступні тижні дії Кремля у суперечці навколо газу були спрямовані на те, щоб виставити Україну як ненадійного партнера для Європи. Досить вірогідним видається продовження цих намагань, і в цьому відношенні РосУкрЕнерго може стати у нагоді.

Деякі спостерігачі привітали перехід на готівковий розрахунок за транзит (замість бартерних домовленостей, газ-за-транзит) як свідчення того, що ринкова економіка діє хоча б цьому відношенні. Газпром платитиме $1,60 (низька ціна навіть за регіональними масштабами, не кажучи вже про європейські стандарти) за транзит 1000 кубометрів російського газу по трубопроводу через Україну в Європу. У той же час, як тільки що заявив віце-президент Нафтогазу України Андрій Лопушанський (Інтерфакс-Україна, 6 січня), традиційна бартерна система “газ-за-транзит” залишається в силі у відносинах РосУкрЕнерго з Україною.Заплановано, що ця таємнича компанія щорічно транспортуватиме 40 мільярдів кубометрів туркменського газу до України через трубопровід в Росії. Україна платитиме за транзитні послуги РосУКрЕнерго (а не Газпрому) газом. Плата за транзит буде такою ж, як і раніше - $1,09 за 1000 кубометрів за кожні 100 км трубопроводу. Формула бартеру залишатиметься такою, як за домовленістю у 2004 році між адміністрацією тодішнього президента Леоніда Кучми та тодішнього прем’єр-міністра Віктора Януковича та Кремлем: РосУкрЕнерго утримуватиме 37,5% річного обсягу газу, який вона поставляє в Україну. При обсязі 40 мільярдів кубометрів щорічно починаючи з 2006 року, РосУкрЕнерго утримуватиме десь 15 мільярдів кубометрів дешевого туркменського газу щороку та перепродаватиме цей обсяг за високими цінами в Європу.