Загадковий Сухоруков. Закінчення репортажу про екскурсію на дачу Ющенка

Першу частину репортажу читайте тут: https://www.obozrevatel.com/news/2005/10/3/48981.htm

Одного погляду вистачило, щоб знову переконатися: зі смаком у Президента все гаразд. На другий поверх вели прості дерев’яні сходи без будь яких прикрас. За сходами виднілася невелика вітальня, а там вже було все: різьблення по дереву, чарівна фактура природного каменю, з якого був складений великий камін по центру кімнати, химерне переплетення бронзи на абажурі люстри, що нагадувала підсвічники з княжих часів. Ніякої позолоти, але, разом з тим, розкішно та затишно.

Інших деталей розгледіти не вдалося, бо події почали розвиватися, як в пригодницькому трилері: сутичка з охороною, яка намагалася відібрати фотоапарат та знищити знімки, втеча лісом під ревіння сирен, які було чути на всі околиці…

Однак далеко я не втекла. До маєтку я приїхала зовсім не для того, щоб змагатися у спритності з охоронцями. Отож, сховавши фотоапарат в лісі під каменем, я повернулася назад продовжити розмову.

Але розмови не вийшло. «Найголовніший» на об’єкті, який назвався Олегом Юрієвичем, вимагав віддати фотоапарат, та повчав мене, що сюди можна приїжджати лише з прес-службою Президента. «Ірина Геращенко обіцяла влаштувати сюди журналістам екскурсію», - додав він.

«Навіщо, тоді вам знищувати фотозйомку, якщо Президент і так обіцяв все всім показати», - спробувала полемізувати з «старшим». Однак охорона продовжувала вимагати фотоапарат та лякати міліцією. Зрозумівши, що плівки їм не знайти, Олег Юрієвич змінив тональність та почав жахливо кричати:

- Хто вам сказав, що тут будується Президент, тут будуюся я.

- А можна дізнатися, хто ви такий, що екскурсії до вас організовує сама прес–секретар Президента», - пожартувала у відповідь.

Однак співрозмовнику цей жарт видався невдалим, він одразу подзвонив у міліцію. Найкумеднішим в цій ситуації було те, що до приїзду міліції охоронці конфіскували у мене речі та потайки вилучили з них папери, де були занотовані всі прізвища.

Поки ми чекали на посту охорони міліцію, в рації охоронця протріщало: «Пост номер два, зараз біля вас проїдуть два джипи. Прослідкуйте, куди». З-за рогу дороги насправді вигулькнули два автомобілі, та повернули на бокову дорогу. Я з сумом провела їх очима - місцеві розповідали, що там вище начебто будується Юлія Тимошенко та брати Клички. Але плани побувати на тих міфічних об’єктах безжально розбила міліція.

Нарешті вони приїхали. З машини вийшов сам заступник Яремчаського райвідділу міліції й розгублено подивився на полоненого журналіста: «Оце все?» - розчаровано запитав він у охорони.

В міліції мене тримали недовго. Вдалося відбитися від кримінальної статті, пояснивши стражам порядку, що злочинне проникнення на територію, яка знаходиться у приватній власності, - це не про мене. Адже я рухалася не по-пластунськи, не під покровом ночі, а вільно, ні від кого не криючись. А за фотографування кримінальна відповідальність взагалі не передбачена. Однак міліція все одно прискіпливо шукала в моїй сумці фотоапарат. З огляду на його відсутність вони неабияк зацікавилися диктофоном.

Прослухавши кілька фрагментів з записом прес-конференції Турчинова та почувши декілька не першої свіжості сенсацій, міліціонери повернули загадковий пристрій власнику. «Якщо вас так зацікавив запис - можу вам подарувати касету», - запропонувала я. «Справді?» - очі у яремчанського міліціонера ожили. Він дуже зрадів і навіть зізнався, що не проти залишити запис з голосом Турчинові собі на пам'ять.

Коли мене вже відпускали на всі чотири сторони, у заступника начальника відділу міліції раптом задзвонив мобільний. Говорили так голосно, що мимоволі почули всі. «Об’єкт «Женець», - представився співрозмовник, у голосі якого я одразу впізнала Олега Юрієвича. Той запанібрата інструктував заступника начальника райвідділу «ненав’язливо поцікавитися», звідки я дізналася прізвище Сухорукова. В голосі людини з об’єкту «Женець» відчувалася справжня стурбованість. Це зацікавило і мене: хто ж такий цей таємничій будівничий Президента пан Сухоруков.

Хто будує дачу Ющенка?

Пресі добре відомий перший будівничий Ющенка - бізнесмен, власник великого тепличного господарства, звіринця, аероклубу, льотчик-аматор, він же - генеральний директор фірми “Явсон” Олександр Яворський. Цей добродій почав облаштовувати гніздечко Віктора Андрійовича, коли той ще був нардепом, і завершив роботи 3 лютого 2005 року.

Особливо прославився пан Яворський, коли на поляні гутської резиденції «Синьогора» у рік Білого Коня подарував тодішньому Президентові Кучмі білого диво-скакуна. Кажуть, на царський жест розчуленого Леоніда Даниловича — «Проси, що хочеш» — з гідністю відповів: «Нічого не треба, у мене все є».

