newspaper
flag
УкраїнськаУКР
flag
EnglishENG
flag
PolskiPOL
flag
русскийРУС
img

Символ помаранчевої революції Параска Королюк знову збирається до столиці

Символ помаранчевої революції Параска Королюк знову збирається до столиці

Активістка революції бабця Параска, світлини якої під час подій на Майдані облетіли весь світ, втратила сон. Після розриву відносин між Ющенком та Тимошенко жінка гоїть душевні рани таблетками.

66-річна героїня революції Параска Королюк із Тернопільщини поїхала на майдан Незалежності в перші ж дні революції і пробула в Києві 56 днів, дочекавшись інавгурації Віктора Ющенка. Активна бабуся не просто стояла на Майдані, а намагалася потрапити в найгарячіші точки революції, ходила пікетувати Кабмін, Адміністрацію президента, Верховну Раду. Колоритну бабцю Параску помітили журналісти, у неї брали інтерв'ю українські та зарубіжні журналісти, її показували по телевізору. За деякий час Параску Королюк почали впізнавати, з'явилось багато охочих сфотографуватися із символом революції. Зараз у жінки дуже багато світлин із різними людьми, які потім знаходили її, щоб вручити спільне фото. Ці світлини - її багатство, вони навіюють їй найприємніші спогади.

Видео дня

Гіркий смак помаранч

- Усі раділи, а що тепер з тої радості получилось... Не буде вже добра..., - почала ридати пані Параска, щойно ми переступили поріг її хатинки у селі Дорогичівка Заліщицького району. - Я тепер весь час переживаю, вночі п'ю таблетки від голови і від серця. Переживатиму, доки Ющенко з Юлею знову не об'єднаються. Я ж їх для себе не розділяла... Була велика довіра, а зараз - біль на серці.

Заспокоївшись, Параска Королюк каже: якби не будівництво пічки в хаті, вона відразу все кинула би (навіть знехтувала б копанням бараболі!) і наступного дня вже була б у Ющенка. Бо хоч регулярно дивиться усі випуски новин по телевізору, жінка не може збагнути, чому уряд відправили у відставку. Запевнила, що до кінця тижня таки обов'язково вибереться до Києва і все для себе з'ясує.

- Я туди їду, як додому. Юра Луценко, Коля Томенко, Олександр Зінченко, Віктор Андрійович - вони мені як діти, - каже бабця Параска. - Олександр Зінченко мене через паркан переніс на руках, коли я через два тижні після інавгурації приїхала цікавитись, як посади розподілили. Там люди мітингували, то він мене переніс, щоб ми могли поговорити. Віктор Андрійович тоді ще надійшов, спитав, чи не голодна, кликав піти перекусити теплими пиріжками. Я подякувала, сказала: сита перемогою і тим, що ви всі разом. І людей ще просила не мітингувати, бо ж тільки революція скінчилась...

Загалом Параска Королюк до Києва намагається приїжджати раз на два місяці - просто побачити обличчя, за які вона вболівала під час революції. Після тих буремних подій бабуся зустрічалася з Віктором Ющенком уже шість разів. Востаннє - на День незалежності, коли їй за активну участь у Помаранчевій революції вручили орден Княгині Ольги третього ступеня.

- З тих, кого тоді нагороджували в Маріїнському палаці, я була єдина проста людина, - згадує пані Параска. - Мене посадили в першому ряду. А там було стільки депутатів, різних поважних осіб, яких бачила ще на Майдані. Я була на сьомому небі від щастя. Потім віталась із Яворівським, обнімала щиро Зінченка, Литвина. Порошенка обійняла. Він десь відійшов, став збоку з людьми, а я йому кажу: "Петруню, не ховайтесь, як за грубкою, я вас і так бачу". Де я могла думати, що потім таке буде...

З орденом - лише до церкви

Отриманий орден Параска Королюк надягає лише тоді, коли їде в район або йде до церкви. Так само береже годинник із написом "ТАК! Ющенко", який їй подарував президент, коли приїжджав на ювілейну зустріч випускників економічного інституту. Цей годинник вона носить лише на свята.

