Лазаренко – герой України

Про нього знають те, що він – живий символ корумпованості українських політиків. Крадій на мільйони доларів, якого мали засудити у США на більш як 100 років. Політичний труп, котрий не має ніяких електоральних перспектив в Україні. Персональний ворог Кучми. Носій компромату на багатьох колишніх. Екс-лідер дніпропетровського клану з кримінальним запашком.

Список “чеснот” Лазаренка можна продовжувати, та останній рядок цього списку вражає кожного: Лазаренко прямо на очах перетворюється в героя нового часу, якого заповзято взялися воскрешати з попелу. Лазаренко виявився комусь потрібним.

Ще рік тому ніхто не міг передбачити такий лібералізм, коли ефір на провідному каналі “Інтер” отримала людина, на яку вішали найрезонансніші економічні та кримінальні злочини останнього часу. Поява панамського біженця Лазаренка в безпосередній близькості до лінії фронту сучасної української політики стала сюрпризом. Але тільки на перший погляд. Насправді можна побачити чітку логіку і в діях Лазаренка (який говорить про своє швидке повернення у Вітчизну), і в діях української влади, яка дала опальному екс-прем’єрові не тільки доступ до ЗМІ, а й сприяє остаточному виправданню Лазаренка в каліфорнійських судах. Якщо з Лазаренка знімуть усі звинувачення (а до цього йде), то про руку Києва слід буде не просто говорити, а стверджувати. Та вже тепер можна припускати, навіщо владі потрібне “перезавантаження” Лазаренка і яку місію він відпрацьовуватиме на Дніпрових кручах.

Кучму геть

Зовсім по-новому почала звучати знайома пісенька Лазаренка, що його справу сфабрикував Кучма. Раніше ця теза виглядала як волання ображеного. Та в пост-Майданній Україні вона має всі шанси зробити Лазаренка героєм. Павло Іванович безперестанно пояснював небажання повертатися в Україну саме загрозою своєму життю. Тож після зміни влади Лазаренко впевнено захоплює найвигіднішу для нього нішу – нішу жертви кучмівського режиму. Нішу, яка здатна викликати в певної частини українців якщо не переосмислення свого ставлення до Лазаренка, то принаймні співчуття йому на тлі своєї нелюбові до старої влади.

Важко казати, що позиціонування Лазаренка як жертви додасть йому політичних дивідендів. Таке позиціонування більше грає на руку владі. Лазаренко для Банкової – інструмент у переслідуванні Кучми: не царське це діло когось репресувати, а от посередництвом Лазаренка... Відроджений Лазаренко – це персоніфікований антикучмівський проект влади. Саме Павло Іванович своїми заявами і доказами формалізуватиме підстави можновладців-силовиків “рухати” екс-президента та його свиту.

Лазаренко: “Кучма несе персональну відповідальність за сотню найважливіших народногосподарських об’єктів – від обленерго і вугільних об’єднань до найпотужніших підприємств чорної металургії, вкрадених у держави. Наголошую, вкрадених. Адже цинічно кралося практично все: від ФК “Динамо” до телевізійного 11-го каналу в Дніпропетровську. Мені ближча цифра, названа Кабміном, – 3 тисячі об’єктів, приватизованих із порушенням закону”.

Багатозначний факт: очолювана Лазаренком партія “Громада” (вона не знята з реєстрації в Мін’юсті) подала судовий позов – із метою притягнення Кучми і “його пособників” до кримінальної відповідальності. “Мої соратники надали Генпрокуратурі десятки фактів злочинної діяльності з фальсифікації кримінальних справ, катування і переслідування лідерів опозиції, грубого тиску на народних депутатів за допомогою силових структур. Це буде показовий судовий процес над кримінальним режимом Кучми, і я впевнений, що я цей процес виграю”, – заявив Лазаренко в одному з численних інтерв’ю, чим дав зрозуміти: тільки-но з’явиться політична воля держави, як цей позов піде в хід.

Лазаренко мріє про помсту Кучмі, адже той зруйнував його кар’єру і капітал. А жага помсти, як відомо, – ірраціональний чинник, який змушує людину діяти за будь-яку ціну. Навіть без видимої вигоди для себе.

Григоришин-2

Активна робота Лазаренка на антикучмівській стезі неминуче зіткне його з Віктором Пінчуком – зятем екс-президента і розпорядником його бізнесу. Саме Пінчука Лазаренко вважає одним із найбільших своїх суперників. Пінчук був конкурентом Лазаренка, оскільки обидва походять з однієї області – Дніпропетровської. Зрозуміло, що Пінчук використовував свій статус “президентського зятя” у бізнесових справах. Екс-прем’єр відкрито звинуватив Пінчука в нищенні свого бізнесу: “Мій бізнес (а я ще 1989 року створив перше фермерське господарство на Дніпропетровщині) і бізнес моїх партнерів був до 2000 року цілком знищений Пінчуком. Він відібрав усе”, – на всю Україну заявив Лазаренко.

