Ющенко – жертва свободи слова

Скандал, що виник у стосунках між Президентом України і журналістами (їх вже, як мінімум, 200), знаменує дуже добру зміну в державі: нарешті в Україні запрацювала Система. Система свободи слова. Не свобода слова, контури якої хтось окреслив. Не свобода слова, кимось дарована. Запрацювали загальні для всіх закони, і кожен має по цьому закону відповісти.

Повів себе негідно Президент - будьте добрі, треба вибачитися. І Президент вибачився. Вимагає суспільство в особі журналістів звіт про доходи і витрати Президента, треба їх представити. Живе син Президента не за доходами, треба вияснити, покарати і припинити цю практику. Це і є справжня демократія і транспарентність влади. Це і є вищий ступінь реалізації бажань Майдану. Коли хтось сьогодні кричить, що "ми не за те стояли на Майдані", це від лукавого, і на Майдані він лукавив. Ми на Майдані саме тому й стояли: щоб доля суспільства не залежала від однієї людини, а щоб була саморегулятивна система.

Хтось з Вас знає як себе поводила і в межах яких сум вела життя Олена Франчук (Кучма), а яким є моральний облік першого зятя Кучми - Франчука? Не знаємо ми досі і про розмах життя екс-Президента Кучми. Але, повірте, він не жив і не живе за декларацією.

Ми не знаємо про витрати сина Леоніда Кравчука, хоча можна не сумніватися - вони не співпадали з його "білими доходами". Недарма, Г.Омельченко його звинувачував у дуже масштабному дерибані. Якось тихо і з хохмою всі згадують про "хатинку" Л.Кравчука у Швейцарії, ні, щоб послати туди кореспондента, де б він в деталях описав параметри "хатинки"... Але про трати Ющенка-молодшого ми тепер знаємо майже все.

І вина в цьому, насамперед,... Віктора Ющенка. Саме він приніс в суспільство нові правила, де ніхто не обмежує свободу слова, де журналіст і Президент відрізняються не статусом, а характером виконуваної роботи.

Людина, у якої є гідність, не може сприймати звертання на "Ти", "морду" і негідний тон. Тому можна тільки вітати порив журналістів, які не сприйняли відверто негідної поведінки Президента у цій ситуації. І емоційний стан Президента - тому не виправдання. Але і тут треба дотримати міри - з брудною водою не можна вихлюпувати дитину. Президент також людина, і його можна і треба пробачати. Як кожен з нас пробачає подібні зриви від своїх товаришів і знайомих.

Президент держави - це особа з величезними повноваженнями (принаймні у президентсько-парламентських державах). Як головнокомандуючий він може посилати по кілька сотень тисяч солдатів на смерть, як особа, що призначає міністрів, він може робити масові репресії і затикати всім рота. З усіх своїх можливостей він скористався лише однією - словом образив журналіста.

Наш Президент допоміг нам вийти з бандитської неволі, дорого заплативши за це. Наш Президент навчив цілу націю, як робити безкровно революцію. Наш Президент показав, що своєю державою можна пишатися. І якщо ми запам'ятаємо Віктора Ющенка лише по емоційній репліці журналісту - гріш нам ціна, ми будемо достойні лише кучм, лукашенків і інших персонажів совкового зоопарку. Нація, яка не цінує своїх героїв, не вартує їх.

Дивує й інше. Чому ми виставляємо моральний стандарт лише до Президента? Чому не виставити його і до журналістів, що підписали звернення? Скажімо, чому вони працювали під час "мочилова" Ющенка на каналах, що показували рекламу про "трисортність" України, чому вони подають руку Піховшеку, Мустафіну, врешті, чому беруть зарплату в "конверті"? Серед підписантів під Вимогою до Віктора Ющенка вже з'явилося багато "відомих" прізвищ - прес-секретар Б.Колесникова, редактор сайту СДПУ (о). Добра тенденція, друзі...