Загалом, каже пані Параска, після вручення ордена її почали в селі ще більше поважати.

- Запрошують на зустрічі зі школярами, на конференцію вчителів у Заліщиках, - розповідає вона. - Керівництво області і району мене приймає, говорять зі мною, як з рівною, хоча я проста жінка і не дуже грамотна.

Бабця Параска запевнила, що під час зустрічей із високопосадовцями для себе нічого не просила. Лише спілкуючись з Ющенком якось почала нарікати на відсутність газу в селі та погані дороги, то президент пообіцяв допомогти з вирішенням цих проблем.

А до побутових, життєвих труднощів Парасці Королюк не звикати. Коли їй було півтора року - помер батько, і Параска залишилась з матір'ю-інвалідом, яку змушена була обходити, щойно трохи підросла. Пасла людям корови, не закінчивши школи, пішла працювати дояркою. Уже коли мала років 35, вирішила допомогти своїм трьом донькам і заробити на нову хату. Взимку три роки поспіль їздила в Томську область на заготівлю лісу, потім рубала ліс в Архангельській області. Ще 12 років працювала на фермі в Казахстані, де доглядала за коровами.

- Я звикла до важких умов, тому абсолютно не боялася їхати взимку на Майдан до Києва, де не маю знайомих. Знала, що витримаю до кінця, - каже бабуся Параска. - І рідні мої не відмовляли мене. Вони й не переживали особливо, бо знають - я не пропаду і будь-де дам собі раду. Правда, час від часу я телефонувала додому повідомити, що жива-здорова і що невдовзі ми переможемо.

За істиною - знову в Київ

Рішення їхати до столиці, пояснила Параска Королюк, вона прийняла після того, як побувала спостерігачем у Запорізькій області.

- Я бачила, що там фальшують вибори, там всі були проти Ющенка, - згадує вона. - І коли оголосили результати другого туру, я відразу поїхала підтримувати Віктора Андрійовича. Їхала боротися, щоб Ющенко був президентом, а Юля - прем'єром. Бо знала, що тоді люди стануть жити краще, пенсію платитимуть і перестануть у народу красти.

У перші два тижні революції пані Параска ночувала у штабі "Нашої України" - прямо у вестибюлі на постеленому матраці. Потім спала в наметах, де її радо приймали. У суботу ходила купатися та прати речі до місцевого депутата райради, з яким познайомилась на одній із акцій. А в неділю ще йшла до церкви просити в Бога справедливості і щоб президентом став Ющенко.

Удень же одягала помаранчеву спідницю, куртку, зроблену з жовтого дощовика, помаранчеву хустку, зверху обмотану помаранчевою косою з гірлянди, накидала на плечі національний прапор і йшла між люди. Каже, було стільки емоцій, що навіть не думала про їжу. Достатньо було попити чаю, з'їсти кілька ложок якогось пюре, яким пригощали на вулицях, - і знову йшла мітингувати.

Зараз від того піднесення не лишилось і сліду.

- Я розгублена, - зізнається жінка. - І не могла подумати, що хтось може розділити дружбу Юлі з Ющенком. Тепер на виборах буду вагатися, не знатиму, як голосувати.

Аби розібратися, жінка вже найближчим часом знову збирається до столиці. Відповіді на свої питання та тривоги активістка революції шукатиме у тих самих людей, яким ще зовсім недавно довіряла, за яких боролася на Майдані. Вона живе надією, що все ще можна змінити...

Олесь Подолян, Тернопіль

Досьє

Героїні Помаранчевої революції Парасці Королюк 66 років. Уродженка Заліщицького району, останні 7 років живе у селі Дорогичівка.

У Київ прибула на початку грудня 2004 року і пробула там аж до інавгурації Віктора Ющенка. За активну участь у переломних для України подіях нагороджена знаком "Гвардія революції" та орденом Княгині Ольги третього ступеня.

www.argument-ua.com