А сільськогосподарський бізнес у Павла Івановича був дійсно потужним. Залучалася племінна худоба та інвестиції з Голландії. За кілька кілометрів від ферм Лазаренка, якими керував його брат, навіть поставили пам’ятник голландському бичку. А щоб ніхто не вкрав таку купу кольорових металів, поруч облаштували міліцейський пост. Для чого – невідомо: навколо тільки степ.

У світлі останніх перипетій навколо “Криворіжсталі” і загострення конфлікту між Пінчуком та урядом повернення Лазаренка цілком вигідне для влади. Адже Пінчук залишається дуже впливовою особою, боротися з якою важко. Пінчук неодноразово оприлюднював песимістичні прогнози щодо іноземних інвестицій в Україну. Зважаючи на високий авторитет цього бізнесмена, не виключено, що до провалу інвестиційної політики влади доклався він сам. Лазаренко, керований жагою помсти, годиться для невдячної боротьби з Пінчуком. Він боротиметься з президентським зятем, сприяючи залученню американських інвестицій. Крім того, і сам Павло Іванович не бідний – нікому не відомо, скільки купюр осіло на його таємних рахунках. Усі ці гроші можна вкласти в економіку України, а народу прозвітувати про виконання програми залучення інвестицій.

У “помаранчевій” Україні вже використовувалися бізнесмени для противаги іншим бізнесменам. Так було з російським підприємцем Костянтином Григоришиним, який, замість влади, вів “брудну” гру проти Суркісів. Зі сторони було видно, що держава негласно підтримувала Григоришина в його намаганнях підсікти есдеківський клан. Нічого Григоришин не досяг (ні “Динамо” не відвоював, ні обленерго), зате досягнула влада – примусила есдеків себе боятися і поважати. Якщо Лазаренка задіють саме в такій іпостасі (лякалочки), то матимемо вже систему. Лазаренко, знову ж таки, нічого може не здобути, окрім почесного звання “помаранчевого фактора стримування для амбітного Пінчука”.

Тимошенко: тримай дистанцію

Реанімація Лазаренка в Україні конче потрібна насамперед йому самому. Це справа честі – відновити репутацію. Зрештою, завжди хочеться бути першим хлопцем у селі, ніж двадцятим у місті. Лазаренко – звичайний багатій у США, яких немало. Застава, за якою випустили Лазаренка із в’язниці, становить 65 млн доларів. Сім’я Лазаренків придбала будинок, який належав голлівудській зірці Еді Мерфі, за 6,7 млн доларів. Він має два майданчики для посадки гвинтокрила, 41 кімнату і п’ять басейнів.

Павло Іванович цього ніколи не втратить. Але для нього залишитися розкошувати в Америці означатиме політичну смерть. Як це так: жертва Кучми вмила руки й наплювала на Батьківщину! В інтерв’ю “Независимой газете” Лазаренко підтвердив: “Я хочу повернутися в Україну і збираюся займатися політикою. І зможу це зробити, адже в мене немає і ніколи не було конфліктів із законом, а був конфлікт із Кучмою і його оточенням. Зараз ситуація в країні повністю змінилася”.

Для повернення екс-прем’єра складається сприятлива ситуація. Прем’єром стала колишня колега Лазаренка Юлія Тимошенко, яку підозрювали в махінаціях в “Єдиних енергетичних системах” (до тієї компанії причетний і Павло Іванович). Прем’єрці не вигідне зараз зближення із Лазаренком – воно відновить нездорові асоціації. Але якщо політичній еліті таки буде потрібне повернення Лазаренка, то він про деякі справи декого мовчатиме, якщо йому запропонувати щось навзаєм.

Лазаренко з великою пошаною говорить про Тимошенко, хоча: “Ні, не спілкуюся. Я дуже шанобливо ставився до Тимошенко і радий, що вона змогла вистояти і перемогти. Перед нею стоять ще нелегкі випробування. Дефіцит українського бюджету становить 32 млрд грн”, – зазначив Лазаренко. Усе прозоро: з одного боку Лазаренко критикує Тимошенко, але з іншого не говорить нічого нового, що могло б їй зашкодити. Пізніше може виявитися, що інформація про дефіцит бюджету була недостовірною.

Порушену Генпрокуратурою справу проти Лазаренка можна й закрити. Адже реальних доказів причетності Павла Івановича до гучних політичних убивств немає. Так уже було з нинішньою прем’єркою. Чому ж не може статися з колишнім прем’єром? Лазаренко, аби не кидати тінь на Тимошенко, може повернутися і в ролі такої собі “конструктивної опозиції”. Зараз популярно бути конструктивістами – можна будь-кого критикувати й не нести жодної відповідальності. Досвід не нести відповідальності Лазаренко вже дуже швидко здобуде.

