Козинська земля коштує три «Криворіжсталі», і там сам чорт ногу зламає

Журналістське розслідування гучного конфлікту в передмісті Києва.

Частина перша

Селище Козин розкинулося на мальовничих луках, помережаних озерами й заплавами, між Дніпром й річечкою Козинкою. Зовні воно мало чим відрізняється від будь-якого іншого українського села: розбиті дороги, столітня школа і одноповерховий клуб давно чекають на капітальний ремонт. Важко уявити, що за цими похилими парканами, де буяють вишневі садки, живуть потенційні мільйонери, сукупний капітал яких сягає кількох мільярдів доларів.

Річ у тім, що майже п’ять тисяч гектарів козинських земель межують зі столицею. Звідси на хорошому автомобілі до центра Києва можна дістатися за 15 хвилин. Тому ринкова вартість місцевої землі надзвичайно висока – ціна сотки сягає до 10 тисяч доларів. За найскромнішими підрахунками Козин коштує близько 2-3 мільярдів доларів. За ці кошти літом 2004 року Пінчук з Ахметовим змогли б собі купити три «Криворіжсталі».

Перші дві тисячі козинських гектарів були розпродані ще до 2003 року. На них, як гриби після дощу, виросли елітні кооперативи, де в чудових палацах живе пів-Верховної Ради, чимало колишніх і, кажуть, теперішніх урядовців, а також «усі президенти» (так, принаймні, стверджують самі селяни, хоча доказів тому і немає).

Люди, які приїздили сюди в солідних авто, „розводили” місцеве керівництво, як свого часу іспанці дурили аборигенів Америки. Лише з тією різницею, що в Козині за землю розплачувались не намистом та ковдрами, а комунально-ремонтними послугами. За словами екс-секретаря місцевої сільради Олексія Токаря, за отримані гектари фірми розрахувалися ремонтом школи та газифікацією села.

Тривалий час життя козинців мало чим відрізнялося від побуту жителів інших сіл. Однак після раптової смерті голови сільради Федоренка, яку місцеві жителі називають дивною, все пішло шкереберть.

Перемогу на виборах голови сільської ради здобула Валентина Горобець, яка була в опозиції до покійного Федоренка. В її руках опинилася величезна спокуса - 3071 гектарів ще не приватизованої й не орендованої землі вартістю понад півтора мільярда доларів.

Плідної співпраці з депутатами, як це було за часів Федоренка, у нової голови не вийшло. Горобець стверджує, що кішка між нею і місцевими обранцями перебігла, коли вона провела інвентаризацію і наклала мораторій на продаж землі, в якому були «шкурно» зацікавлені депутати. Ті, в свою чергу, звинувачують Горобець у порушенні закону. Мовляв, вона все-таки продавала землю, але одноосібно, без відома депутатів і відповідних рішень сесії сільради.

Обидві сторони сходяться в одному: високопосадові прохачі тягнулися до сільради табунами. Горобець розповідає, що в неї вимагали сотні гектарів землі фірми Пінчука, Кучми, Бакая, запорізького екс-губернатора Кучеренка, а також тодішній губернатор Київщини Засуха та Василь Кудрявцев - перший заступник генпрокурора Васильєва. «Коли я йому відмовила, він пообіцяв порушити кримінальну справу. І порушив», - скаржиться голова козинської сільради.

Опоненти ж Горобець наполягають на тому, що вона насправді не була такою принциповою в земельному питанні. На їхню думку, вона або вже роздала, або пообіцяла великі наділи фірмам: «Порошенка, Тимошенко, Потебенька, Васильєва і Петра Ющенка».

Хто бреше, хто правду каже – біс його знає. Як би там не було, через рік після обрання Валентини Горобець головою сільради, генпрокуратурою Васильєва проти неї була порушена кримінальна справа. Водночас значно погіршилися її відносини з місцевими депутатами, які майже одноголосно проголосували за дострокове припинення повноважень Горобець. Натомість козинська голова зібрала по селу підписи про недовіру депутатам, назвала цей збір підписів референдумом і організувала їхні перевибори.

При цьому жодна із сторін не надто переймалася дотриманням закону. Депутати, оголошуючи імпічмент Горобець, не запросили її на засідання. А за законом сесія сільради без присутності сільського голови не має законної сили. Так само суперечили закону про місцеве самоврядування перевибори депутатів. Адже розпустити сільраду можуть лише самі депутати на своєму засіданні.

Під час різдвяних свят в січні 2005-го у Валентини Горобець було два приводи для радості. По-перше вона святкувала закриття генпрокуратурою Піскуна кримінальної справи проти неї за відсутністю складу злочину. По-друге, її тішив початок висунення кандидатів в депутати сільради. 27 лютого мали відбутися перевибори, результат яких передбачити було дуже легко. Розігнані новою владою депутати майже в повному складі не брали участі в перегонах.

Однак свято для Горобець тривало не довго. Коли Київ нарешті відпочивав після помаранчевої революції, в Козині революція тільки розпочиналась. При чому події тут розгорталися значно драматичніше. 8 січня у двері сільради в’їхав бульдозер, давши таким чином сигнал для початку штурму місцевого „Зимового”. Це розігнані депутати намагалися захопити владу в свої руки. Домовившись про підтримку з районною владою - на той час ще засухівською - та районною міліцією, вони виголошують, що Горобець нелегітимна, та захоплюють сільраду. Через кілька днів прихильники Горобець відвойовують адміністративну будівлю.

