На біса така автостраховка?

Навіть поставивши на платній стоянці придбане за кредит авто, оснащене суперовою сигналізацією, не будь впевненим, що його не вкрадуть

Ця історія - віддзеркалення нашого суспільства з низькою правовою грамотністю одних і з намаганням інших цим скористатися.

...Юрій М. вирішив купити авто, яким марив, скільки себе па­м'ятає. За ті роки, поки хлопчина виростав на чоловіка, а чоловік заробляв на свою мрію гроші, "Фольксваген" все гарнішав — від моделі до моделі. І одного ра­зу, сівши в автосалоні за кермо Мultivan-2,5 TDI, Юрко зрозу­мів, що це саме вона, його "крута тачка". Розкішна річ коштувала чимало — 50 тисяч доларів!

І пішов наш герой позичати гроші. Умови кредиту, які запро­понував банк "Універсальний", його влаштували. Ось лише, кредитор наполягав, щоб маши­на була застрахована саме в одно­йменній страховій компанії "Універсальна". А Юрій Іва­нович волів би довірити своє авто іншій, яку знав багато років. "Од­нак у банку сказали, — пригадує мій співбесідник, — що позику дадуть лише за умови співпраці клієнта саме з їхньою страховою компанією». До речі, як ми з'ясу­вали, банк не мав права нав'язу­вати такої умови. Втім, зараз мова не про це.

В СК "Універсальна", як каже Юрій М.. його переконливо за­певнили, що в застрахованих у цій компанії не крадуть машин, при­наймні жодного такого випадку наразі не було. Страховики палко запевняли, автосалон вихваляв суперзахисну систему сигналізації «Мобілайзер», що входила в комплект до машини, — все це так притупило пильність новоспеченого власника розкішної іномарки, що він погодився за­страхувати свою машину саме тут.

Тепер Юрій вважає, що вдома, у тиші та спокої він неодмінно звернув би увагу на такий дивний пункт угоди: від 23.00 до 6.00 авто має стояти на паркінгу, який охороняється. Що ж, не звернув на не особливої уваги тому, що й так тримав уже кілька років стару машину на платній стоянці по­близу дому. Тож які проблеми? І цю там же ставитиме! І допіру тепер втямив: страхова компанія таким чином знімає з себе відповідальність за безпеку машин уночі. Тобто угода "врізана", діє не цілодобово, а лише 17 годин на добу. Цікавенька ситуація! Платить клієнт страховій ком­панії, ще й немало — 5,57 від­сотка вартості автомобіля (14 118 гривень на рік!), а вона перекладає мало не половину страхового ризику на автостоянку. І, зви­чайно ж, із нею не ділиться!

...Той день Юрій пам'ятає так, начебто відтоді й не минуло вже понад рік. Заїхали пізно ввечері на стоянку. За кермом була дружина; вчив її ставити машину, вимикати світло, переводити на режим ручного гальма... Вона ж і пішла до сторожки заплатити за послугу. Охоронець, каже Юрій, узяв у жінки п'ять гривень, зробив відповідний запис у журналі ре­єстрації автомашин. Коли ж уранці власник прийшов по "ко­леса", його "Фольксвагена" на звичному місці не було. Машину вкрали.

Юрій одразу ж викликав мілі­цію, страхового агента, слідчу групу, директора автостоянки. Були складені відповідні акти, взяті потрібні свідчення. Сто­рож, розповідає потерпілий, підтвердив, що машина за­їхала на стоянку і "ось ту­течки стояла", показав журнал реєстрації, в яко­му був запис про те, що авто поставлене під охо­рону. Слідчі, зі слів Юрія, завбачливо зня­ли ксерокопію цієї сто­рінки, щоб, чого доб­рого, не пропала, і дали завізувати її директору паркінгу підписом і пе­чаткою. Начебто додержано всіх юридичних фор­мальностей. Щоправда, тепер у суді виявляється, що то й не документ зовсім, а якась фільчина грамота, просто аркуш паперу і номерами автомашин, на якому навіть не вказано, що то витяг із журналу реєстрації. Але ж, пардон, це робота не якогось там дилетанта, а професійних слідчих!