Досьє

Павло Лазаренко народився 23 січня 1953 р. в с. Карпівка Дніпропетровської області в селянській родині. Закінчив Дніпропетровський сільськогосподарський інститут (агроном). 1979 р. очолив колгосп ім. Калініна, від середини 80-х займався підприємництвом. 1992-го – став нардепом, до 1994 р. був призначений представником президента Кравчука у Дніпропетровській області. 1994-го – очолив Дніпропетровську облраду, 1995-го – ОДА. За поданням прем’єра президент Кучма призначив Лазаренка першим віце-прем’єром. 28 травня 1996 р. Лазаренко очолює уряд. Пробув прем’єром рік. 1998-го – стає нардепом й очолює фракцію “Громада”. 14 вересня 1998 р. Генпрокуратура порушила кримінальну справу за розкрадання держмайна в особливо великих розмірах. 17 лютого 1999 р. Верховна Рада зняла депутатську недоторканність із Лазаренка. За тиждень до цього він виїхав з України, був затриманий в аеропорту Нью-Йорка, де одразу ж попросив політичного притулку. При Лазаренкові було знайдено 9 паспортів різних країн. Червень 2000-го – Женевський суд визнав Лазаренка винним у “відмиванні” грошей і засудив до 18 років ув’язнення умовно. 14 липня 2003 р. Лазаренка звільнено із в’язниці під заставу 65 млн доларів. Від початку розслідування з 53-х висунутих звинувачень залишилося тільки 14. За словами адвоката Лазаренка Марини Довгополої, якщо суддя скасує не всі 14 пунктів звинувачення, що залишилися, то захист негайно подасть апеляцію. 28 червня 2005 р. Лазаренко отримав прямий ефір на телеканалі “Інтер”, де звинуватив Кучму в незаконній приватизації та причетності до смертей Щербаня і Гетьмана.

Гнат Тарківський, Остап Дроздов

До теми

Фантастична версія, яку не можна виключати: Лазаренко – агент ЦРУ. Зважаючи на термін перебування у США і теплі стосунки з американськими спецслужбами, яким, мовляв, “я завдячую життям”, цілком можливо, що він стане засланим агентом. Підтвердженням тієї версії є дуже тісні зв’язки Лазаренка з майором Мельниченком і колишнім депутатом Олександром Єльяшкевичем. Ці особи, як відомо, тісно співпрацюють з американськими спецслужбами. А в світлі заяви представника держдепартаменту США Пола Картнера, який розкритикував економічну політику України і стан демократії, можливо, Лазаренко стане новим представником американських інтересів в українській політиці. Крім того, маючи людину серед політичної еліти (а Лазаренко вмонтується саме туди), можна отримувати інформацію з перших уст.

Павла Івановича треба арештувати

Святослав Піскун, Генеральний прокурор

Я не раджу Павлу Лазаренку повертатися на Батьківщину. В Україні на нього чекає те, що чекає на всіх, проти кого розслідується кримінальна справа, – кримінальне переслідування. У нас є свої відносини з Павлом Івановичем. В Україні існує кримінальна справа, по ній висунуті обвинувачення. Вони йому не пред’явлені, бо його немає в Україні. Стосовно Лазаренка обрано міру запобіжного заходу – арешт. Міру обрав суд. Щоб її скасувати, потрібні якісь зміни у слідчих діях. Однак сьогодні підстав для скасування вимоги щодо арешту Лазаренка немає. Адже що буде, коли він приїде в Україну і втече? Що, генпрокурор сяде замість нього?

Лазаренко – другосортний політик

Ігор Шурма, народний депутат, СДПУ(о)

Як я почну говорити про ставлення до Лазаренка, то ви всього не напишете. Про його повернення в Україну можна буде говорити лише після того, як він уладнає свої стосунки з американським правосуддям. Про політичне майбутнє Лазаренка в Україні – те саме. Треба говорити, які політичні перспективи має Українська держава. Вже після того, як ми збережем шанси в цій державі на можливість працювати різним політичним силам і постатям, тоді можна говорити про шанси Лазаренка. Те, що відбувається зараз із так званою євроінтеграцією України і з “добровільним” прийняттям СОТівських документів, – є великим застереженням, що в України є велике майбутнє для розвитку самостійних політичних сил. Якщо Україна перестане бути самостійною державою, якщо вона уніфікує своє законодавство й увійде в СОТ на тих умовах, які їй поставили, то я думаю, що великого майбутнього ні в Лазаренка, ні в інших лідерів в Україні не буде. Оскільки з другосортним політиком не будуть рахуватися.

Це талановита людина

Олег Зарубінський, народний депутат, НПУ

Я ніколи з Лазаренком не працював. Я працював із політикумом після нього. Вам краще звернутися до тих, із ким він працював, – ділових партнерів і “подєльніків”. Це надзвичайно енергійна, своєрідно талановита людина, має чудові ділові здібності, пам’ять нормальну – тобто всі професійні якості високі. А щодо моральних, то я думаю, вони такі ж, як і в багатьох людей, які з ним працювали. В Україну найближчим часом він не повернеться і серйозного політичного майбутнього не має.

http://www.argument-ua.com/