Що, хто, де, і скільки це коштує?
АЙ-ЯЙ-ЯЙ, Тарасе В’ячеславовичу! Отож, не було мене, кореспондента “Львівської газети” Тимошенка Віктора Денисовича, на “круглому столі” в Москві 29 вересня в “Александр-Хауз”?
І не давав я Вам своєї візитної картки, і не домовлявся про співпрацю з Вами? Подивіться у своїх кишенях, може, просто забули? Це не гріх. Називається цей феномен “політична забудькуватість”. Але, до речі, Ви свій слід залишили. Написали мені власноруч номер телефону й електронну адресу.
А ще я Вам розповідав, що з Вашим батьком, Чорноволом В’ячеславом Максимовичем, зробив шість інтерв’ю для московської “Независимой газеты”. І, уявіть собі, Ваш батько – чудовий політик, людина честі й совісті (не те, що дехто) – завжди мені дякував. І проблем у нас із цитуванням його слів ніколи не виникало.
А головне, помпезну будівлю в центрі Москви, де раніше містилася штаб-квартира виборчої кампанії президента Владіміра Путіна, ретельно охороняють. І, гадаю, моя скромна фізіономія залишилася на службових моніторах, а прізвище – в списку пропущених до офісу осіб.
Тепер по суті статті про “круглий стіл” у Москві за участю українських депутатів. З огляду на те, що Ви засумнівалися в об’єктивності “Львівської газети” й порядності її кореспондента в Москві, буду гранично твердим і поставлю Вам кілька запитань, про які посоромився написати у своєму попередньому тексті.
По-перше, за чий рахунок Ви літали в Москву? Платила Верховна Рада України чи приймаюча сторона, яка організувала “круглий стіл”?
По-друге, чи платили Ви за обід – ведучий “круглого столу” увесь час казав, що не встигає Вас гідно погодувати (бажано Вашим виборцям знати меню спожитого Вами в Москві – чи дорого обійшлося?).
По-третє, чи платили Ви за транспорт, який Вас доправив у Москві від аеропорту до “Александр-Хаузу”. За найскромнішими підрахунками, прибуття Вашої персони до Москви й повернення у Київ обійшлося (не знаю кому) десь у близько 800 американських доларів.
Якщо Ви, Тарасе В’ячеславовичу, платили із власної кишені ці гроші – немає проблем. Народний депутат сам визначає, чим йому займатися, куди їздити, що казати. Ну, а як ні, то, вибачте, все це погано пахне. Як кажуть у Москві: не варто за миску сочевичної юшки продаватися.
Тарасе В’ячеславовичу, всі мої цитати в статті – результат моїх магнітофонних записів під час “круглого столу”. І коли Ви радите, щоб журналісти дзвонили Вам і уточнювали, що там говорили і як Вас варто розуміти, – це нонсенс. Каюся, оцінку “круглого столу” в Москві, яку дав народний депутат Віктор Мусіяка, я процитував із пам’яті – ми з ним розмовляли приватно, не під диктофон. І якщо я його неправильно зрозумів, прошу в нього вибачення.
Тарасе В’ячеславовичу, я далекий від думки, що Ви наївна людина в політиці й не знаєте, яку “історичну роль” у новітній історії України зіграли Ґлєб Павловскій і Сєрґєй Марков. Те, що робили ці російські політтехнологи в Україні під час президентських виборів, потребує не моральної, а правової оцінки. Як же треба не поважати своєї країни, своєї Батьківщини, щоб і далі брати участь в іграх цих осіб?
Поясніть виборцям, навіщо було їхати до Москви десятьом народним депутатам України? Щоб доцент Сєрґєй Марков дав Вам нагоду виступити в абсолютно порожній залі, де, крім гостей із Києва, було
5-6 журналістів?
І, зрештою, щодо Ваших думок, слів, ідей, якими Ви, Тарасе В’ячеславовичу, стрясали повітря “Александр-Хаузу”. Звісно, “на заході” були представники Посольства України в РФ, і смію запевнити, що українські дипломати сумлінно інформують вище керівництво країни і без моєї участі, і без моїх статей.
Знаєте, все за Фройдом у Вас, Тарасе В’ячеславовичу! Й обурюєтеся Ви тому, що Ваше “несвідоме” каже: щось не так було в Москві, знову нас, не знати для яких цілей і хто, використовував? Перед ким Ви там словесний бісер розсипали? “Несвідоме” Вам підказує: поважати себе треба, треба бути гідним народним депутатом великої країни, з великою культурою й традиціями, а не маріонеткою в політичних іграх її ворогів.