Обласна прокуратура поставилася до баталій серйозніше, ніж можна було очікувати. За статтею «масові заворушення» проти учасників бійки порушили кримінальну справу. Однак дивно, що у якості обвинувачених чомусь проходять лише Горобець та її прихильники, яким тепер „світить” від 2 до 8 років позбавлення волі.

Треба сказати, що прокуратура досить довго вивчала справу, перш ніж кваліфікувати цей інцидент як „масові заворушення”. За цей час козинці встигли провести нові вибори, й у селі з’явилася ще одна сільрада. Попередній склад сільради не визнавав виборів, і депутати засідали переважно по санаторіях. Вони навіть встигли ще кілька разів зняти козинського голову з посади.

Нові депутати на чолі з Горобець зайняли другий поверх сільради, де покійний Федоренко встиг зробити євроремонт. Старі депутати на чолі з в.о. голови Токарем облюбували перший поверх тієї ж будівлі, де все нагадує про радянські часи.

Конфліктуючі сторони вже почали звикати до такого співіснування, аж раптом Горобець запроторили за грати. Підставою було поновлення старої справи за зловживання службовим становищем, а також звинувачення в організації масових заворушень. Через кілька днів Печерський суд підтримав обрану прокуратурою міру запобіжного заходу - утримання від вартою.

Але … лише чотири кілометри лісу відділяють Козин від села Безрадичі, де знаходиться дача Президента України Ющенка. Саме туди і подалися прихильники Валентини Горобець, шукаючи захисту для своєї лідерки. Очевидці тієї бесіди кажуть, Президент їх уважно слухав аж годину, а потім по мобільному телефону зв’язався з Піскуном. «Ця жінка десятьох вас варта», - доводив Ющенко Святославу Михайловичу, геть забувши про свої наміри боротися з „телефонними правом”. Піскун, вірогідно, погодився з залізними аргументами глави держави, і Горобець звільнили за лічені години.

Однак за два дні в президентські ворота знову постукали. Вийшов, кажуть, Віктор Андрійович на двір, і бачить: знову козинці. На цей раз прийшли розігнані депутати, вимагаючи повернути жінку до в’язниці.

Вислухавши місцевих депутатів, Ющенко вирішив помирити конфліктуючі сторони. Для цієї відповідальної місії скликали високу комісію. В той день, коли Апеляційний суд підтвердив рішення Печерського суду про утримання Горобець під вартою, вона в президентському кабінеті разом з козинськими депутатами спілкувалася з секретарем РНБОУ Петром Порошенком, генпрокурором Піскуном, головою Київської держадміністрації Євгеном Жовтяком, помічником Ющенка Вірою Ульянченко та іншими миротворцями. Порадившись, арбітри винесли рішення: зобов’язати депутатів дружити з головою, а голову - з депутатами.

На щастя, третя сторона конфлікту – депутати новообраної сільради – вирішили не ускладнювати життя президенту і не пішли не аудієнцію в Безрадичі. Не виключено, що в такому разі і їм би перепало трохи повноважень, а в Козині з’явилася б перша в Україні двопалатна сільрада.

Наприкінці травня під наглядом «Беркуту», губернатора Євгена Жовтяка й помічниці президента Віри Ульянченко обидві сторони повинні були подати один одному руку. Однак миротворча місія не вдалася. Хоча Горобець визнала нелегітимними ініційовані нею перевибори в сільраду, старі депутати відмовилися скасовувати рішення семи „сесій”, проведених в санаторіях «Жовтень» й «Пролісок». На цих засіданнях вони встигли кілька раз позбавити Горобець повноважень голови. Покласти край козинській інтифаді не вдалося, і роздратована Віра Ульянченко пригрозила присутнім прямим президентським правлінням. Однак Віктор Ющенко начебто навідріз відмовився від високої честі стати Президентом Козина.

Четвертого червня Євген Жовтяк, всупереч закону про місцеве самоврядування, особистим розпорядженням призначив сесію Козинської сільської ради. Це повинна була бути друга спроба замирення сторін. Однак старі депутати на сесію не з’явилися, як і сам губернатор Київщини. Подейкують, брати участь у конфлікті йому заборонив Президент. Чергова спроба поставити крапку в протистоянні провалилася.

Валентина Горобець використала позачергову сесію для спілкування з прихильниками, яких вона запевняла, що не допустить президентського правління в Козині. «Кучма не забрав землю в Козина, а тепер нова влада хоче? Нікому не віддам. Їм теж потрібна печатка козинської ради. У нас тисячі гектарів лісів першої категорії!», - виголошувала Валентина Іванівна.

В розмові з «ОБОЗом» Горобець стверджувала, що Жовтяк особисто зацікавлений зіпхнути її з посади, тому що вона, з її слів, відмовила одному його однопартійцю у виділенні 77 гектарів землі в заказнику „Козинський” під будівництво гольф-клубу для мешканців елітного котеджного містечка «Золоті Ворота».

Клубок інтриг навколо селища Козин заплутується дедалі дужче. Далеко не останні обличчя старої і нової влади мають тут свої інтереси, тому не варто сподіватися на неупереджене розв’язання конфлікту. Навіть глава держави вирішив дистанціюватися від козинського вузла, заявивши спересердя: „нехай козинців вибори розсудять”.

«ОБОЗ», в свою чергу, вирішив не чекати 2006 року, і спробував самостійно розібратися в причинах конфлікту.

Діла буде