Юрій хоча й пережив чималий ефес, але заспокоював себе тим, що машина застрахована, він втратить хіба що "франчизу" — 10 відсотків її вартості, що, зреш­тою, теж немало — п'ять тисяч доларів. Правда, бувалі люди радили звернутися не до професіоналів-правоохоронців, а до бандитів. Мовляв, за викуп вони повернуть машину. Але пан Юр­ко обрав законний шлях, адже в нього, здавалося, на руках усі ко­зирі...

Та давно минули зазначені в угоді терміни, а страхова ком­панія, каже Юрій Іванович, не квапиться виплачувати відшко­дування. Вона вимагає від влас­ника викраденого автомобіля угоду з платною автостоянкою або принаймні чек про те, що він заплатив того дня за стоянку 5 гривень. Про яку угоду йдеться, пан Юрій не розуміє, він чо­тири роки користується цим паркінгом, але жодних угод ніко­ли з ним не укладав. А щодо чека, то де його взяти, якщо нема ка­сового апарата?

Зрештою, страховою угодою, яка на руках у пана Юрія, не передбачені такі документи. Чому ж компанія їх вимагає? її працівник Орест Вачков у роз­мові з кореспонденткою "Екс­пресу" визнав, що то їхній "про­кол" у договорі, але при тому наполягав, що раз у іншої сто­рони конфлікту нема підтверджувальних документів, що машина стояла на паркінгу, то страхове відшкодування не нале­жить виплачувати.

А тут і банк спохватився, що клієнт кредиту не сплачує, подав на Юрія М. до суду. Довелося й нашому скривдженому судитися зі страховою компанією, тепер ці дві справи розглядаються разом. Слідство, яке працювало по сві­жих слідах злочину, злодія не знайшло, але принаймні вста­новило, каже адвокат Юрія Іва­новича, що машину вкрадено саме зі стоянки. Сама слідча райвідділу міліції Лариса Смирнова не підтвердила і не спрос­тувала цієї інформації, послалася на таємницю слідства. Суд ще триває, тож про його вердикти го­ворити передчасно. Тягнеться цей процес дуже вже довго, тому чоловік у розпачі звернувся до газети.

Невже в нашій державі нічого не змінилося?

Евгенія РОМАНІВ, «Експрес»

Юрій М.: «Я втратив машину і купу грошей»

"Правду в нас кажуть: від тюрми і від суми не зарікайся! Ще вчора я був заможним, їздив на шикарній машині, плекав грандіозні плани, знав, задля чого працюю... А сьогодні проти мене відкрили судову справу, мені загрожує опис і розпродаж майна за борг перед банком. Я вляпався в таку історію, з якої не скоро виберуся. А скільки грошей пішло коту під хвіст! Машина коштувала 50 тисяч доларів, тож неминуче втрачаю п'ять тисяч на "франчизу", страховка обійшлася майже в три тисячі доларів, відсотки за банківський кредит потягнули також на добрячу суму, вже не кажу про самі внески. Уявіть собі, як мені їх тепер сплачувати банку за ніщо, адже машини нема, її вкрали!

В чому ж моя провина? Ніхто не скаже, що я діяв безвідповідально. Адже застрахував машину, оснастив її найкращою системою захисту і не кинув десь напризволяще, а поставив на платну стоянку. Що я міг зробити більше? І ось вам результат. У якій країні ще могло таке трапитися з людиною?

Не вчитався у страхову угоду? Тепер я твердо знаю, що цю угоду спе­ціально укладають так, щоб людина чогось та не добачила, не врахувала. Страхові компанії здирають з людей величезні суми, але не хочуть поділяти жодного страхового ризику. Нехай зголоситься той, хто без блату, не будучи кумом, сватом, братом страховому агенту, отримав відшкодування за страховий випадок. Я поставлю такому щасливцеві пиво. Та що там пиво — коньяк!

Ось вам і вся казка про страхування! Як мають вкрасти авто, то чи воно застраховане, чи ні, жодної різниці для вас нема. Ні, є. Якщо застрахували, то ще більше втратили, бо сплатили чималу страховку. Не знаю, коли в нашого уряду дійдуть руки й до того, що діється в страховому бізнесі, як там обдурюють, обцибушують людей.

Уже більш ніж рік, як вкрали машину. Дуже сумніваюся, що її знай­дуть. Від жовтня тягнеться суд. Не маю ілюзій щодо рішення, але все-таки надіюся на правосуддя. А що ж мені ще залишається?"