Павло Лазаренко: «Якби я залишився, то Кучми-2 не було б»

Павло Лазаренко: «Якби я залишився, то Кучми-2 не було б»

Павло Лазаренко — в Америці. В Україні ж його існування най­більше відчувають кілька людей. І всі вони (звичайно, крім батьків та рідні) — у Ла­бораторному провулку в Києві. Там — штаб партії "Громада", з якою колишній прем'єр-міністр го­тується до березневих виборів у Верховну Раду.

Видео дня

Прес-служба працює над черговим номером пар­тійної газети. Впадає в око малюнок відомого кари­катуриста з "Перця", що лежить на стосі паперів. Іде допит закривавленого, всього у синцях бідолахи, якому вказують на портрет Лазаренка зі словами: "Це твій замовник".

Прес-секретар, старший чоловік, у слухавку когось голосно лає. Матом. Утім, завершує свою перепалку з невидимим співрозмов­ником коротким — "домо­вились?" — і називає його по батькові. Кладе слухавку і так само по батькові, але ввічливо, звертається до кореспондента ТПУ".

Ідемо до Лазаренка. Пе­реходи поверхами і коридорами, крісла та дивани приймалень, секретарське "сідайте, почекайте, зараз вас приймуть". Зрозуміло, що його там не було фізично. Але той, хто цього не знає, ніколи б не повірив.

Нарешті запрошують до кімнати, де той же прес-секретар голосно називає наше видання у сірий три­кутний пристрій для селекторного зв'язку. Через три його динаміки ми і проговорили з Павлом Івановичем 40 хвилин.

Павло Лазаренко, 52 роки, дякує за увагу до нього. У США саме починається робочий день.

— Влітку тут холодно, а зараз — гарна погода, — каже.

Голос його звучить стомлено. Якби я не знав, що у нього кілька місяців тому народився син, то міг би подумати, що зі мною розмовляє ветеран якоїсь дав­ньої війни. Лазаренко говорить, що за час перебування в Америці вивчив тамошні закони так, що зможе в Ук­раїні давати консультації з будь-яких юридичних пи­тань, пов'язаних зі Сполученими Штатами.

Тиждень тому суд Північного округу в штаті Калі­форнія відклав розгляд справи колишнього україн­ського прем'єра на невизначений термін. І це відсуває його приїзд в Україну. Лазаренко пояснює, що це зроб­лено на прохання його адвокатів, бо для подальшого розгляду потрібні документи, які стосуються агрофір­ми "Наукова".

— У 1993 році була купівля техніки, КАМАЗів, ком­байнів... Сума сягає одного мільйона 205 тисяч дола­рів. Українська та американська прокуратури вважа­ють, що ці гроші були привласнені. Але документація повністю підтверджує, що у "Науковій" отримали всю цю техніку. Вона дійсно була закуплена. Але в 1998 ро­ці з "Наукової" генпрокурор (Потебенько. - ТПУ") вивіз три машини документації, де знаходяться потріб­ні нам матеріали. Як тільки отримаємо документи, зможемо повністю закрити справу.

Останні ваші позови — проти Кучми і Потебенька. Чого ви хочете добитися?

— Я хочу, щоб усі державні чиновники працювали виключно у правовому полі. Потебенько не мав права оголошувати мене злочинцем, крадієм і негідником без вироку суду. — Павло Іванович говорить повільно, чітко вимовляє кожне слово. — А він вільно трактує все, що йому заманеться. Якось, виступаючи в Сімфе­рополі, Кучма сказав, що Лазаренко вкрав 200 мільйо­нів доларів. Або він перепив звечора, коли це заявляв, або опохмелився лишнього та не встиг розібратися, де він знаходиться. Вони неодноразово звинувачували мене, що я вкрав з бюджету кошти. Ми робили сотні запитів щодо цього. Такого нема. Навіть українська прокуратура за шість років, пере­ривши все, усі підприємства, не знайшли такого. Я хочу, щоб на прикладі двох цих людей ті, хто при владі, зрозуміли, що безкар­ності нема. Вони порушили закон, і вони повинні відповісти.

Як ви хочете їх покарати? Це має бути грошове стягнення чи що?

— Ні, не грошове стягнення. Перше: суд повинен визнати, що Кучма і Потебенько не мали права цього говорити. Друге: що вони по­рушили закон, а міру покарання оприділить суд.