Будівництво дачі для Ющенка, за словами будівничого, не було подарунком. «Всі роботи - оплачені. Хоча я міг будувати й безплатно. Кому яка різниця? Звісно, є моральний бік, Президент не повинен приймати дорогі подарунки. Але він тоді ще не був Президентом», - стверджує Яворський.

Він також зауважив, що може показати всі квитанції, за якими перерахунок грошей на будівництво здійснював брат Віктора Андрійовича Петро Ющенко, бо саме з ним був укладений договір.«Наша фірма зробила бетонний міст, зробили дорогу й насип. Ще один залізний міст купили як металобрухт за 700 баксів, зробили полицю з гори, і каміння підсипали на дорогу. Може, потратили на всю цю роботу 30 - 35 тисяч гривень», - розповів Яворський. За його словами, працювати тоді було надзвичайно важко, по п’ятам ходила міліція та прокуратура.

Тепер фірма «Явсон» будівництвом не займається, бо будинки - не їхня спеціалізація. «Однак я бачив фундаменти, корегував проект, був на тому заводі, який робить дерев’яні будинки, дивився, скільки воно коштує. Я можу довести все до останнього цвяха, що 50-60 тисяч - це вартість будинку Президента. Там не буде унітазів золотих та позолочених стільців, бо то - інший стиль», - додав Яворський.

Він розповів деякі подробиці, як вони з Ющенком розпочинали будівництво. «Коли там був самий ліс, Віктор Андрійович ходив та казав: оце камінь стирчить із землі, щоб він тут й лишився. Струмок тут тече - ніхто не має права його зачіпати. А де знімаєте землю, то верхній зніміть окремо, потім сюди ж підсиплете. Ющенко така людина! По дорозі на будівництво, бувало, їдемо, дощ накрапає. А він каже: «Суньтесь хлопці, ось людей підвеземо, їм лісом йти далеко». І підвозили…», - рекламував Президента Яворський.

Отож, завдяки пану Яворському, стало відомо, як будувалася дача Президента до 3 лютого. Не зрозуміло лише, чому тепер це - таємниця за сьому замками, а охорона безжалісно ганяє журналістів та не на жарт турбується, коли ті дізнаються прізвища головного будівничого.

Не дивно, що після такого одразу виникають підозри, що щось тут не так. Що саме – спробуємо з’ясувати. Якщо перший будівничий у Ющенка-депутата був доволі відомою людиною, то, не виключено, у Ющенка-президента виконороб має бути не меншого калібру. Починати розслідування вирішила з інтернету. Пошук на прізвище «Сухоруков» глобальній мережі дав чимало варіантів. Однак один із них одразу зацікавив. Він часто згадується поряд із прізвищем в.о. міністра транспорту Червоненка.

Цього Сухорукова звуть Віктор. Він - перший заступник генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту. Особистість, як видно, непересічна. Зокрема, він - потужний бізнесмен, який прийшов на залізницю з посади генерального директора ТОВ „ТрансГруппАС” (Росія, Москва).

Для версії, що саме цей Сухоруков є головним будівничим об’єкту «Женець», підтверджень поки що знайти не пощастило. Хоча спокуса провести паралелі, звісно, існує. Адже «Укрзалізниця» досвід в таких справах має - резиденцію Кучми в Гуті, де Ющенку забракувало національного колориту, будувало залізничне відомство покійного Кирпи. Однак, в приймальні Віктора Сухорукова секретарка здивувалася моєму запитанню, чи веде залізниця або Сухоруков будівельні роботи на об’єкті «Женець». Вона переконувала мене, що у п’ятницю, коли головного будівничого Сухорукова бачили на дачі Президента, «її» Сухоруков був на роботі.

Я вже була згодна викреслити зі списку кандидатур залізничника Сухорукова, якби не репліка колишнього будівничого Яворського: «Хто зараз будівничий у Ющенка, я не знаю. Вам казали Сухоруков? Не знаю його. До речі, в аеропорту я неодноразово чув це прізвище. У нас часто приземлюється літак Сухорукова. Мене завжди інтригувало, що це за людина. ЛітакЯК-40».

Отже, якщо заступник генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту має літак, то цілком може собі дозволити в один день з’явитися в різних куточках країни.

Інше питання чи має Віктор Сухоруков літак? Якщо вірити тому, що про нього пишуть в Інтернеті, - може, і не один. Тим паче, що залізничник Сухорукув закінчував Казанський авіаційний інститут, а навчатися там без пристрасті до літальних апаратів неможливо.

Все це - надзвичайно цікаві співпадіння, які не дають підстав для однозначних відповідей, але не можуть не інтригувати. Це зовсім не означає, що преса намагається накопати гору бруду. Насправді, хочеться сподіватися, що дачу Президента будує не залізниця за бюджетні кошти (що майже неймовірно, бо навряд чи цей факт могли б приховати будівельники). Так само хочеться сподіватися, що дачу Президента не будує близький до Червоненка бізнесмен Сухоруков, в якості чи то дорогого презенту, чи то задля самого будівництва, де на будівельному майданчику можна зблизитися з Віктором Андрійовичем.

Сподіваємось, надалі це будівництво не буде таємницею для суспільства, а прес-служба глави держави не лише покаже карпатську резиденцію, а й дасть повний звіт: скільки коштувало, хто будував, за чий кошт. Ми ж живемо у відкритому суспільстві, де влада публічна. Чи не так?