Примите участие
в розыгрыше
LTE планшета Участвовать
Приз
БлогиМир

/Новости политики

Працівник АЕС вирощував марихуану прямо на території електростанції

274

...У середовищі сатаністів Львова є людина на прізвисько "Льотчик". Льотчик - тому що він дійсно колись був підполковником ВПС, служив у Стрийському авіаполку. Навіть страшно уявити, що могло статися, якби захоплення сатанізмом, "перемкнуло" Льотчика ще під час перебування в армії, коли, сидячи за штурвалом літака, озброєного ракетами, літун захотів би принести жертву Князю Пітьми.

На щастя, зараз Льотчик небезпечний хіба що для чорних котів, яких сатаністи ріжуть на чорних месах. Але те, що він міг би накоїти, було б дрібничкою порівняно з тим, що могло б статися на Південноукраїнській АЕС, де один з її працівників вирощував і курив марихуану. І "обкурений" виходив на чергування...

Добрий "план" мав Іван

Під час відпрацювання "злачних місць" Львова працівники міського відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків (ВБНОН) в одному з барів стали свідками розмови, у ході якої коротко стрижені хлопці, котрих у народі називають "гопниками", ділились враженнями від тільки-но викуреної сигарети, набитої коноплею. Судячи з червоних білків очей, розширених зіниць, нервових рухів і збуджених голосів, "марихуана" була відмінною. Братву, як кажуть на вулиці, "вставило". Та настільки, що пацани саме збирались скинутись грішми, комусь подзвонити і відправити гінця, аби купити ще "косячок" (сигарету з коноплею).

Оперативники, що короткими стрижками а-ля "учора із зони", прищуреними поглядами та блатними висловами самі були схожі на "гопів", втрутились у їхню розмову. Використовуючи вуличний жаргон, вони почали розказувати, як їх "ламає" і що понад усе на світі їм зараз потрібно "пихнути серйозного плану" (тобто затягнутись травичкою). Ті відповіли: зараз нічого немає - усе скурили, але скоро вони будуть дзвонити одному пацану, який і привозить "драп" звідкись із півдня України. "Ось він міг би щось взяти й для вас", - обнадіяли їх нові друзі. "О'кей, але якщо "план" такий добрий, то ми хотіли б замовити побільше, на всю братву. Може, дещо кентам на зону перекинемо. Влаштуйте нам з тим пацаном зустріч."

Хлопці з бару вагались. З одного боку, допомагати тим, хто зараз відбуває ув'язнення, - свята справа. А з іншого - ті, хто до них підсів, були людьми незнайомими, хоч і "своїми в дошку". Є в кримінальному світі така приказка: "Краще прийняти фраєра за мента, ніж мента за фраєра". У даному разі саме випало останнє: аргументи про зону виявились переконливими, і наркомани розповіли, як зв'язатися з тим, хто може привеpзти з півдня "план", після куріння якого по небу починають літати рожеві слоники. Так перед очі міліції і потрапив хлопець на ім'я Іван.

Зранку - гроші, увечері - конопля

Міліціонерам пощастило, адже вони отримали телефон людини, яка, можливо, є або наркокур'єром, або навіть безпосередньо оптовим торгівцем "дур'ю". А інформація про "птахів" такого польоту трапляється нечасто. Проте мати номер телефону - чверть справи. Треба поспілкуватися з тією людиною, перевірити отриману інформацію, переконатися, чи дійсно він торгує наркотиками, і якщо так, то, розробивши оперативну комбінацію, затримати "на гарячому", але лише при наявності речових доказів у момент доставки "товару" або його продажу. А здійснити це непросто - за довгі роки існування наркобізнесу дилери задля власної безпеки, розробили цілу конспіративну систему, яка буває ретельніше ніж у шпигунів-резидентів. Тому і полювання на них треба готувати ретельно й акуратно, щоб не злякати передчасно. І опери приступили до роботи.