Говорить Лазаренко гарною ук­раїнською, тільки подекуди прори­вається суржик. Коли згадали про останні заяви у Верховній Раді про можливе повернення йому недо­торканності, екс-прем'єр сказав:

— Я буду робити все, щоб відмі­нити депутатську недоторканність взагалі.

Кажуть, що вісім років тому єдиною в Україні людиною, яка була рівною вам за масштабом, ви вважали Рината Ахметова. Які у вас стосунки з ним?

— Це видатна, професійна люди­на. Він зумів створити потужну структуру, яка сьогодні успішно працює в Україні. Підприємці по­винні займатися бізнесом, а політи­ки — політикою. Відділити бізнес від влади — це принципове питан­ня. — Лазаренко ще не знав, що за тиждень після нашої розмови з'явиться інформація про те, що Ахметов іде у депутати. — Якихось особистих стосунків у нас не було. Я можу судити про нього або по справах, або по розповідях людей, які близько його знали. Пінчук, Суркіс — вони використовували виключно своє положення. Один використовував свого тестя, а ін­ший — свого партнера (Медведчука. — "ГПУ*), який мав вплив на Кучму. А от Ахметов найпрофесійніше з-поміж них підходив до розвитку свого бізнесу.

З ким із українських бізнесменів вам хотілося б працювати?

— Я буду працювати виключно у політиці. Якщо по­щастить, то у Верховній Раді. Я не займаюсь бізнесом, у мене його нема. Я буду виключно працювати над розробкою законів, у мене є певні напрацювання. Моя ціль — створити демократичну державу. Тому ні з ким з них я не спілкуватимусь в іншій площині.

Якби ваша доля склалася по-іншому і ви залиши­лись в Україні, чого б сьогодні не було в країні?

— Кучма мене випхнув з України. До аеропорту мене супроводжували його люди. Вони обоє займа­ються великою політикою. Я б хотів передати їм через "ГПУ: якщо ви порядні, чесні політики, то назвіть свої прізвища та розкажіть суспільству, як ви організовува­ли мій виїзд із України. Якщо вони не зізнаються і бу­дуть знову відмовчуватися, то я назву їхні прізвища. Зараз не хочу.

Якби я залишився, то Кучми-2 не було б. Я переко­наний, що зміг би переконати політичну еліту того ча­су, що необхідно підтримати Олександра Мороза. І він би став президентом. У нас була можливість, була дуже потужна партія "Громада", яка б допомогла соціаліс­там виграти вибори.

Припустимо, весною наступного року за посаду прем'єра змагатимуться Янукович і Тимошенко. За кого б ви проголосували?

— Я абсолютно переконаний, що представник "На­шої України" буде прем'єр-міністром. Єхануров чи хтось інший. Я переконаний, що рано чи пізно коман­ди Тимошенко та Ющенка об'єднаються. Вони прире­чені бути разом. Янукович може набрати певну кіль­кість голосів, але стати прем'єром — ні.

Чи означає це, що ви голосували б за представни­ка "Нашої України", а не "Батьківщини"?

— Безумовно. І я, і фракція "Громада" у парламенті. А я переконаний, що вона там буде.

У вас залишилися фінансові боржники в Україні?

Після 13-секундної паузи Ла­заренко відповів:

— Кучма знищив мій бізнес повністю. До 1995 року я займав­ся бізнесом, він був непоганий.

А про боржників промовив ду­же різко:

— Так, залишились.

Ви віруюча людина?

— Абсолютно віруючий. Якби не допомога друзів, близьких, дружини, дітей, я б не зміг пере­нести ті випробування, які пере­ніс, будучи чотири з половиною роки за ґратами. Якби не вони, не віра в Бога, я б не переніс.

Який у вас інформаційний зв'язок з Україною?

— Увесь цей час щодня отри­мував "Українську правду", "Сво­боду", "Дзеркало тижня", "Ар­гументи і факти", "Московський комсомолець". За цей час перечи­тав понад 1000 книжок, дивлюся російські та українські фільми.

Я знаю все, що відбувається в державі.

Павло Лазаренко нагадує, що добігає остання, сорокова, хви­лина нашої розмови, і більше за­раз він не може говорити. У той день у нього ще була робота. Він мав обговорювати з партійним активом в Україні програму та листівки до парламентських ви­борів..

Олег Шама, «Газета по-українськи»

www.gpu-ua.info