Українська міліція безсильна. Перед туберкульозом

972
Українська міліція безсильна. Перед туберкульозом

Харківські міліціонери просять врятувати їх життя. Звернення по допомогу вони планують направити до міністра внутрішніх справ Юрія Луценка.

20 міліцянтів, що охороняють арештованих, хворих на туберкульоз, стверджують, що самі почали хворіти. На елементарні засоби захисту – маски чи респіратори - немає коштів.

33-річний Олександр Щербаков, який працює у підрозділі створеному торік для охорони арештованих, хворих на туберкульоз, тепер і сам на лікарняному. Після чергового профобстеження йому призначили курс, який може тривати кілька місяців.

Видео дня

Інна Кладько, лікар-фтізіатр: «Его состояние в настоящий момент не является критичным. Оно расценивается как удовлетворительное. Но больной нуждается в лечении, в стационарном лечении и поэтому здесь проходит лечение. Согласно стандартам МОЗ, он проходит лечение по первой категории. Это лечение может длиться до 9 месяцев».

Вдома у Олександра – хвора дружина, яка нещодавно перенесла інсульт. Зараз вона навіть не може довго говорити. Проте каже, що новина, яку Олександр приніс зі служби, її приголомшила. Адже він – єдиний годувальник.

Погодитися на роботу у підрозділі, який охороняє злочинців та підозрюваних, хворих на туберкульоз, Олександра Щербакова, як і ще 21 міліціонера, змусили обіцянки керівництва. Казали, з часом бійцям нададуть спеціальний статус, збільшать платню, термін відпустки, даватимуть вітаміни. За рік, твердять у підрозділі з охорони арештованих, хворих на туберкульоз, майже нічого з обіцянок так і не виконали.

Олександр Щербаков, міліціонер ППС: «Винить я никого не могу, во-первых, потому что не было условий для профилактики, чтобы я мог предотвратить это заболевание: ни масок, ни перчаток, ни как говорится, соответствующей защиты, ни медикаментов для профилактики».

У спеціальному відділенні, де утримують арештованих, хворих на туберкульоз, лікарі в такому самому становищі, як і правоохоронці. Проте у разі захворювання можуть розраховувати на страхові виплати. А міліціонери через відсутність у них статусу спецпідрозділу про страховку можуть і не мріяти.

Юрій Коваль, старший сержант ППС: «Мы думаем, что это только начало! Только начало, что он заболел. Это хорошо, что нас оно покуда не коснулось, коснулось нашего сотрудника. Болезнь эта очень опасная, она, как радиация. Ее не видно, но она существует».

За даними харківських правоохоронців, щорічно у місті затримують близько 10 тисяч людей. І майже кожен третій з числа затриманих – хворий на туберкульоз. У слідчому ізоляторі їх приймати відмовляються. Відтак, у спеціальному відділенні є пацієнти, які вже по кілька разів були за ґратами, скоювали новий злочин і знов потрапляли під слідство. В них, як правило, відкрита форма туберкульозу, кажуть медики. Інколи стійка до будь-яких, бодай найсучасніших, ліків.

Один із нинішніх арештантів, яких у відділенні утримують більше, ніж дозволено за нормативами, вже навіть пережив свого суддю. Тут він – другий рік.

Умови, в яких доводиться працювати бійцям спецпідрозділу, дійсно не витримують критики. І місцеві медики це визнають. Якщо дотримуватися усіх правил безпеки, то тільки на захисні пов’язки міліціонерам потрібно близько 10 тис. гривень на рік. Це вдвічі більше від суми, яку тут щомісяця витрачають на лікування 60 хворих.

Наразі бійці підрозділу просять міністра МВС Юрія Луценка звернути увагу на них: присвоїти спеціальний статус, аби у разі хвороби люди могли отримати страховку, створити пільгові умови для оздоровлення, у повному обсязі платити заробітну платню та виділяти кошти на засоби особистого захисту. Місцеве керівництво зарадити нічим не може.

Ігор Вирва, заступник начальника Харківського міського управління міліції: «Пока ничего. Пока ждем только команды из МВД, если будет введен статус, значит, будет введен. Я же не могу этого решить! Ни начальник городского, ни начальник областного управления милиции не имеют права давать статус какой-то выше того, что на данный момент существует».

Полковник Вирва твердить, що керівництво міліції намагається допомогти підлеглим, як може. Звертається по допомогу до мерії, міського та обласного управлінь охорони здоров’я. Втім, остаточне рішення – саме за міністром МВС. Папери про надання харківському підрозділу спеціального статусу, твердить Ігор Вирва, відправили до міністерства ще минулого року.