Єдине, що вони мали на той момент, це номер мобільного телефону та ім'я. Керування операцією взяв на себе начальник міського відділення БНОНу майор міліції Олексій Тершовчин. Подзвонивши на номер, Тершовчин почав переговори. Добре знаючи "фєню" (кримінальний жаргон), Тершовчин переконував Івана в бажанні купити партію "драпу".

Іван повідомив, що має достатньо запасів коноплі - вистачить хоч на цілу роту. Для переконливості довелося трохи поторгуватись. Входячи в роль місцевого гуртового наркодилера, Олексій поцікавився, чи не може Іван організувати поставку великої партії коноплі вартістю на тисячу доларів, а може, й більше. Той відповів, що має коноплі в достатній кількості, були б гроші. "Гроші будуть. А де і як тобі їх передати?" На це Іван відповів майже класичною фразою: "Зранку гроші, вечором - пакет із коноплею". Тобто поставив умову: спочатку на його кредитну картку треба переказати гроші, і коли вони надійдуть, він привезе "товар".

Умови були жорсткими, але довелось іти на ризик. Оперативники відправили переказом на його рахунок обумовлену суму. Яку саме, наразі - таємниця слідства, але достатню, щоб купити 10 стаканів коноплі (один стакан цього дурману, залежно від якості, коштує від 200 до 400 гривень). Отримавши гроші, Іван повідомив, що скоро повезе "передачку" до Львова.

І "драп" покурити, і АЕС посторожити

У місто Лева він їхав з конспірацією, рівню якої позаздрив би Штірліц. Узявши білет на потяг Миколаїв - Львів, Іван, боячись засідки, сів на проміжній станції. Вже під'їжджаючи, здійснив аналогічний фокус: вийшов не у Львові, а за кілька зупинок до нього. Звідки і подзвонив своїм львівським "партнерам". Там Івана й "пов'язали". Пакунок з коноплею, як і домовлялись, був при ньому.

При арешті, зрозумівши, кому він намагався продати "марихуану", Іван був вражений. Та не менше здивувалися й міліціонери, коли вони почали ближче знайомитися з особою затриманого. Виявилось, що Іван на відміну від інших наркоторгівців мав роботу в серйозній структурі - працював бійцем пожежної охорони на Південноукраїнській АЕС.

Юрій Лелявський

На роботу - як на свято

"Траву" бравий еменесівець Іван вирощував прямо на території станції. Це було дуже зручно: об'єкт закритий, режимний, стратегічного значення, кілька кіл спецохорони, доступ обмежений, міліція туди доступу теж не має. А територія велика, тому навряд чи офіцери спецназу, а чи науковий персонал станції, заклопотані професійними справами, будуть звертати увагу на якісь кущики, що ростуть десь у закутках. Клімат Півдня України є сприятливим для таких рослин, тому насіння коноплі на периметр станції занесло вітром, а може, Іван і сам посіяв, вважаючи, що радіаційний фон буде стимулювати ріст його "плантації". На допитах пожежний чесно зізнався, що курив "драпчик" і... під час чергувань. "Марихуану" переважно наодинці не "тягнуть", це приємніше робити в колективі, і тому не виключено, що Іван давав покурити і своїм колегам-пожежним, і солдатам охорони. Якщо так, навіть страшно подумати, що могло прийти в голову бійцям такої "веселої" зміни під час чергування. А коли якась нештатна ситуація, "НП" чи взагалі аварія, а у хлопців фіолетові пінгвіни перед очима плавають?!

...На Львівщину Івана занесла тяга до науки - він був студентом-заочником одного із львівських вузів. Щоб, як казав, окупити дорогу, привозив із собою "план", продавав його знайомим. Потроху "обростав" клієнтурою. Хтозна, якби не арешт, можливо, склав би конкуренцію знаменитим циганським "точкам" на львівській "Індії" або став їхнім постачальником.

“Аргумент-ГАЗЕТА”, www.argument-ua.com

Наши блоги